Золото Луганщини. Хто з росіян бореться за Бобриківське родовище і чи дійсно там є золото?
Окупанти заявили про намір відновити розробку золотоносного Бобриківського родовища в Луганської області. Серед претендентів – низка нещодавно створених компаній, ниточки від яких тягнуться до Кремля та інших високих кабінетів. Що відбувається навколо луганського золота, з’ясовував «Фарватер.Схід».
Бобриківське родовище Антрацитівського району Луганщини за останні 150 років неодноразово привертало увагу дослідників та підприємців з усього світу. Від 2002 року спецдозвіл на розробку цього родовища належав ТОВ «Донецький кряж», яка через Lugansk Gold LTD належала зареєстрованій а Австралії Korab Resources Limited. Та масштабний видобуток так і не почали.
Десять років там майже (про це – далі) нічого не відбувалося. Та от із серпня 2024 року окупанти розпочали активності з освоєння Бобриківського родовища.
Претенденти за Бобриківське родовище
12 грудня 2024 року відбудеться черговий етап боротьби за право користування надрами окупованої Луганщини. О 10-й годині за московським часом департамент з надрокористування по Південному федеральному округу РФ («Югнедра») закриє прийом цінових пропозицій на лотом №5288804 «Бобриківське родовище золото-сульфідних руд». Початкова ціна – ₽35,6 млн (близько $335 тисяч), термін дії ліцензії – 20 років.
Це вже третя спроба окупантів влаштувати торги, які у вересні та листопаді зривалися «з технічних причин». В якості основних претендентів на золото Луганського регіону під час попередніх аукціонів виявилися російські фірми АТ «Блік сістемс», ТОВ «Аурум перспектива» (Москва) та «Донской камень» із Тули.
«Донской камень», належить братам Коротковим. Це дійсно велика компанія з майже 20-річною історією та виручкою ₽4 млрд за попередній рік, та вона не має жодного стосунку до видобутку золота. Її профіль – видобуток піску, щебня, глини та каоліна.
А от ТОВ «Аурум перспектива» було зареєстровано 3 вересня цього року, напередодні проведення першого аукціону по Бобриковому. Мікропідприємство зі статутним капіталом у ₽10 000 схоже на технічного учасника торгів. Такі створюють для приховування справжніх інтересантів та проведення аукціону в потрібному руслі.
Гендиректором фірми є Алєксандр Рудов, який, за даними росіських реєстрів, з 14 жовтня цього року також очолює АТ «ЛЗ Перспективное развитие». Керівником тієї компанії від створення 4 вересня 2024-го і до прихода Рудова 14 жовтня був Дмітрій Козляков. А перед цим він став засновником створеного 1 серпня цього року АТ «ОКТО Золото», (10 грудня засновником бути перестав, інформація про нових засновників не розкривається). Це товариство входить до групи компаній «ОКТО» родини Толоконнікових. Це більше схоже на реальних гравців, адже ця родина займається, за відомостями INTERFAX.RU, зокрема, і золотом.
Залишилося АТ «Блик системс», зареєстроване рік тому. За однією адресою з «Блик системс» розташоване АТ «Квіксістемс». Засновником останньої є гірночнопромисловий холдинг «Земтек», із власними інтересами у золотодобувній галузі.
Отже, за вказаними учасниками аукціону на право розробки золотих руд Луганщини стоять фактично три групи: група братів Короткових, група родини Толоконнікових та холдинг «Земтек».
«Who is who» в луганській золотій лихоманці
«Група братів Короткових»
Бізнес братів Владіміра і Дмітрія Короткових має неоднозначну репутацію навіть у корупційному діловому світі РФ. Їм закидають створення однієї з найбільших російських «обнальних схем». Тільки за 2023 рік сума виведених ними у чорну готівку коштів може дорівнювати ₽3 млрд, пише російський ресурс «Русский криминал» із посиланням на Telegram-канал «ВЧК-ОГПУ».
Ці 3 млрд складають до 75% від загального доходу центральної компанії бізнес-групи Короткових – відомої вже нам ТОВ «Донской камень». «Русский криминал» стверджує, що недоторканість Коротковим забезпечує впливовий голова «Ростєху» Сєргєй Чємєзов.
Група «ОКТО» родини Толоконнікових
У більшості джерел інформація щодо братів Алєксєя та Дмітрія Толоконнікових обмежується лаконічними повідомленнями про їх близькість до незмінного голови правління «Сбербанку» Германа Грефа та екс-очільника «Внєшекономбанка» РФ Владіміра Дмітрієва. Наприклад, про їхню спільну участь у стартапі разом із синами цих посадовців пише російський Forbes.
Та тут може важити ще й історія їхньої родини. Адже дідом братів був один із найвідоміших радянських розвідників, заступник ГРУ СРСР генерал-полковник Лев Толоконніков. По його стопах пішов і покійний батько Олексія та Дмитра – полковник Міноборони РФ Ніколай Толоконніков, який після відставки знайшов себе в авіаційному бізнесі.
Другий дід, батько матері, що цікаво, так само був генерал-полковником, про це ідеться на сайті Рибінського музею-заповідника. Генерал-полковник Ніколай Фьодоровіч Червов, сказано у некрологу на сайті Міноборони РФ, був начальником Договірно-правового управління Генштабу ЗС СРСР, і від 1979 року брав участь у розробці позицій стосовно обмеження і скорочення озброєнь.
Донька генерал-полковника Наталья Толоконнікова разом із сином Дмітрієм фігурують у засновниках низки підприємств з приставкою «ОКТО». Дмітрій Толоконніков також відомий як провладний юрист та фінансист. Зокрема, він екс-заступник Російського фонду прямих інвестицій та член наглядової ради ЗАТ «Національний розрахунковий депозитарій».
Його старший брат Алєксєй Толоконніков має за плечима досвід управлінської діяльності у «Внєшекономбанку», був управляючим директором «Сбербанк КИБ» (корпоративне кредитування). Окрім президентства у холдинговій компанії «ОКТО», досі є членом ради директорів АТ «ФортеИнвест» та ПАТ «Орскнефтеоргсинтез» (останні дві входять в орбіту компаній підсанкційного олігарха Михайла Гуцерієва). Це відомо із російських систем розкриття інформації на ринку цінних паперів.
Холдинг «Земтек»
Група компаній, яка займається виконанням гірнично-видобувних, інженерних, логістичних та будівельних підрядів. Її успіх пов’язаний з виконанням робіт в інтересах «Росатому» за часів головування в цій держкорпорації Сєргєя Кірієнка, який наразі обіймає посаду першого заступника путінської адміністрації і є неформальним куратором т.зв. «нових регіонів». Тобто окупованих Росією територій України.
Отже у боротьбі за Бобриківське родовище золото-сульфідних руд зійшлися протеже трьох потужних фігур російської політики: Сєргєя Чємєзова, Сєргєя Кірієнка та Германа Грефа, а наближені до останнього ще й мають у родинному анамнезі зв’язок із ГРУ. Що стоїть на кону?
Бобриківське родовище: чи є за що змагатися?
Про видобуток на Бобриківському родовищі ми намагалися дізнатися із публікацій у Мережі. З довоєнних часів нам було відомо, що дозвіл на розробку одержала компанія «Донецький кряж», яканалежить австралійським інвесторам. Та далі розмов і статей про перспективи справа не пішла. То, може, родовище – зовсім не перспективне і потрібно росіянам для якихось інших цілей?
Ми звернулися до одного з провідних геологів України, спеціаліста з видобутку руд, і зокрема, золотих. Понад 40 років досвіду роботи геологом і головним геологом у компаніях, які займаються розвідкою корисних копалин, добре знає і Бобриківське родовище. На умовах анонімності він погодився поговорити про якість золото-сульфідних руд у Антрацитівському районі окупованої Луганщини.
– У Росії набагато більше родовищ золота, де вміст його від 10 до 15 грамів на тонну. У нас же родовища не настільки продуктивні, та для України вони цінні, бо інших нема. На Бобриках є верхня частина, це кора вивітрювання, зона дезінтеграції, де вміст золота коливається біля 1,5–2 грамів на тонну. Але це порода, яку можна брати екскаватором. Рентабельність для таких умов видобутку починається від 1 граму на тонну. А в корінних породах на Бобриковському родовищі золота 4–4,5 грами на тонну.
Верхня частина родовища, зазначає він, була оцінена за кодом JORC, і запаси були затверджені в Державній комісії по запасах корисних копалин (ДКЗ). Також геолог має відомості про те, що Бобриківське вже починали розробляти за часів окупації.
– Я знаю, що вони почали розробляти кору вивітрювання і зону дезінтеграції. Я навіть знаю, що вони отримували перший метал, але я не знаю, де вони проводили афінаж і, чи проводили вони його взагалі. Тобто отримували вони банківське золото чи ні. Знаю, що вони отримували гравітаційний концентрат. Що далі вони робили, не знаю, – каже наш співрозмовник.
Також він зауважує, що Державна служба геології та надр на міжнародному рівні неодноразово заявляла право власності України на це родовище на тимчасово окупованих територіях.
В Україні спецдозвіл № 2730 на розробку Бобриківського родовища в базі даних Держгеонадр обліковується як чинний. Він був призупинений у 2023 році, пише профільне видання NADRA.info, та у жовтні 2024 року поновлений. Право користування лишилося за компанією «Донецький кряж» із австралійськими власниками – Korab Resources Limited. Поновлення спецдозволу збіглося у часі з оголошенням від окупантів про плани розробки на Бобриківському родовищі.
Продовження історії читайте у наступному розслідуванні: