Засекречені підрядники окупантів. На відновленні зруйнованої РФ Луганщини наживаються син екс-генпрокурора, компанія ГРУ та ФСБ
Росіяни активно взялися за відновлення пошкоджених об’єктів на окупованих територіях. Усе це супроводжується гучною піар-кампанію в інтересах Кремля. Та за лаштунками інформаційної хвилі ховаються мільярди рублів, які перетікають із державного бюджету до кишень топ-силовиків РФ. Для них «велике будівництво» на Донбасі стало полем грандіозного розпилу, якого Росія не знала з часів розпаду СРСР. Як у Луганську та Сіверськодонецьку ми знайшли фірми «кремлівських дітей» та їх поплічників, – читайте далі.
У січні 2023 року уряд РФ встановив особливий порядок бюджетних закупівель на тимчасово окупованих територіях. Режим «єдиного постачальника» відміняв процедури кваліфікаційних вимог, необхідність матеріального забезпечення виконання контракту, гарантійних зобов’язань підрядників тощо.
А головне – під приводом воєнної конфіденційності чиновники закрили доступ до інформації щодо держзакупівель «у нових суб’єктах РФ». Це дало старт корупційним перегонам нечуваних масштабів, жертвами яких стали мільйони платників податків РФ та особливо – мешканці ТОТ.
Як ми знайшли засекреченого підрядника у вільному доступі
Щоб хоч якось дослідити діяльність бюджетних підрядників в умовах відсутності інформації про тендери, «Фарватер.Схід» спробував почати з фінансових показників компаній. І наша гіпотеза спрацювала.
У російському сервісі перевірки контрагентів Rusprofile на сторінках підприємств є блок «Топ компаній у галузі». В ньому можна обрати рейтинг по всій Росії або по окремому регіону. У «Діяльності в галузі архітектури, інженерних досліджень та надання технічних консультацій у цих галузях» з колосальним відривом лідирує компанія «Промпроект Центр». Вона заробила у 2024 році неймовірні ₽1,79 млрд (близько $21 млн).
За виручкою вона випереджає найближчого конкурента у 45 (!) разів, а власні показники попереднього року перевершила у 32 рази (якщо точно, зростання склало 3241%). Було цілком зрозуміло, що ідеться про гроші російського держбюджету.
Зареєстрований «Промпроект Центр» був ще у 2014 році, та загалом належав до категорії малоприбуткових мікропідприємств. Аж до 2023 року, коли у складі його засновників та підписантів з’явилася особа на ім’я Сеюков Ільдар Хайдарович.
Останній є засновником 24 фірм, більшість із яких розташована в Ульянівську. Загальна доходність їх усіх за 2023 рік – ₽3,2 млрд. Тобто Луганське підприємство Сеюкова виявилося більш прибутковим, аніж усі інші його стартапи, взяті разом.
Хто ж такий цей Ільдар Хайдарович?
Здавалося би, до чого тут екс-генпрокурор РФ Чайка?
Ільдар Сеюков є ульянівським підприємцем, далеким від політики. А от його брат Руслан Сеюков неодноразово був депутатом місцевої думи, очолював місцеву громадську раду.
Зліт бізнесу братів Сеюкових пов’язаний із знайомством в 2015 році Руслана Сеюкова з Артемом Чайкою – сином російського екс-міністра юстиції та генерального прокурора у 2006 – 2020 роках, а нині – представника Путіна на Північному Кавказі Юрія Чайки. Про це пише ульянівський ресурс 73онлайн.
Разом Руслан Сеюков та Артем Чайка заснували фірму 3S Property Development, що спеціалізується на будівництві. З того часу братів Сеюкових сприймають виключно як «молодших партнерів» з команди Чайки.
До речі, сам Артем Чайка нещодавно став об’єктом санкцій з боку Великої Британії. А ще у 2017 році Російська служба ВВС повідомляла, що він був внесений до санкційних списків США. Причина – російський бізнесмен використовував владні повноваження батька для отримання переваг при веденні бізнесу.
Так от у братів Сеюкових, пов’язаних із молодшим Чайкою, справи на Луганщині йдуть вельми добре. У їхнього «Промпроект Центра» є філія в місті Сіверськодонецьку, який наразі є одним із основних об’єктів вливання російських бюджетних коштів.
Будівельні проєкти в цьому місті важливі для російських бізнесменів, адже директор філії, мешканець Ульянівська Андрій Чернецов навіть є «депутатом» окупаційної «міськради». Він – один із трьох депутатів не луганського походження (усі – від «Єдиної Росії»). Інші двоє – теж цікаві персони з точки зору розподілу бюджетних коштів із РФ на тимчасово окупованих територіях.
Загадковий бізнес-успіх «Техстрою»
Інші два варяги – теж забудовники, але від іншої фірми – ТОВ «Техстрой». Її часто згадують окупаційні медіа як одного з основних підрядників. За даними системи Rusprofile, у 2023 році ця фірма отримала майже ₽2,3 млрд у рамках непрозорого механізму «єдиного замовника», при який ми розповіли раніше.
Компанія зареєстрована в Інгушетії та має основний офіс у Грозному, столиці Чечні. Чи пов’язаний її бізнес-успіх у окупованому Сіверськодонецьку також із родиною Чайок, достеменно не відомо. Водночас нагадаємо, що Юрій Чайка з 2020 року обіймає посаду представника Путіна у Північно-Кавказькому федеральному окрузі. А Артем Чайка з 2022 року є радником голови Чечні Рамзана Кадирова.
Старший та молодший Чайки у 2023 році стали фігурантами розслідування «Кавказ. Реалии» (проєкт Радіо Свобода). Назва розслідування – «Шукає союзників»: як оточення сина полпреда Чайки розвиває бізнес у Чечні». Схоже, що не лише у Чечні.
ГРУ «дарує тепло». Хто стоїть за відновленням теплопостачання
Відновлення «нових регіонів» через непрозорий розподіл грошей – ласий шмат. Тож до них рвуться усі, хто має достатній адмінресурс для лобіювання своїх компаній. Черговий приклад – зі сфери теплопостачання.
До повномасштабної агресії більшість потреб міста у централізованому постачанні тепла забезпечували два теплогенеруючих підприємства – СТКЕ та Сіверськодонецька ТЕЦ. Під час активних бойових дій вони зазнали ушкоджень.
Відновлювати систему котельних у місті взялися підрядники з російської Смоленщини. Зокрема, це виробник котельного обладнання «Дорогобужкотломаш». У 2023 році підприємство, за повідомленням його офіційного сайту, взяло на себе забезпечення теплом близько 260 об’єктів у Сіверськодонецьку, на черзі – Луганськ, Донецьк, Маріуполь, Мелітополь тощо.
Обсяги бюджетного фінансування цих конкретних проектів ми знайти не змогли. А от хто стоїть за цією компанією, прослідити доволі легко. На її сайті у публікації, на яку ми вже посилалися, ідеться, що робота у Сіверськодонецьку відбувається «в рамках стратегічного партнерства» з групою компаній «ЕКС».
Заступник гендиректора «ЕКС» Олексій Голдобін у інтерв’ю для «РБК» зазначив у липні 2024 року, що Дорогобузький завод взагалі входить до цієї групи.
Тривалий час реальні кінцеві бенефеціари групи «ЕКС» ховалися за конфіденційністю корпоративних прав. Буквально днями тому журналісти-розслідувачі з російського видання «Агентство» відповіли: власник фірми – Алєксєй Власов. Розслідування називається:
«Офіцер ГРУ виявився власником групи компаній, які отримали контракти на 500 млрд рублів»
Журналісти зазначають, що за роки війни цей ГРУшний бізнес значно виріс і входить до Топ-10 підрядників Московської мерії.
Найбільш успішний підрядник Луганська – хто він?
За Луганськом вже давно закріпилася слава міста, в якому найбільший вплив мають представники російської ФСБ. Цьому він завдячує, насамперед, Леоніду Пасічнику, колишньому працівнику СБУ, який очолив «міністерство держбезпеки ЛНР» – фактично підрозділ ФСБ РФ. Від 2017 року зрадника поставили «главою ЛНР».
Не дивно, що найбільші преференції ми виявили тут у підприємств, чиї зв’язки вказують саме на «дах» у ФСБ. Зокрема, це стосується групи компаній, об’єднаних одним власником та директором – луганцем В’ячеславом Сергійовичем Семенковим. За скромними підрахунками, за останні два роки через його фірми пройшло мінімум декілька мільярдів рублів.
Зараз на окупованій Луганщині складно знайти більш медійного забудовника. Кілька днів тому він у якості директора ТОВ «СЗ Жилстройсервис» зустрічався із російською сенаторкою Дар’єю Лантратовою.
Трохи раніше – відкривав нове виробництво бетону, але вже як очільник ТОВ «Спецпромсервис». До цього від імені компанії «Дорстройсервис» підписував угоду з Фондом розвитку промисловості, а на початку повномасштабного вторгнення керував компанією «Новые дороги» – головного підрядника з укладання асфальту на трасі Хрустальний (на ТОТ зберіглася назва Красний Луч) – Сніжне.
Зараз луганчанини Семенков є засновником шести підрядних організацій у сфері будівництва. Половина з них зареєстрована у 2023 та 2024 роках. Сам бізнесмен є корінним луганцем, хоч і отримав індентифікаційний податковий номер (рос. ИНН) у Волгограді.
Підприємницьку діяльність Семенков починав ще до 2014 року, про що свідчить низка фірм, яка й досі «висить» на ньому в українських реєстрах. Навряд чи його можна назвати успішним бізнесменом. Згадку про якого можна знайти максимум що у судовому реєстрі РФ: російські митники затримували його за контрабанду 40 подушок для дорожніх катків.
Втім, нам вдалося поспілкуватися з людиною, яка розкрила «секрет успіху» Вячеслава Семенкова. І цим секретом виявилося близьке співробітництво з представниками ФСБ та оточенням Леоніда Пасічника.
Мільярд для фірми з адресою в хрущовці
Співпраця Семенкова із ФСБ почалася з участі в реконструкції незаконного пункту пропуску «Ізварине» на неконтрольованій Україною ділянці держкордону із РФ у 2021 році. Це об’єкт прикордонної служби ФСБ РФ, і випадкових людей там не могло з’явитися апріорі. Своїм поглядом на цю історію поділився на умовах анонімності колишній український правоохоронець, що був знайомий із дійовими особами:
– З боку «ЛНР» за пошук надійного у всіх сенсах підрядника відповідав Олександр Басов – тодішній «міністр інфраструктури ЛНР», у минулому – заступник Пасічника на посаді «голови МДБ ЛНР». А ще раніше – полковник СБУ, колега Пасічника у відділі «К» Луганського управління спецслужби. По яких критеріях відомий схильністю до корупції Басов обрав і де знайшов Семенкова, мені не відомо. Та після першого успішного підряду на об’єкті ФСБ, на його фірми посипалися мільйони, а з початком повномасштабної війни – і мільярди.
У листопаді 2024 року «Фонтанка» з посиланням на власні дані писала, що дохід тільки двох фірм Семенкова – «Доринвест» та «Спецпромсервис» перевищував на той час ₽1 млрд. Це не завадило привілейованому підряднику отримати ₽100 млн кредитного займу з бюджету. Та є великий сумнів, що саме Семенков отримує всі прибутки, як і його луганські «партнери у погонах». Із великою вірогідністю основні суми йдуть до високих кабінетів на Луб’янці.
Нещодавно фірми Семенкова отримали новий бонус для реалізації власних будівельних проектів. Насамперед, їх внесли до переліку підприємств, які в рамках програми «вільної економічної зони» звільняються від звичайної системи оподаткування. Далі – більше.
У січні російській банк ВТБ (92% якого належить державі РФ. – «ФС») надав одній із фірм Семенкова, ТОВ «СЗ Жилстройинвест», пільговий кредит у ₽1,1 млрд для будівництва житлового комплексу в окупованому Луганську. Фірма-отримувач мільярду разом зі ще чотирма компаніями Семенкова зареєстрована у квартирі в «хрущовці» у кв. Комарова, б. 32А, кв. 41. Кожна з них має мінімальний статутний каптіал – ₽10 000 (трохи більше $100) і статус мікропідприємства з нульовим доходом.
За цікавим збігом обставин, головою наглядової ради та заступником президента банка-кредитора є Дєніс Бортніков, син голови ФСБ РФ.