Як російський пенсіонер опинився в керівництві «МДБ ЛНР»
У листопаді 2024 року в російському судовому реєстрі з’явився документ, що на перший погляд виглядає як рядова пенсійна справа. Насправді ж у його матеріалах побіжно описаний семирічний службовий шлях громадянина РФ у лавах пресловутої «МДБ ЛНР». Судові накази, кадрові довідки й записи про присвоєння військових звань складаються в документальний маршрут найманця, який будував свою кар’єру в силовій структурі на окупованій території Луганщини. Ексклюзивне розслідування з кримінальним імпактом – читайте на «Фарватер. Схід».
Наприкінці 2024 року в судовому реєстрі Російської Федерації було оприлюднено рішення Ростовського обласного суду загальної юрисдикції у справі № 33-9164/2024 від 12 липня 2024 року (м. Ростов-на-Дону). Документ виник у межах спору між територіальним органом УФСІН (управління федеральної служби виконання покарань – ред.) та громадянином Росії, колишнім співробітником цієї служби Володимиром Георгійовичем Лутченковим щодо виплат пенсії.
Типова, на перший погляд, і малопомітна судова тяганина. Та саме вона дозволила не лише зафіксувати злочинні дії громадянина Росії проти України, а й стала ще одним документальним свідченням ролі Москви у подіях 2014 року на Луганщині та Донеччині. І усе це – крізь призму службової біографії «відставника» Володимира Лутченкова в лавах так званого «Міністерства державної безпеки «ЛНР», яка детально описана у томах російської пенсійної справи.
Метаморфоза російського найманця: з вертухаїв у чекісти
Ростовський суд встановив, що до початку «трудової діяльності» в Луганську Володимир Лутченков проходив службу в системі ГУФСІН Росії та був звільнений за вислугою років, яка давала право на пенсію. На момент звільнення він обіймав посаду начальника відділення з організації роботи з протидії корупції та інспекції з особового складу кадрового підрозділу ГУФСІН по Самарській області. Точна дата виходу на пенсію – 20 квітня 2015 року.
Але важливо інше: згідно з довідкою «організаційно-кадрового підрозділу МДБ «ЛНР», яка була долучена до матеріалів справи і прийнята судами як доказ, вже із грудня 2015 року Лутченков проходив військову службу саме у цій структурі. Розкривається навіть шифр відповідної військової частини: Л-13354.
Як свідчать офіційні документи, кар’єра в спецслужбі у колишнього пенетенціарника розпочалася з високого старту. Зокрема, Лутченков був одразу призначений на ключову та відповідальну посаду – начальника відділу власної безпеки «МДБ «ЛНР». Тим самим наказом йому було присвоєно військове звання «підполковник» у порядку переатестації.
Наступне кадрове просування також зафіксовано у виписці з наказу МДБ «ЛНР» щодо призначення підполковника Лутченкова начальником режимно-секретного відділу МДБ «ЛНР».
Згодом, наказом МДБ «ЛНР» № 73с-лс (по особовому складу) підполковника Лутченкова було взагалі підвищено до начальника Управління справами МГБ «ЛНР». У матеріалах судової справи навіть відображено присвоєння військового звання «полковника». З посади начальника Управління справами у жовтні 2022 року він знову був звільнений на пенсію після закінчення строкового контракту.
Уся ця коротка шпигунська історія написана сухою мовою судових актів, однак це тільки додає точності та достовірності наведеним даним щодо участі росіянина у терористичній силовій організації на окупованій частині України. Щоправда, ми не знайшли його прізвища у розшукових обліках, що робить наше розслідування вдвічі актуальнішим для українських правоохоронців.
Володимир Лутченков. Біографія у документах або що було до «ЛНР»
У спробах зібрати якомога більше інформації про загадкового російського пенсіонера на службі «МДБ ЛНР», ми розпочали з простого пошуку в Google за його ПІБ. Звісно, російською мовою. Відправними точками для нас були також географічні прив’язки: Самара як місце проходження служби в УФСІН та Ростовська область як найбільш вірогідне місце проживання (адже апеляцію розглядав Ростовський суд – за місцем проживання позивача).
Спочатку нашу увагу привернули його податкові декларації за часів проходження служби в пенітенціарній системі РФ. Утім, через політику засекречення даних силовиків у Росії, основне, що ми з них дізналися – що він одружений, має 2 дітей, на час декларування володів четвертою частиною стандартної квартири в 84 квадратні метри, земельної ділянки в 70 квадратів та легковим автомобілем.
Натомість малоінформативний з першого погляду реєстр боржників за комунальні послуги міста Самари, у якому фігурує Володимир Георгійович, вказав нам на актуальне місце його прописки станом на 2015 рік. Це дозволило нам деталізувати точні біографічні дані нашого «героя».
Народився Володимир Георгійович Лутченков 2 червня 1975 року в місті Хабаровську. Натомість паспорт по досягненню 25 років він отримував у ростовському Донецьку, де на той час також були прописані та проживали його батьки. Там же у 2000 році він одружився, що виходить із Запису актів цивільного стану.
Після цього у графі прописок майбутнього «полковника МДБ» також значиться Астраханська область і, звісно, місто Самара – місця проходження служби. Лутченков також є злісним порушником правил дорожнього руху, про що свідчать численні штрафи та навіть виконавчі провадження. Однак саме цей факт допоміг нам виокремити додаткові дані про номер його водійського посвідчення та номер автотранспорту.
З огляду на важливість даних про місцезнаходження екс-мдбшника у кримінальному судочинстві, ми знайшли ще низку адрес, зазначених як місця його реального проживання у Донецьку Ростовської області та Самарі.
Документуємо разом: додаткові докази у справі Лутченкова
Зважаючи на те, що посади керівника відділу власної безпеки та режимно-секретного відділу – це максимально непублічні пости, ми не мали ілюзій, що знайдемо якісь додаткові публічні докази причетності Володимира Лутченкова до діяльності «МДБ ЛНР». Утім посада начальника управління справами залишала шпаринку для подальшого пошуку.
У результаті, на сайті так званої «Ради міністрів ЛНР» ми знайшли цікавий документ – «Положення про нагородний фонд зброї та патронів до нього у Міністерстві державної безпеки Луганської Народної Республіки» від 16 серпня 2022 року, зареєстрований у органах юстиції псевдореспубліки. Його цінність у тому, що підписаний він об’єктом нашого розслідування із зазначенням посади та військового звання – «начальник Управління справами Міністерства державної безпеки Луганської народної республіки полковник В.Г.Лутченков».
Крім того, ми виявили, що під час своєї майже 7-річної «служби» на теренах окупованої Луганщини, Володимир Лутченков регулярно виїжджав до Росії, про що є відповідні записи у обліках російських прикордонників. Звісно, що мета цих поїздок не відома, хоча ми і припускаємо їх службовий характер з огляду на робочі дні виїздів та постійну зміну номерів автотранспорту. Натомість, важливим виявився інший факт.
Серед низки автомобілів, на яких Лутченков перетинав кордон, виявився російський номер, що раніше вже фігурує на одному зі штрафів за порушення ПДД, виписаний у місті Самара на ім’я співробітника УФСІН Володимира Лутченкова, тому помилки або випадкових співпадінь тут бути не може.
Для остаточної перевірки всіх наших знахідок ми звернулися до офіційного порталу податкової служби Росії, щоб звести їх у ключовий результат, що має принципове значення для кримінально-процесуальної роботи – підтвердження паспортних даних громадянина РФ. Ввівши інформацію, отриману під час аналізу адміністративної практики Лутченкова та міграційних обліків, ми отримали офіційну відповідь про чинність його паспорта й індивідуального податкового номера.
Будемо вважати, що на цьому наше розслідування можна завершувати та передавати наші знахідки компетентним органам.