Від російської в’язниці до «м’ясної роти». Як РФ віддячила колаборанту з «Луганської гвардії»
Замість слави та визнання лідер «бойового крила» сепаратиського угруповання «Луганська гвардія» Герман Прокопів отримав 2,5 роки у російській в’язниці, а згодом його насильно відправили на передову. Далі росіяни покарали його ще раз за дезертирство із «зони СВО» відправкою до «м’ясної роти», а ненависні українці врятували від неминучої смерті.
Наша інформація щодо полону відомого луганського сепаратиста Германа Прокопіва підтвердилася. Тож за підтримки деяких наших читачів ми детальніше дослідили його біографію.
Вона виявилася не лише цікавою, а й повчальною. «Русский мир» пожирає своїх дітей – червоною лінією пройшло крізь усе життя українського корейця Лі Вон Чоля, який під впливом російської пропаганди взявся захищати ідеали «русского мира».
Збирався боронити Луганщину від «свободівців» і був врятований батальйоном «Свобода»
У короткому відео в Telegram, де ми впізнали Германа Прокопіва, бесіду з ним вів український боєць з позивним «Курт» (перше відео у дописі нижче). Так ми знайшли зачіпку щодо місця перебування луганчанина – у розташуванні 28-ї ОМБр імені Лицарів Зимового Походу.
Від військовослужбовців ми дізналися, що полонили фігуранта поблизу села Спірне Соледарської громади Донецької області. За іронією долі, взяли його бійці батальйону «Свобода» 4-ї бригади Нацгвардії «Рубіж». Радше навіть не «полонили», а «врятували». Герман залишився єдиним живим із так званої «одноразки» – штурмового загону, тривалість життя бійців якого складає максимум декілька днів.
Незавидна доля спіткала Прокопіва не просто так. У 2022 році його мобілізували та направили на фронт. За деякий час він самовільно залишив частину (попросту – дезертирував) і довго переховувався. Згодом «брати-росіяни» його відловили і відправили як дезертира на вірну смерть.
На даний час, наскільки нам відомо, завдяки ідентифікації його особи та публічному резонансу, ним уже зацікавилися правоохоронці. Для допомоги слідству ми провели власне невелике розслідування стосовно біографії Германа.
2,5 роки російської в’язниці для «героя Новоросії»
У багатьох, хто пам’ятає події 2014 року в Луганську, є питання: куди ж поділися усі очільники «Луганської гвардії»? Ця організація фактично була початком подальшого створення незаконних збройних формувань з російськими інструкторами та кураторами.
Із екс-стриптизеркою Анастасією П’ятериковою (про неї колись буде окрема розповідь) та «народним губернатором» Олександром Харитоновим все ясно: скотилися у маргінес як відпрацьований матеріал. А от із Прокопівим усе вийшло значно трагічніше.
У 2014 році цей колишній український десантиник брав активну участь у бойових діях і входив до «Союзу добровольців Донбасу» Алєксандра Бородая (за що і був оголошений у розшук та потрапив до санкційних списків провідних країн світу).
На YouTube ми знайшли відео, де Герман Прокопів у складі мінометного розрахунку обстрілює околиці Луганщини поблизу Луганського аеропорту, який героїчно утримували українські десантники. З цього відео дуже складно визначити точне місце і напрямок стрільби. Однак окремі коментатори стверджують, що мішенню сепаратистів були якраз житлові квартали.
Награвшись у війнушку, «гвардієць» повернувся до мирного життя пересічного будівельника. Через брак роботи у «молодій республіці» у травні 2017 року він вирушив на заробітки до Росії. І не доїхав. Бо на кордоні так званої «ЛНР» і Росії Прикордонна служба ФСБ вилучила у нього набої для стрілецької зброї, які він ховав при собі.
Невдовзі Герман Прокопів почув вирок суду за статтею 222 Кримінального кодексу РФ (незаконна закупівля, передача, збут, зберігання, перевезення, пересилка чи носіння зброї, основних частин зброї чи боєприпасів). Вирок передбачав реальний строк у 2,5 роки, з яких він відсидів 2 роки і 4 місяці. Ми не знайшли документального підтвердження у судових реєстрах РФ через їх теперішню закритість за окремими статтями, однак цю інформацію нам підтвердили декілька джерел з колишнього оточення Прокопіва.
Після відсидки, Герман повернувся до Луганська, де врешті отримав омріяний паспорт «ЛНР». Саме він був підставою для подання заяви на оформлення паспорта РФ і це дозволило нам отримати витяг з російської міграційної бази.
«Лі Вон Чоль» – це не помилка. Тут вказані реальні ім’я та прізвище, бо «Герман Прокопів» – фактично псевдонім: Герман – ім’я при хрещенні, а Прокопів – прізвище матері. Про це буде далі, а поки що повернемося до життя після в’язниці.
У 2020 році Герман Прокопів разом із Анастасією П’ятериковою намагалися знову «увірватися» в політичне життя «ЛНР» під прапором колишньої слави. Вони спробували заснувати місцеве відділення «Республіканської партії Донбасу». Втім, Прокопіва швидко занурили до нової реальності. Арешт і профілактична бесіда в «міністерстві держбезпеки ЛНР» повернули «героя Новоросії» до будівельного майданчика.
Поборник «руського міра» Лі Вон Чоль
Як ви вже знаєте, справжнє ім’я Германа Прокопіва – Лі Вон Чоль. Народився він 6 липня 1993 року у Празі, прописаний у Луганську на вулиці Тухачевського 11б/127. У пошуках родинних зв’язків ми подивилися у відкритих джерелах, хто ще був прописаний за тією адресою. І це стало джерелом цікавих відкриттів.
Перш за все, разом із Лі Вон Чолем проживала особа на ім’я Лі Вон Зун. Цей чоловік народився також 6 липня 1993 року в Празі. Як виявилося, вони – брати-двійнята.
Матір’ю цих двох хлопців є луганчанка Прокопів Вікторія Миколаївна, 01.08.1967 року народження. Колишні сусіди на умовах анонімності розповіли, що батьком хлопців був корейський студент СНУ імені Даля (тоді ще Ворошиловградського машинобудівного інституту) Лі Єн Бок. Він залишив жінку з двома своїми синами одразу після закінчення вишу і повернувся до Кореї (вочевидь, Північної, – КНДР).
Ми пропустимо загальновідомі моменти – навчання Чоля у будівельному технікумі, реперські потуги та службу в українській армії. Адже у всій цій ситуації найбільш цікавою є постать матері Чоля.
Вікторія Миколаївна Прокопів багато років була співробітницею Луганської обласної державної адміністрації. Саме тої, на яку її син вішав російський триколор. І саме тої, яку він двічі захоплював силовим шляхом серед проросійських сепаратистів.
Ми знайшли документи, які підтверджують, що вона була головним спеціалістом оргвідділу і знаходилася у кадровому резерві на заміщення посади керівника відділу. Також Вікторія Прокопів входила до робочої групи адміністрації, яка залучалася до відпрацювання загальнообласних мобілізаційних заходів і була знайома з усіма планами мобілізації, реагування та евакуації на випадок надзвичайних ситуацій…
Лі Вон Чоль і Лі Вон Зун: «два світи – дві долі»
Та повернемося до історії братів. Лі Вон Зун є успішним бізнесменом і проживає у Сполучених Штатах Америки. Нам не вдалося з ним зв’язатися, та ми дрібку інформацції знайшли у відкритих джерелах.
На відміну від Чоля, він закінчив Техаський А&M University і отримав диплом з бізнес-адміністрування. В якості рідної мови зазначає українську. У 2020 році Зун остаточно розірвав зв’язки з малою батьківщиною і переїхав на загниваючий захід. Наразі він є засновником логістичної компанії Von Zun Logistics Inc., зареєстрованої в штаті Міссісіпі.
Ця компанія має у своєму розпорядженні три вантажівки і успішно пройшла дві інспекції федеральних служб. Наразі Зун продовжує набирати персонал, що можна побачити з оголошень на сайті компанії.
Натомість долі Чоля навряд чи хтось позаздрить. Найімовірніше, найближчі роки він проведе за гратами.
Моралі, як то кажуть, не буде.
-
-
-
