Життя після розшуку: адреса, активи і люди Наталії Королевської
Поки в публічному просторі циркулювала версія про перебування Наталії Королевської в Дубаї, російські державні бази фіксували стабільну прив’язку до адреси в Московській області. Перевірка цих даних вивела нас не лише на можливий «запасний аеродром» розшукуваної екснардепки, а й на систему бізнес-активів, що продовжують працювати на окупованій Луганщині – вже під російською юрисдикцією. Подробиці читайте у розслідуванні «Фарватер.Схід».
У червні 2023 року українські правоохоронці оголосили Королевську в розшук. З того часу її публічний образ існував у двох площинах – офіційних повідомлень українських правоохоронців та неформальних версій про місце її перебування за кордоном. Ми вирішили перевірити, що про неї говорять не чутки, а реєстри. Із податкового номера – до баз судових приставів, із виконавчих проваджень – до конкретної адреси в Підмосков’ї. Цей маршрут став відправною точкою для ширшого аналізу: як видозмінилися активи, пов’язані з луганським бізнес-пулом Королевської після 2014 року та трансформувалися її відносини з родиною Олександра Єфремова.
Берізки у Підмосков’ї замість пальм у Дубаї: російська адреса розшукуваної нардепки
Після оголошення Наталії Королевської в розшук у червні 2023 року, в публічному просторі укорінилася версія про її перебування в ОАЕ, підкріплена видом на проживання у цій країні. У медіа згадувався навіть готель Address Beach Resort у Дубаї, де її зафіксували очевидці. За даними ж наших джерел, Наталія Юріївна з чоловіком Юрієм Солодом (який також знаходиться у розшуку), часто відвідує і державу-агресор, де має власне «гніздечко».
Ми розпочали перевірку з російських державних баз – тих, що так чи інакше можуть вказати на перебування особи в межах країни.
У одному з реєстрів нами було виявлено російський (на відміну від українського, він складається з 12 цифр) індивідувальний податковий номер 500712799852, зазначений разом із ПІБ «Королевская Наталия Юрьевна» та датою народження 18.05.1975. Ці дані повністю збігаються з датами народження та написанням ПІБ нашої героїні. Утім, це зовсім не означає, що ця людина проживає у РФ. Тим більше, рідний брат екс-нардепки, Костянтин Королевський, є громадянином Росії і колись вони могли мати спільні бізнес-проєкти на території агресора в минулому.
Однак російський ІПН став корисною ідентифікаційною ознакою для подальшого пошуку в російських дата-масивах. Найбільш цінними для нас виявилися записи з Федеральної служби судових приставів РФ, які зберігають дані цілої низки виконавчих проваджень стосовно Королевської Наталії Юріївни. Випадковості бути не може: окрім ідентичності ПІБ та дати народження, у провадженнях фігурує український паспорт, виданий Камянобрідським РВ УМВС України в Луганській області.
Проте, для нас головним є зовсім не це. У документах цих проваджень зазначена зворотня адреса особи – порушника. Це один і той самий об’єкт: Московська область, Дмитровський район, село Кругліно, вулиця Меньшиковська, будинок 3.
Адреса повторюється абсолютно в усіх матеріалах за різними підставами стягнення, зокрема, податків, державного мита тощо.
Ми знайшли сам об’єкт. Вулиця Меньшиковська, 3 розташована в котеджному селищі «Петровские Дали» у Дмитровському міському окрузі Московської області. За даними картографічних сервісів, об’єкт належить до приватної житлової забудови – індивідуальний будинок у заміському селищі.
Ми не маємо даних про право власності на цей об’єкт. Водночас у російських правових документах саме ця адреса вказується як пов’язана з особою, ідентифікованою за співпадаючими персональними даними та ІПН.
Таким чином, попри публічні версії про перебування в ОАЕ, російські державні бази фіксують стабільну прив’язку до конкретної адреси в Московській області протягом кількох років.
Перевірка цієї прив’язки стала відправною точкою для подальшого аналізу бізнес-активів і юридичних зв’язків Королевської на території РФ та на тимчасово окупованих територіях.
Як бізнес «групи Королевської» вижив у російській юрисдикції
Після 2014 року луганський бізнес-пул, який формувався навколо Наталії Королевської ще в український період, не припинив існування в окупації. Змінилася держава, змінився реєстр, але самі активи, напрями діяльності та люди, які ними управляли, залишилися на місці.
До окупації одним із найбільш помітних девелоперських проєктів у Луганську був житловий комплекс «Оксфорд» і його пов’язували саме із родиною Королевських. Реалізація будівництва здійснювалася через компанію «МІСК-ІНВЕСТ», яка працювала в українській юрисдикції та була добре відома на місцевому ринку. Абревіатура розшифровувалася як «Московська інвестиційна будівельна компанія», а сам проєкт мав російських співзасновників. Саме в той час спостерігався пік бюрократичної кар’єри в Росії Костянтина Королівського – брата нашої героїні, який у 2010-2011 роках обіймав посаду заступника міністра регіонального розвитку РФ. Це дало привід окремим медіа стверджувати, що фактично компанія була інструментом легалізації корупційних прибутків російського чиновника.
Хоча формально Наталія Королевська не була серед публічних бенефіціарів проєкту, вона навіть відвідувала відкриття жилого комплексу у 2010 році в якості голови парламентського комітету з промислового розвитку.
Більш того, на практиці управління будівництвом здійснювали особи з менджерського пулу «Групи Наталії Королевської», як її називає Youcontrol.
Наприклад, дочірнє підприємство «МІСК-ІНВЕСТ», яке мало не дуже креативну назву – ТОВ «Московська інвестиційно-будівельна компанія», очолювала особа на ім’я Солод Вікторія Олександрівна (нагадаємо, що чоловіком Наталії Королевської є Юрій Солод).
Також серед посадовців цих будівельних компаній значаться Дмитро Кльонов та Володимир Рижевол. Перший був членом окружної виборчої комісії у 47 виборчому окрузі на Донеччині, де у 2014 році балотувався у нардепи Юрій Солод. Натомість Володимир Рижевол був членом територіальної виборчої комісії у 113 окрузі на Луганщині під час президентських виборів. Суб’єктом подання кандидатури Рижевола була Юлія Тимошенко, чиї інтереси в регіоні на той час офіційно представляла Наталія Королевська. Це вже незважаючи на факт, що сам «МІСК-ІНВЕСТ» ділив офіс в Луганську на кварталі Молодьожному 28 з підприємством «Центр розвитку вугільної промисловості Донбасу», співзасновником якої був Юрій Солод, а очолював Володимир Рижевол.
Усі ці прізвища нікуди не зникли із бізнес-сфери Луганщини попри агресію Росії. Вони просто обзавелися паспортами РФ, на що вказують витяги з російського реєстру юридичних осіб, де вони фігурують керівниками та співзасновниками перереєстрованих підприємств.
Так, у 2023 році Дмитро Кльонов очолив та став співзасновником «Луганського хладокомбінату», який в українських реєстрах віднесений до «Групи Наталії Королевської». До речі, саме «Луганський хладокомбінат» і досі випускає на окупованих територіях продукцію під назвою «Королівське».
Паралельно з холодокомбінатом, який у останньому звітньому році отримав ₽1,4 мільярди та очолив рейтинг компаній – виробників молочної продукції у так званій «ЛНР», Кльонов є співзасновником компанії «Преміум-груп», що розташувалася на другому місці з результатом у ₽266 мільйонів. Поряд із ним у кінцевих бенефіціарах компанії є Галина Циганок – топ менеджер у цілій низці компаній з орбіти Королевської.
Також нікуди з окупованої Луганщини не зникли і девелоперські фірми, об’єднані парасолькою назвою «МІСК». У 2015 році в Луганську з’являється «СЗ «МИСК-ИНВЕСТ», а згодом і «СЗ «МИСК-СТРОЙ», зареєстровані вже в російській правовій системі. Наразі їх директором та формальним власником є Максим Євгенович Черніков. Це також не особа з «нізвідки»: його брат Дмитро Євгенович Черніков очолює «Луганськхолод», одну із керуючих компанії «групи Наталії Королевської», які залишилися в окупації.
І таких прикладів – безліч. Якщо розглядати кожну з цих компаній окремо, вони виглядають як різні юридичні особи. Але в сукупності вони утворюють безперервну лінію трансформації. У керівництві та власності повторюються ті самі прізвища. Вони не з’явилися після окупації випадково. Вони забезпечують управлінський зв’язок між довоєнною структурою та її нинішнім оформленням у реєстрі РФ.
Таким чином, бізнес, який асоціювався з луганським пулом Королевської до 2014 року, після окупації не розпався. Він змінив юрисдикцію, але зберіг активи, напрям діяльності та людей, які ним керують.
Колаборація Королевських та Єфремових. На цей раз – бізнесова
Бізнесові інтереси Наталії Королевської та оточення Олександра Єфремова перетиналися задовго до 2014 року. Луганський будівельний ринок у 2000–2014 роках був сконцентрований у руках кількох впливових груп, де політичний ресурс і девелоперський капітал існували в одній системі координат.
Одним із ключових прикладів такого перетину стала вже відома читачу компанія «МІСК-ІНВЕСТ». У складі засновників компанії, окрім менеджементу Королівської та маловідомих росіян, фігурувала Наталія Єфремова – невістка парламентського лідера «регіоналів». Це навіть формально закріплювало корпоративний зв’язок між будівельним пулом Королевської та бізнес-середовищем родини Єфремових. Йшлося не про формальну участь, а про інтеграцію в один девелоперський актив із реальною матеріальною базою та впливом на міську забудову.
Після 2022 року політична ситуація кардинально змінилася. Олександр Єфремов опинився в Росії і, за даними журналістських розслідувань, навіть отримав російське громадянство. Однак корпоративні зв’язки, сформовані раніше, не зникли разом із українською юрисдикцією.
За реєстровими даними, у 2024 році активи «МІСК-ІНВЕСТ» на окупованих територіях оцінювалися більш ніж у ₽500 мільйонів та отримав річну доходність в межах ₽60 мільйонів. Це свідчить про збереження суттєвої майнової бази та функціонування підприємства як повноцінного девелопера. Серед засновників російського варіанту компанії також фігурувала Наталія Єфремова, але вже як громадянка Росії.
Утім протягом останнього часу відбувся перерозподіл часток: за даними сервісу перевірки контрагентів «Тінькофф банку», Наталія Єфремова передала свою частку третій особі – мешканцю Луганська Олександру Дегтярю. Формально – зміна складу засновників. По суті – передача контролю в межах того самого управлінського середовища.
Інакше кажучи, змінилася держава. Змінилися паспорти й правові режими. Але сам бізнес – його активи, структура й управлінські зв’язки залишилися незмінними.