Звіри, нацисти та таргани: як Росія дегуманізує українців під час війни
Коли потрібно пояснити своєму населенню, чому вкрай необхідно знищити сусідів, які тобі нічого поганого не зробили, на допомогу приходить дегуманізація. Розлюднення. Це спосіб перетворити цілий народ на ворогів, яких легше ненавидіти і вбивати. Під час російської агресії проти України цей метод досяг свого апогею. Російська пропаганда намагається зобразити українців не просто як противників, а як «нелюдів», «нацистів» та навіть «тарганів». Розглянемо, як саме це відбувається і до яких наслідків призводить.
Дегуманізація – це процес, коли певну групу людей позбавляють людських якостей, щоб викликати до них ненависть і виправдати насильство. У війні це дуже небезпечний інструмент пропаганди, адже ворога починають бачити не просто як противника, а як абсолютне зло, яке потрібно знищити. В результаті будь-які дії проти такого ворога – вбивства, знущання, руйнування – стають ніби «нормальними».
Цей процес починається зі створення негативних стереотипів. Спочатку зосереджуються на негативних рисах або вигаданих злочинних намірах ворога. Потім ці риси приписують усій групі людей, наприклад, усім представникам певної нації чи соціальної групи. У підсумку кожен, хто належить до цієї групи, сприймається як втілення цих негативних характеристик.
Це сильно впливає на суспільство і створює у людей відчуття, що насильство проти таких «нелюдів» — це не просто війна, а боротьба зі злом. Люди перестають бачити в противниках живих людей з їхніми емоціями, страхами і бажанням жити. Таким чином, дегуманізація стає не просто інструментом пропаганди, а потужною психологічною зброєю, яка мобілізує суспільство і виправдовує будь-які жорстокі дії.
Особливо ефективною дегуманізація стає, коли в суспільстві є жорсткий контроль за інформацією. Якщо людям не дають доступу до альтернативних джерел і вони постійно піддаються впливу пропаганди, то вони легко починають вірити в образ ворога, який заслуговує лише на безжальне знищення.
Давайте детальніше розглянемо, як саме ця дегуманізація проявляється в російсько-українській війні, та які методи використовує російська пропаганда для дегуманізації українців.
Міф про «нацистів»: червона нитка російської державної політики
«Українські нацисти» — це не новина для російської пропаганди. Це один із головних міфів, яким годують російське суспільство з 2014 року. Після Революції Гідності, коли Україна обрала європейський курс і позбулася проросійської влади, Кремль вирішив, що найзручніший спосіб дискредитувати сусіда — оголосити його «нацистським утворенням». І хоча на виборах крайні праві в Україні не набирають навіть мінімальних відсотків підтримки, цей міф став основою російської пропаганди.
Російські медіа систематично поширюють вигадки про «злочини нацистів» на Донбасі, використовуючи фейкові історії, на кшталт тієї про «розіп’ятого хлопчика» у Слов’янську. Незважаючи на абсурдність і повну відсутність доказів, такі «новини» сприяли створенню образу українців як нелюдів, здатних на найжорстокіші дії.
Навіть більше, пропаганда намагається легітимізувати цю брехню на офіційному рівні, проводячи «денацифікацію» – це один з формальних приводів, під яким було розпочато повномасштабне вторгнення у 2022 році. Кремль намагається переконати своїх громадян і міжнародну спільноту, що Україну потрібно «очистити» від «нацистів», незважаючи на те, що їх там немає.
«Кровожерливі бандерівці»: відлуння радянської пропаганди
Образ «бандерівців» став центральним елементом російської пропаганди ще з часів Радянського Союзу. Уся антиукраїнська риторика зосереджена навколо демонізації українського національного руху і його історичних постатей, таких як Степан Бандера. У пропагандистських наративах «бандерівець» – це такий собі фанатичний вбивця, який ненавидить усе російське і прагне знищити російськомовне населення.
Вигадані жахи про «бандерівців» використовуються для маніпуляції емоціями, щоб викликати страх і ненависть до українців. Показовий приклад – фейкові історії про жорстокі розправи «бандерівців» над мирними жителями Донбасу. Ці історії не мають жодного підтвердження, але вони знову і знову повторюються на російських телеканалах, викликаючи в російського населення хворобливе переконання, що українці – це кровожерливі звірі.
Ця демонізація виправдовує жорстокість і насильство з боку російських військових: адже якщо ворог – не людина, а звір, то будь-які дії проти нього стають «необхідними». Наприклад, інформаційна кампанія з розповсюдження міфів про «звірства» українських військових готувала російське суспільство до війни, розпалюючи ненависть і виправдовуючи вбивства мирних українців.
Демонізація українських політичних лідерів
Окремої уваги заслуговує дегуманізація українських політичних лідерів. Російська пропаганда неодноразово зображала п’ятого президента України Петра Порошенка як «кривавого шоколадного барона», який «заробляє на війні». Проте справжнього апогею досягло зображення Володимира Зеленського. Пропаганда намагається зробити з нього карикатурного персонажа – то клоуна, який не здатен приймати серйозні рішення, то злочинного наркомана, який керує «нацистським режимом».
Особливо часто російські медіа намагаються принизити Зеленського, зображуючи його як маріонетку Заходу або навіть «єврейського нациста» — повністю абсурдне, але дуже вигідне пропагандистське кліше. Така демонізація має на меті послабити легітимність української влади як в очах російського суспільства, так і на міжнародній арені.
Таргани та зомбі: дегуманізація як підготовка до геноциду
Порівняння ворога з комахами або тваринами – одна з найбільш радикальних форм дегуманізації. Російська пропаганда часто вдається до таких порівнянь, називаючи українців «тарганами», яких треба «винищити», або ж «вірусом», який слід «вилікувати».
Ці риторичні прийоми мають глибокі історичні корені. Згадаємо хоча б нацистську Німеччину, де євреїв порівнювали з пацюками. А в Руанді в 1994 році під час геноциду народу тутсі заклики вбивати противника звучали як «знищуйте тарганів». Так і в російській риториці часто можна почути заклики «зачистити» українські території, немов би мова йде про дезінфекцію, а не про живих людей.
«Штучна нація»: заперечення права на існування
Одним із найпідступніших способів дегуманізації є заперечення самої можливості існування українців як окремої нації. Російська пропаганда регулярно наголошує, що «українці та росіяни – один народ», а вся українська державність – це результат змови Заходу. Подібні заяви позбавляють українців не тільки права на незалежність, але й на самовизначення.
Кремль намагається переконати своїх громадян, що Україна – це «штучне утворення», а отже, її знищення – не злочин, а відновлення історичної справедливості. Така риторика використовується для виправдання анексії Криму, війни на Донбасі та повномасштабного вторгнення у 2022 році. Знищення цілої країни, її культури і мови подається як «відновлення єдності».
Дегуманізація – це не просто пропагандистська технологія, а інструмент підготовки до війни і масових злочинів. Вона дозволяє перетворити сусідів на ворогів, звільнити себе від моральної відповідальності за їхнє знищення. У випадку з російською пропагандою цей процес призводить до страшних наслідків: підтримка агресії з боку населення, толерантність до жорстоких злочинів і зростання ненависті.
Розуміння цих механізмів допомагає краще зрозуміти, як звичайні слова можуть стати зброєю масового ураження, і чому так важливо протистояти брехні й ненависті.