Що переховує в Україні державний зрадник Родіон Мірошник. Родина російського посла перереєструвала свої фірми на неокупованій території України
Підприємство, мажоритарною часткою капіталу якого володіє батько луганського колаборанта і російського посла «зі злочинів київського режиму» Родіона Мірошника, перереєструвалося на Дніпропетровщині. Директор української фірми – депутат Лутугинської міськради від «Єдиної Росії» і фізично перебуває в окупованому Лутугино. Як родина колаборанта продовжує заробляти гроші в Україні, – у розслідуванні «Фарватер.Схід».
З довоєнних часів родичі держслужбовця Родіона Мірошника ставали власниками підприємств. Люди із середніми доходами якимось дивом засновували компанії з багатомільйонними капіталами. Секрет, звичайно, полягав у тому, що самому Мірошнику з його чиновною посадою директора Луганської обласної держтелерадіокомпанії було неможна світити свій бізнес.
Та уся медіаспільнота знала, що, наприклад, ТОВ «Телерадіокомпанія РТС», «Схід – Медіа Груп» та «Схід Медіа Холдинг» (і сайт Cxid.Info відповідно) належать Родіонові. Хоча записані вони були то на його батька Валерія Івановича Мірошника, то на сестру Наталію Валеріївну Романову.
Медійка була не єдиним бізнесом родини майбутнього «посла з особливих доручень МЗС Росії щодо злочинів київського режиму». Також Мірошніки займалися видобутком корисних копалин. Наразі низка фірм, афілійованих до сім’ї Мірошника, веде видобуток на окупованих територіях Луганщини. Та, як виявилося, на третій рік війни бізнес родини неочікувано активізувався і в центральній Україні.
Як і навіщо фірма Мірошника зареєструвалася у Павлограді?
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лугпромтехресурс» на 80% належить Валерію Мірошнику – батьку російського «посла з особливих доручень» Родіона Мірошника. У 2024 році воно перереєструвалося в Павлограді Дніпропетровської області. До цього з 2008 року підприємство було зареєстроване у Лутугинському районі Луганської області, окупованому ще в 2014 році.
Фірма з аналогічною назвою продовжує працювати в окупації і у 2023 році показала ₽14 млн доходу. Її співзасновником так само є Валерій Мірошник. Про неї «Фарватер.Схід» вже писав детально.
Ми спробували з’ясувати, що насправді стоїть за цими реєстраційними діями і подзвонили на номер мобільного телефону, вказаному у якості контакту в електронному досьє «Лугпромтехресурсу». За інформацією з відкритих дата-баз, цей телефон значиться як контактний номер 69-річної луганчанки Ади Володимирівни Лєгостаєвої. Вона була директоркою «Лугпромтехресурса» у 2010 році.
Телефон абонентки виявився поза зоною досяжності. За даними джерела «Фарватер.Схід», наближеного до органів реєстрації, перереєстрацію фірми здійснила третя особа із використанням нотаріально завіреної довіреності – від виконавчого органу «Лугпромтехресурса». Уповноваженою особою, що має право підпису, за даними аналітичної системи YouControl, на цьому підприємстві є керівник. Знайомство з його особою готувало нам нові відкриття.
Директор – депутат ЛНР від «Єдиної Росії»
Останні 16 років директором перереєстрованої в Павлограді фірми Валерія Мірошника є особа на ім’я Пучков Андрій Володимирович. Пошук у Google доволі швидко приводить на персональну сторінку Пучкова на сайті «Миртоворець».
Зрадник, співробітник окупаційних структур. Мешканець Лутугино. Депутат «муніципального утворення Лутугинський муніципальний округ Луганської народної республіки» від «Єдиної Росії». Сумнівів, що це та сама людина – жодних. На «Миртоворці» міститься скрін його профайлу з сайту путінської «Єдиної Росії». У якості місця роботи вказане ТОВ «Лугпромтехресурс».
Мається на увазі, звичайно, не «свіжоперереєстроване» українське підприємство, а те, що працює в окупації за російськими законами. Те, яке було перереєструване у окупаційній адміністрації «ЛНР» іще 4 березня 2015 року, а у 2023 році показало ₽14 мільйонів доходу російській податковій.
На момент написання статті, попри яскраву колабораціоністську біографію ми не знайшли Андрія Пучкова у списках розшукуваних або підсанкційних осіб. Тому не дивно, що «Лугпромтехресурс» зміг легко перереєструватися на підконтрольній урядові території.
Та відкритим залишається питання, де і як колаборант Андрій Пучков міг видати нотаріально завірену довіреність для перереєстрації підприємства на підконтрольній урядові території. Адже за нашими відомостями він не в’їжджав до підконтрольної території від самого 2014 року.
Цікаві партнери Мірошника з Запоріжжя
Також аналітична система Youcontrol вказує на зв’язок перереєстрованого ТОВ «Лугпромтехресурс» з іншими українськими бізнесменами – «групою родини Совач». Партнером Валерія Мірошника є Володимир Совач, який володіє 10% капіталу фірми.
У реєстрах ми знайшли десятки українських фірм, засновником яких є Володимир Олександрович Совач. Більшість із них зареєстрована у Запоріжжі. Та порівняння з реєстрами російським дає неочікуваний результат.
Людина з іменем «Владимир Александрович Совач» є партнером Валерія Мірошника не тільки в українській, а й у дзеркальній російській фірмі «Лугпромтехресурс», що успішно працює в окупації. Цей Совач має російським індивідуальний податковий номер, присвоєний у лютому 2023 року в Краснодарському краю.
Таким чином, фірму в Павлограді перереєстрували власники, які, скоріше за все, ведуть бізнес на окупованих територіях через дзеркальне підприємство з аналогічною назвою.
Із усієї цієї картини «вибивається» третій співзасновник українського «Лугпромтехресурсу» – Юрій Вікторович Букша, який володіє 10% від статутного капіталу. Мешканець Полтавського селища Карлівка став партнером родин Мірошників та Совачів зовсім нещодавно, 1 травня 2024 року – через два дні після перереєстрації фірми у Павлограді.
Бізнесмена зі схожим ім’ям нам знайти не вдалося. Натомість з’ясувалося, що карлівець із такими установчими даними є постійними героєм кримінальної хроніки та судових рішень. У його активі хуліганство, заборгованість по аліментах, водіння у нетверезому стані, непогашені кредитні зобов’язання тощо. Виглядає так, що ця людина є співзасновником «Лугпромтехресурсу» виключно на папері. Так би мовити, для відводу очей.
Кримським бізнесом Мірошника володіє українська юридична особа
«Лугпромтехресурс» – не єдина українська структура, пов’язана з бізнесом родини Родіона Мірошника. На початку ми згадували сайт Cxid.Info. Так от пов’язані з цим онлайн-виданням ТОВ «Схід – Медіа Груп» та «Схід Медіа Холдинг», із пропискою в Луганську, лишаються в українських реєстрах.
Видання усі роки війни несло проросійські наративи, зокрема, і з посиланням на «представника Луганська у Тристоронній контактній групі» на Мінських перемовинах Родіона Мірошника. Воно на повному серйозі називало глав окупаційних адміністрацій главами ЛНР та ДНР без лапок, підтримувало уявлення про ці утворення як повноцінні суб’єкти.
І це не дивно, з огляду на те, що засновником «Схід – Медіа Груп» від початку в 2001 році був Валерій Мірошник разом із ТОВ «Фінансист», яке через офшорні прокладки належало Олександру Єфремову. А «Схід Медіа Холдинг» належить сестрі Родіона Мірошника – Наталії Романовій. Яка продовжує мешкати в Луганську і пишається піснею про «героїв СВО» у виконанні свого сина.
Та родинний бізнес вимусив Наталію Романову зайнятися, крім медіа, також і видобувною галуззю. До 2017 року вона була співзасновницею компанії «Нові гірничі технології». Її частка складала 50% статутного капіталу або ₴500 тис. За тогочасним курсом це близько $100 тисяч у перерахунку. Сума, непідйомна для луганської «медіа-менеджерки». Це ще одне вказання на справжнього власника бізнесу. Та зараз не про це.
«Нові гірничі технології» з непідконтрольної території в Лутугинському районі перереєструвалися у 2016 році в Харкові. У 2017 Наталія Романова формально вийшла зі складу засновників, а її місце зайняв сєвєродончанин Віталій Яковлевич Мартиненко. Ми знаходимо згадку про нього у розслідуванні «Наших грошей» шестирічної давнини. У ньому Віталій Мартиненко фігурує як бізнес-партнер Ігоря Буткова, який на той час був секретарем Сєвєродонецької міської ради від «Опозиційного блоку».
Якщо історія з перереєстрацією фірми Мірошників у Павлограді для нас є досі не до кінця зрозумілою, то фінт з харківською пропискою «Нових гірничих технологій» має під собою цікаве підґрунтя. Ця неприбуткова з 2014 року фірма мала права власності на «Багеровський кар’єр» в окупованому Криму. Тому збереження українського підприємства могло бути стратегічно важливим для користування кримськими надрами.
Нині «Багеровський кар’єр» за російським реєстрами належить цій українській фірмі, а директором в обох дзеркальних підприємствах значиться мешканець Перевальська Павло Сидоров.
Ми хотіли детально розпитати про це все Віталія Мартиненка. Тільки він, як і Ада Лєгостаєва, виявився «не на зв’язку». Тому ми вирішили залишити цю прерогативу правоохоронцям. Тим більше, що особа з аналогічними паспортними даними значиться співзасновником «Лисичанського заводу залізнобетонних виробів» та сєвєродонецької фірми «Контракт» на окупованих територіях.
Сам Мартиненко має російський індивідуальний податковий номер, виданий у червні 2023 року в Криму.
А за адресами вказаних підприємств, але в українських реєстрах досі знаходяться товариства «Техносбит» та «Укрконтракт», засновником яких був громадянин України Віталій Мартиненко.
Отже в Україні спокійно діють підприємства, пов’язані з родиною російського пропагандиста Родіона Мірошника, під якого в російському МЗС створили спеціальну посаду «посла із особливих доручень щодо злочинів київського режиму». Редакція «Фарватер.Схід» вважає це неприпустимим з огляду на те, що реальним набувачем вигоди, вочевидь, є не члени родини, а сам пропагандист. Із цього приводу ми підготували звернення до компетентних органів і обіцяємо повідомити про отримані відповіді.