Росіяни використовують конфіскацію майна для заміни населення окупованих територій
Систему конфіскації майна на ТОТ розроблено Кремлем для знищення матеріальних зв’язків мешканців тимчасово окупованих територій України. Таким чином окупаційні адміністрації росії здійснюють переміщення місцевих жителів, а їх майно віддають громадянам рф, які приїжджають на захоплені землі. Про це йдеться в Аналітичному звіті Східної правозахисної групи та Інституту стратегічних досліджень і безпеки.
З початку військової агресії Росії у 2014 році окупаційна влада на тимчасово окупованих територіях України запровадила систематичну практику конфіскації приватної та комерційної нерухомості. Проте тоді поодинокі випадки привласнення чужого визнавались неправомірними самими ж окупаційними керманичами, як то публічне виселення ватажком т.з. «ЛНР» Плотницьким «екс-міністра МВД ЛНР» Ігоря Корнета.
Аналітики Східної правозахисної групи та Інституту стратегічних досліджень і безпеки дослідили, що спочатку дії з «віджиму» були хаотичними, але згодом стали впорядкованими та організованими через ухвалення локальних “законів” і створення механізмів вилучення майна. З 2020 року конфіскація нерухомості українців, які виїхали з окупованих територій, набула системного характеру. Для цього запроваджено механізм визнання майна “безхазяйним”. Основні критерії: невнесення оплати за комунальні послуги понад рік, відсутність реєстрації об’єкта в російських кадастрових реєстрах та/або власника на місці.
Захоплені підприємства інтегруються до російської економіки через спеціально створені структури що використовуються для забезпечення фінансування окупаційних адміністрацій та підтримки російської економіки, конфісковані сільгоспземлі передаються в оренду російським фермерам, а «віджаті» квартири та будинки, в першу чергу, надаються російським силовикам та державним службовцям.
І без того незаконні процеси супроводжуються використанням підроблених документів для продажу нерухомості та відмовами у реєстрації прав власності місцевим жителям, які відмовляються отримувати російські паспорти, — пишуть розробники Звіту. Тож аби втратити останнє не обов’язково виїжджати за межі ТОТ. Так, за повідомленням розробників аналітики, окупанти позбавили житла літню донеччанку — мешканка Макіївки, 56-річна Наталія Миронова прожила 33 роки у своїй квартирі, а 1 квітня 2024 року вона отримала повідомлення з Росреєстру про зупинення державної реєстрації прав власності. У якості причини відомство вказало постанову Головного комітету оборони ДНР за підписом «Глави ДНР». Боргів із комуналки вона не мала.
Арешт та заборону вчиняти певні дії на житлові квартири та будинки отримали приблизно 300 тис. мешканців, які проживають в окупованій Донецькій області. Текст подібних «постанов» не публікуються. Втім побачивши свою квартиру в списку на віджим не варто запевнятись, що візит до окупаційної адміністрації убезпечить від конфіскації: аналітики наводять ряд прикладів, коли законним власникам квартир відмовляли у перереєстрації за окупантськими законами. Давно відомі випадки фізичного захоплення житла як то вселення росіян у «покинуті» квартири, розміщення там російських бойовиків, або самовільне вселення будівельників.
В ідентичному вигляді відбувається відчудження земель та бізнесу: наприклад конфіскація об’єктів комерційної нерухомості (магазинів, торгових центрів тощо) на окупованих після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року відбувалася під виглядом боротьби окупаційних адміністрацій із зростанням цін на товари першої необхідності, а сільгоспземлі вилучаються під егідою націоналізації у власників, які виїхали з ТОТ в «недружні» країни, що фінансують ЗСУ.
Такі дії з боку окупантів, наголошують фахівці Східної правозахисної групи та Інституту стратегічних досліджень і безпеки, носять ознаки інструментарію штучного зменшення кількості українців на ТОТ: РФ переселяє туди своїх громадян, створюючи стимули у вигляді високих зарплат і пільгового житла, а українське населення витісняється через позбавлення прав на майно та обмеження можливостей повернення.
Дії окупаційної влади порушують міжнародне право, зокрема норми, що регламентують захист прав цивільного населення в умовах окупації та мають серйозні наслідки для українських громадян, позбавляючи їх власності, безпеки та можливості повернення на рідні землі, резюмують автори.