Що насправді старець Филип казав про Святоград Луганський і як пропаганда все перебрехала
Уродженець Чернігівської області, що ніколи й не розмовляв російською, став новою фігурою кремлівської пропаганди на Луганщині. У розкрутці задіяний весь адмінресурс: від закладів освіти та церкви до топ-спікерів окупаційної адміністрації. Вони перекручують історичні факти та відверто брешуть. Як створюються міфи ХХІ століття і що замовчують росіяни, «Фарватер.Схід» розповідає на прикладі старця Филипа.
Окупанти намагаються «приватизувати» постать Филипа Луганського та міцно прив’язати його до образу «російської Луганщини». Тому все частіше ім’я старця звучить не у релігійному контексті, а у наративах російської пропаганди.
Старець Филип Луганський, в миру Филип Горбенко, народився у 1858 році в Чернігівській губернії, а помер у 1956 році в Луганську. Друга половина його життя припала на радянський період та гоніння церкви. Тому реальних задокументованих фактів про його життя відомо дуже мало. Це створює благодатне підґрунтя для пропаганди.
Старець Филип Луганський – суперзірка
Телепередачі, публічні лекції, книжки та навіть анімаційний фільм про життя Филипа Луганського – це реалії окупованої Луганщини. Паломництво до його могили вже увійшло церемоніалу окупаційної адміністрації, а створену за мотивами видінь старця ікону Луганської Божої Матері шанують на офіційному рівні як церковні, так і світські діячі.
У селищі Розкішне під Луганськом Російська православна церква за підтримки влади будує перший у світі храм на честь Луганської ікони Божої Матері, а її явлення святкують на рівні «республіканського» свята.
Образ старця Филипа Луганського як духовного покровителя краю та «локального святого» набирав популярності у Луганську на початку 2000-х років за сприяння обласної влади. Саме тоді розпочалося будівництво Храму усіх Святих на старому міському цвинтарі поблизу автовокзалу, на місці захоронення старця. Це вбачалося елементом регіональної особливості та локальної релігійної гордості, – на противагу Святогірській лаврі донецького клану.
Образ Филипа Луганського у поєднанні з Храмом на честь ікони Божої Матері Умілєніє на центральній вул. Совєтській, пам’ятником Богородиці поруч із ним та іконою Луганської Божої Матері уособлювали «відродження духовності» краю. Жодного «русскомирского» забарвлення цей процес ніби не мав. Наразі ми спостерігаємо зовсім іншу картину.
У 2017 році в окупованому Луганську почали збирати матеріали для канонізації диякона Филипа. Ця ініціатива була освячена покійним нині митрополитом Митрофаном іще тоді, коли попри російську окупацію Луганська та Алчевська єпархія підпорядковувалася Києву. Це було дуже чутливе питання, і вирішувалося воно не на регіональному рівні.
Ініціатором процесу був Олександр Гаврисюк, який на той час виконував обов’язки помічника «голови комітету у справах релігії та духовності ЛНР» Андрія Ліцоєва. Того самого, що під проводом «МДБ ЛНР» організовував «релігійні зачистки» на окупованих територіях.
Чого ніколи не казав Филип Луганський
Більшість доленосних пророцтв, що приписують Филипу Луганському, створені анонімними російськими блогерами після 2014 року. Згодом ці «першоджерела» кочували по різних російських ресурсах від «Украина.ру» (входить до державного медіахолдингу «Россия Сегодня») до майданчику самодіяльних поетів «Стихи.ру» та антиглобалістських YouTube-каналів. Ось деякі найбільш медійні пророцтва.
Пророцтво щодо руського міра: «Восстановление Руси начнется из Луганска»
Одне із найбільш відомих у мережі пророцтв Филипа Луганського, яке вперше з’являється на світ за два дні до оголошення ініціативи з його канонізації у 2017 році. Першоджерело – сайт «Курсом правды и единения» російського конспірологічного руху «Концепція общественной безопасности» (до речі, один із лідерів руху на Луганщині був активіст «руської весни» Олександр Бахмутський). Автор – скандально відомий російський псевдоісторик Сєргєй Жилєнков, якому його ж російські колеги закидають шарлатанство.
Сайт вже не функціонує, однак чинні перепости апелюють саме до нього. Більш ранніх варіацій пророцтв у жодному з джерел, враховуючи церковні хроніки та життєписи, знайти не вдалося.
Пророцтво щодо України: «Украина, бедная моя Украина, поработят её иноземцы и все заводы займут»
Уперше це пророцтво зустрічається у жовтні 2013 року напередодні підписання Угоди про асоціації України та ЄС, яке зусиллями Росії не відбулося. Автор – маловідомий російський письменник та блогер на ім’я Сєргєй Фокін. Фейкове пророцтво Филипа було опубліковано у статті «Доля України у пророцтвах старців».
Публікація представляє собою дику суміш із вигаданих цитат Адольфа Гітлера, Збігнєва Бжезінського та Франкліна Рузвельта у поєднанні з рядками Святого писання та містичними пророцтвами. Червоною ниткою крізь статтю проходить ідея необхідності консолідації слов’янських народів проти Заходу та сіоністів.
У випадку з Филипом Луганським Фокін посилається на свідчення очевидців (нагадаємо, старець помер у 1956 році), зібрані луганськими священниками на початку 2000-х. Ми дійсно знаходимо ці першоджерела на сайті Свято-Вознесенського чоловічого монастиря, хоча вони хронологічно не індексуються у пошуку. Натомість, метадані дають нам цікаву відповідь: ці матеріали залиті на сайт монастиря значно пізніше, у 2023 році.
Пророцтво щодо Новоросії: «Филип Луганський передрікав виникнення Новоросії та возз’єднання Донбасу з Росією»
Цей фейк кілька років кочує блогами та соцмережами, і його починає підхоплювати на росТБ. Наприклад, зрадник з Одеси Ян Таксюр у інтерв’ю з луганським колаборантом Родіоном Мірошником на телеканалі «Спас» прив’язав пророцтва Филипа Луганського до майбутнього Луганщини в межах Росії.
Першоджерелом псевдо-пророцтва є доволі свіжа (від 2019 року) стаття біглого проросійського «активіста» з Харкова Сергія Моісєєва, голови організації «Русь Триєдина». Він пише про візит до окупованих територій Луганщини, зачіпаючи тему пророцтв Филипа Горбенка: «у Луганську ж пророцтво про майбутнє Новоросії і перетворення самої Росії не сприймається як щось фантастичне».
Незручні факти з життя старця, про які мовчить російське ТБ
Натомість окупанти свідомо мовчать про те, що старець Филип не дуже-то розмовляв російською. Будучи вихідцем з українського села на Чернігівщині, у він послуговувався українською. Про це писав, зокрема, автор офіційного «Житія старця-диякона Филипа Луганського» архімандрит Володимир (Орчаров) у 2001 році: «Говорив частіше українською народною говіркою».
За свідченнями того ж о. Володимира (Орчарова), переважно «говорив Филип притчами – алегорично. Сам ніколи сказаного не пояснював». Алегорії зазвичай дають великий простір для трактувань.
Одне з дуже небагатьох конкретних пророцтв, що вже справдилося, дуже не до смаку окупантам, тому пропаганда його ігнорує. У «Житіі» Филипа Горбенка зафіксовано, що він казав про Климента Ворошилова, ім’я якого тоді носило місто: «Місто було і залишиться Луганськом. А ім’я цього бандита зітреться зі сторінок історії як ім’я героя. І люди його забудуть». Це пророцтво, як відомо, справдилося аж двічі: Ворошиловград перейменовували у Луганськ у 1958 та у 1990 роках.
Ну, і нарешті – «Святоград Луганський», улюблене пророцтво пропаганди. Звучить красиво та духовно, ніби щасливе майбутнє чекає мешканців міста за найближчим рогом. Та справжня цитата містить, скоріше, апокаліптичний прогноз для Луганська та і всього світу – раз уже «багато людей невідомо для чого» рушили до Луганська.
«…о граде же сем скажу, что к концу мира (виділено нами. – «ФС») наречется он – Святоград Луганский. И многие люди будут съезжаться сюда в преддверии этих грозных дней, сами не зная зачем…» – .
Іншими словами, не дивуйтеся, якщо саме через «луганські причини» почнеться Третя світова і ядерний Армагеддон. Те, що тисячі росіян понаїхали наразі до цього міста, – стовідсоткова ознака. Старець Филип про це ясно сказав.