Спостереження за спостерігачем. Чи мають експертність зі стандартів журналістики усі, хто стежить за їхнім дотриманням
«Фарватер.Схід» потрапив до моніторингу помітних регіональних медіа громадської організації «Інститут демократії імені Пилипа Орлика» (ІДПО). Ціла експертна група досліджувала, чи дотримуємося ми журналістських стандартів. І от виявилося, що ми розміщуємо «джинсу».
Джинсою називають рекламні публікації, що не позначені як реклама. Редакція щось публікує, бере за це гроші і, з одного боку, ухиляється від сплати податків, а з іншого, – вводить читача в оману: типу це просто журналістський матеріал. Так от нас, редакцію «Фарватер.Схід» у цьому звинуватили.
«Десять разів, це точно! Я сміялась»
– Ми не прокурори, тому ми не звинувачуємо, – зауважує експертка цієї ГО Алла Федорина.
Так, перепрошую, дійсно: не звинуватили, а сказали, що наша робота містить ознаки джинси. Ну, тобто ми рекламуємо деяку компанію і не попереджаємо читача, що це – реклама, пише ГО «Інститут демократії імені Пилипа Орлика».
Ідеться про ось цю новину: «Укрзалізниця запускає нові маршрути та оновлює існуючі». Порушення стандартів група експертів побачила у тому, що розмістили зображення з офіційної сторінки «Укрзалізниці» у Facebook із логотипом УЗ. Десять маршрутів – десять слайдів із ними, – десять лого УЗ. По одному на кожній ілюстрації.
– Десять разів, це точно! Я сміялася, це дійсно парадокс. Логотип «Укрзалізниці», повторений 10 разів, – хіба ви не розумієте, що це є перебір? – каже експертка Алла Федорина.
На мій суб’єктивний погляд, сміятися з використання логотипу національного перевізника в новині про нього, – це містить ознаки легкої неадекватності. Ми що, мусили обрізати елементи карток, де вказане їхнє джерело?
А от вам іще одні «джинсовики». У неназваному виданні на Донеччині (привіт, стандарти точності та повноти інформації, експерти!) з’явилася новина про відкриття двох відновлених після обстрілів відділень «Укрпошти». Звичайно, проілюстрована логотипом «Укрпошти». Так, ви зрозуміли вірно: це теж «джинса».
– Якщо ви даєте логотип якоїсь структури, але при цьому не зазначаєте, що це є реклама, то це вже є ознакою замовності, – каже експертка Алла Федорина.
Коментар Романа Головенка, керівника правових проєктів ГО «Інститут масової інформації», з якого випливає, що слова пані Алли Федорини мають ознаки маячні, я наводжу наприкінці цього тексту. Сенс у тому, що ознака реклами – платність. Не доведено, що ми брали гроші, – не «джинса».
На тлі цього свята експертності ми подивилися на відповідність стандартам самої цієї публікації ГО «Інститут демократії імені Пилипа Орлика».
Заголовок спотворює зміст публікації
«Загублені мільярди, дрони для фронту та допомога від Господа Бога – на яких темах джинсували українські регіональні медіа у листопаді 2024», – так озаглавлена публікація. Із цього заголовку у читача складається уявлення, що регіональні медіа займаються розміщенням «джинси» регулярно та у істотних обсягах. Оскільки саме вона винесена у заголовок.
Та у другому ж абзаці нам повідомляють, що «відсоток матеріалів із ознаками замовності незначний, як це і було протягом року». Крім того, дослідження проводилося лише у п’яти регіонах, а не по всіх областях. Тобто уже з перших рядків ми бачимо порушення стандарту точності. Адже гучний клікабельний заголовок спотворює сенс подальшої публікації.
Інфографіка суперечить тексту
У главці «Матеріали із ознаками пропаганди і маніпуляцій, фейки» ідеться: «У виданні «РІО» із Закарпаття зафіксовано один фейк. Приховані проросійські меседжі знайдено в онлайн-виданнях Луганщини». Прошу вас тепер уважно подивитися на інфографіку, яка супроводжує цей текст:
Із неї випливає, що пропаганди не було взагалі, проросійських меседжів також не зафіксовано ніде, а фейки чомусь позначені на Донеччині, а не на Закарпатті (автори підписали регіони назвами обласних центрів, – що теж викликає питання стосовно стандарту точності). Так де ж правильна картина? У тексті чи на інфографіці?
«Абсолютно не знають специфіки регіону»
Натомість у тексті є рядки про поширення «прихованих проросійських меседжів» на Луганщині. Попри заявлену множину («знайдено в онлайн-виданнях Луганщини») випадок наведений один. Це теж до питання стандарту точності. Видання «Трибун» розповіло: до Тошківки, що два роки після окупації живе без тепла, води і газу, російські «волонтери» привезли светрики. Ставлення редакції до події видно із заголовку: «“Замість опалення – светри”. Як живуть мешканці Тошківки на Луганщині».
При цьому у звіті наведений скриншот новини без заголовку (нагадаю, заголовок є невід’ємною частиною тексту), а тому тіло новини сприймається інакше, і загальний зміст спотворюється. Наведення тексту без важливої для його розуміння частини містить ознаки упередженості та свідомої маніпуляції, яка мусить переконати читача у справедливості висновку експертів.
– Складається враження, що цей моніторинг проводять люди, які абсолютно не знають специфіки нашого регіону та роботи з окупованими територіями. Заголовок дещо саркастичний, але абсолютно зрозумілий нашій аудиторії, – каже головред «Трибуна» Олексій Артюх.
Здається, будь-кому при здоровому глузді очевидно, що це аж ніяк не вихваляння окупантів. Та не експертам ГО «Інститут демократії імені Пилипа Орлика».
– Якщо ви вважаєте, що всі люди у нас, всі читачі, – дуже високоінтелектуальні, вони знають, що таке сарказм… багато людей є таких, які сприймають однозначно, лінійно. Вона (новина «Трибуна». – «ФС») сприймається однозначно. Вона (авторка новини на «Трибуні». – «ФС») зробила, типу, просто повідомлення: «які от молодці», – пояснює експертка Алла Федорина.
Професор із ознаками недорікуватості
Звертають на себе увагу наведені у тексті поради щодо тематики від експерта Володимира Садівничого. Він каже, що мало текстів про життя українців на ТОТ, де б «розкривалися проблеми тероризму цивільного населення бойовиками».
Так, це каже експерт. Його експертність ґрунтується на тому, що він – завкафедрою журналістики Сумського держуніверситету, професор і доктор наук із соціальних комунікацій. Та ці його слова містять ознаки безграмотності, невігластва і нездатності чітко та зрозуміло висловити свою думку. Адже що таке «тероризм цивільного населення бойовиками», науці невідомо.
Ці слова, підкреслю, не викликали протесту у авторів звіту двічі(!) – спочатку у публікації «Моніторинговий звіт за листопад 2024 року – Луганська область» 18 грудня, а згодом і у загальному звіті 23 грудня, який ми читаємо зараз.
«Ваше ж видання назвали там без помилок, да?»
Наприкінці публікації подані контакти. Я хотів поговорити з керівницею проєкту з моніторингу регіональних ЗМІ – Світланою Єременко, виконавчою директоркою «Інституту демократії ім. Пилипа Орлика». Та зазначений у якості контакту номер, як виявилося, не обслуговується.
– Я просто загубила цей телефон разом із номером, добре, що ви сказали, я його просто виправлю на новий, – сказала пані Світлана, коли я їй нарешті додзвонився.
– А скажіть, будь ласка, пані Світлано, чи не є це порушенням стандартів доступності і точності?
– Ви маєте на увазі неправильний телефон?
– Неправильний телефон, так.
– Ну, вибачте, я ж кажу, я просто не додивилася, треба було змінити, звісно. Вибачте, просто загубила той телефон, не помітила, просто не звернула на це увагу.
Хибний номер до мого дзвінка провисів на сайті 11 днів. Коли ви думаєте, що його кинулися виправляти, щойно це з’ясувалося, – то це не так. Він там досі неправильний. У деяких випадках стандарти точності, виявляється, можна порушити. Якщо ти, звичайно, – той, хто стежить за дотриманням стандартів іншими.
Іще цікавішою вийшла розмова про цю помилку з експерткою Аллою Федориною.
– Як на мене це порушення одразу двох стандартів. І стандарту точності, і стандарту доступності, – кажу.
– Давайте так: ми говоримо про стандарти в журналістських публікаціях, да?
– Тобто це – не журналістська публікація?
– Це якби журналістська публікація, але це, власне, не, скажімо, є матеріалом, про який ідеться. Ваше ж видання назвали там без помилок, да?
«Фарватер.Схід» дійсно назвали без помилок, та не всім так пощастило. Наприклад, борці за стандарти перекрутили назву Сайту Чернігова (0462.ua), вживши «462» замість «0462».
Крім того, Сайт Чернігова жодного разу не назвали Сайтом Чернігова, хоча сайти тієї ж франшизи 0629.com.ua та 6264.com.ua називають відповідно Сайтом Маріуполя та Сайтом Краматорська. Натомість 0642.ua у переліку досліджених ресурсів записаний аж два рази: як «0642» та сайт міста Луганськ (з маленької букви і без лапок).
Ознаки не усвідомлення реальності
Також нас зацікавило посилання на моніторингові звіти цієї ГО «за всі періоди». Та посилання на «Детектор медіа» (https://ms.detector.media/monitoring/regional_newspapers/) виявилося непрацюючим. (Це теж про стандарти точності та доступності.) На «Детектор медіа» справді є деякі звіти ГО «Інститут демократії імені Пилипа Орлика» про мониторинг регіональних ЗМІ. Та останній із них вийшов мало не п’ять років тому – у березні 2019-го.
А от на самому сайті ГО розділ зі звітами є. Там доступний, зокрема, розгорнутий звіт по медіа Луганської області за листопад 2024. У ньому ми бачимо дуже дивні закиди.
«…сайти іноді заплутують читачів. Зокрема добре було б поставити крапку у використанні назви міста Сєвєродонецька – Сіверськодонецька. (…)
…визначитися з правописом потрібно. Бо ж бачимо різночитання – див. скрін 1 – матеріалу за 29 листопада. («У Сіверськодонецьку почали демонтувати будинки». – «ФС»)
Використовуються й похідні: «Сіверськодончани жаліються на відсутність опалення та каналізації» https://sd.ua/news/30090 – за 1 грудня.
Але 29 листопада читаємо іншу замітку, зі старою назвою – див. скрін 2: («Сєвєродонецька МВА веде переговори з GEM щодо продуктової програми». – «ФС»)
Та ж невизначеність на «Трибуні – скрін 3, – потрібно звернути увагу та заголовок і лід». (Збережено пунктуацію оригіналу)
– Експерти не розібралися у питанні, адже ми якраз дотримуємося правопису. І не всі адміністрації на сьогодні перейменовані. Наприклад, районна – вже так, а міська – ще ні. Це можна перевірити, просто тицьнувши лінк та подивившись на сторінку МВА, – каже головна редакторка видання «Сєвєродонецьк Онлайн» (нині перейменоване у SD.ua) Яна Мостова.
Неуважність чи дивна вибірковість?
Також звіт містить ознаки дивної вибірковості. Наших колег з ІртаFAX хвалять за боротьбу з фейками – видання передрукувало фактчек сайту StopFake. Натомість непоміченою залишилася, наприклад, наша рубрика «Антигеббельс», де у листопаді вийшло п’ять власних, авторських спростувань фейків.
Чи це неуважність чи дивна вибірковість, – невідомо, та подібні історії трапляються регулярно під час моніторингу ГО «Інститут демократії імені Пилипа Орлика».
– У квітні виданням Луганщини закинули, що немає історії краю. У нас є окрема рубрика «Історія краю» – це просто на сайті видно. Та от якраз у квітні вийшло п’ять матеріалів на цю тему… Або проблеми місцевого самоврядування – саме у квітні головною темою видання «Сєвєродонецьк онлайн» було розподілення бюджетних коштів, – каже головна редакторка SD.ua Яна Мостова.
Власні помилки і зверхнє ставлення до медіа
У тексті тьма хибнодруків і помилок – орфографічних, граматичних (невірні конструкції, які спотворюють зміст речень) та пунктуаційних (невірне оформлення цитат, коми – де заманеться).
На додаток автори звіту дозволяють собі емоційно забарвлені і навіть саркастичні зауваження стосовно аналізованих видань. От новина про ялинкові базари з «Трибуну».
«…нібито журналістським є лише лід: 5 грудня в Києві запрацюють офіційні ялинкові ярмарки. Новорічні дерева, вирощені на спеціальних плантаціях лісових господарств, можна буде придбати до 31 грудня.
Чому говоримо «нібито журналістським»? Бо інформативне лише перше речення з трьох – коли почнеться робота ярмарків. А «спеціальні плантації» невідомих лісових господарств – це вже дещо уявне, про що далі не згадується. Й навряд чи можна припустити, що хтось поспішить на ялинковий ярмарок після 31 грудня». (Збережено пунктуацію оригіналу)
З якого дива спеціальні плантації – уявні, незрозуміло. Адже сосни під продаж перед Новим роком справді вирощують на спеціальних ділянках. І це може бути корисною інформацією для тих, хто вагається між живим деревом та штучною ялинкою. Дата закінчення роботи базарів так само може бути актуальною для тих, хто з якихось причин не може придбати ялинку раніше. До чого тут сарказм?
І, до речі, третє речення («інформативне лише перше речення з трьох») – теж інформативне, його просто не процитували. Там видання називає джерело і підкреслює, що ідеться про офіційні ялинкові ярмарки.
Хай це побачать їхні грантодавці
Усе це ставить великий знак питання стосовно взагалі діяльності ГО «Інститут демократії імені Пилипа Орлика» із медіамоніторингу. Адже він містить ознаки безграмотності, упередженості, неточності, наявності оціночних суджень і нерозуміння реалій.
– Наші журналісти адекватно сприймають критику, якщо вона є конструктивною, і працюють над своїми помилками. Ми регулярно залучаємо досвідчених медійників для того, щоб вони моніторили наш контент і вказували на слабкі сторони. У той же час ми перестали звертати увагу на подібні моніторинги, оскільки вважаємо їх необ’єктивними і зробленими швидше для звіту, ніж для того, щоб допомогти медіа покращити роботу, – каже головред «Трибуна» Олексій Артюх.
Багато хто із редакторів регіональних медіа давно махнув рукою на звіти цього ГО через їхню якість. Та ми не будемо цього робити. Я дуже сподіваюся, що цей текст трапиться на очі грантодавцям, які фінансують моніторинг регіональних медіа ГО «Інститут демократії імені Пилипа Орлика». І в них так само виникнуть питання щодо наявності ознак некомпетентності експертів та марної витрати коштів іноземних платників податків.
Репутація авторів цього моніторингу як експертів ґрунтується на тому, що вони є викладачами кафедр журналістики вишів (зокрема, Сумського державного університету).
Багато видань, зокрема і регіональних, стикаються сьогодні з дефіцитом кваліфікованих кадрів. Та якість знань і навичок у переважної більшості випускників журфаків така, що вчити їх у редакції доводиться фактично з нуля. І річ не у студентах, вони на льоту хапають знання у редакціях. Здається, це є саме показником експертності експертів-викладачів.
Редакція «Фарватер.Схід» готова дослухатися до порад та вчитися. Ми визнаємо свої помилки, коли припускаємося їх. І працюємо над тим, аби їх не повторювати. Ми із повагою ставимося до роботи організацій, що стежать за дотриманням стандартів українськими ЗМІ, – ГО «Інститут масової інформації», ГО «Детектор медіа», ГО «Інтерньюз-Україна», ГО «Інститут розвитку регіональної преси», Комісії з журналістської етики. Тих організацій, де існує справді фаховий підхід. Та із закидами, що містять ознаки непрофесійності, ми миритися не будемо.
Коментар юриста
«Будь-який матеріал важко зарахувати до джинси, не маючи доказів оплати»
Роман Головенко, керівник правових проєктів ГО «Інститут масової інформації»:
– Після нещодавніх змін до визначення поняття реклами в Законі України «Про рекламу» було додано таку ознаку як оплатність. Тому наразі вже будь-який матеріал важко зарахувати до джинси, не маючи доказів оплати за нього чи грубого неналежного рекламного маркування.
Але надані статті я б розглядав як такі, в яких порушено професійний стандарт відокремлення фактів від коментарів та оцінок. Вони обидва в новинній рубриці, але містять позитивні оцінки «Укрзалізниці» та «Укрпошти» («…кілька важливих новинок…», «…суттєво покращує транспортне сполучення…», «Відновлення роботи поштових відділень є важливим кроком для забезпечення нормального життя мешканців Донеччини. Це свідчить про те, що попри всі труднощі, життя в регіоні поступово відновлюється»). Це не подано як цитати експерта в сфері транспорту, а як твердження авторів матеріалів.
У новинних матеріалах власні оцінки з боку журналіста явно недоречні. Тому за Кодексом етики українського журналіста такі матеріали можуть розглядатися як порушення першого речення його п. 9 (відділення фактів та коментарів) і другого речення п. 17 (намагання догодити в матеріалі певним силам чи суб’єктам). Навіть якщо такі твердження наявні в прес-релізах самих компаній, то це їхня власна промоція, і якщо їх і копіювати у редакційні матеріали медіа, то в обмеженому обсязі та як цитати.