Розробку луганського золота окупанти віддали фірмі з Алчевська. Хто ховається за підставною компанією?
Аукціон на право розробки золотоносного Бобриківського родовища виграла непрацююча алчевська фірма, яка заплатила за 20-річну ліцензію більше $7,5 мільйонів. Менеджмент фірми-переможця має історичний зв’язок з підприємствами відомого в області «регіонала». Водночас програли аукціон російські компанії-мільярдери, пов’язані з важковаговиками Кремля. Хто ж насправді стоїть за «золотими алчевцями», досліджував «Фарватер. Схід».
Напередодні аукціону, ми вже писали про основних учасників торгів, які змагаються за право вести видобування золото-сульфідних руд Бобриківського родовища під Антрацитом на окупованій росіянами Луганщині.
Серед них виділялися явні фаворити – холдинг «Земтек», протежований першим заступником голови адміністрації президента РФ Сєргєєм Кірієнком; група братів Толоконнікових з оточення голови Сбербанка РФ Гєрмана Грєфа та група «обнальників» – братів Короткових, які мають виходи на Сєргєя Чємєзова з «Ростеха».
Та переможцем конкурсу 13 грудня несподівано стала фірма з явними ознаками «технічного кандидата». Це – «Алчевскпромгрупп», основним видом діяльності якої є видобуток природного газу та газового конденсату. Вона створена рік тому і закінчила 2023 рік з нульовим прибутком.
«Чорний коник» Бобриківського аукціону
«Алчевскпромгрупп» була єдиною фірмою з Луганщини серед учасників конкурсних торгів за Бобриківське родовище, пише профільний російський ресурс «Золото и технологии». У фінальний тур аукціону разом з алчевцями вийшли згадувані нами «Донской камень» братів Короткових та «Блик системс» з орбіти впливу холдингу «Земтек».
«Алчевскпромгрупп» запропонувала найвищу ціну за ліцензію на розробку родовища – ₽783 783 734,8 російських рублів, що еквівалентно $7,59 млн.
Звідки у цієї фірми такі гроші, – невідомо. Компанія зареєстрована 7 червня 2023 року, зазначається на порталі пошуку бізнес-інформації «Чекко», і належить до категорії «мікропідприємств». За російським законодавством, такими вважають юридичні особи, що мають до ₽120 млн річного доходу і до 15 співробітників. Статутний капітал «Алчевскпромгрупп» складає ₽10 тисяч або $97 за нинішнім курсом, а у бухгалтерській звітності за 2023 рік – суцільні нулі.
Компанія винаймає офіс в Алчевську за адресою: вул. Горького 99а, офіс 284. У цій адресі також «прописані» ще 5 юридичних осіб, фактично пов’язаних єдиним менеджментом.
Від створення компанія має одного співробітника (це гендиректор). У сервісі «Руспрофайл», який оцінює всіх контрагентів за об’єктивними критеріями, надійність цієї юридичної особи вказана як «низька».
Навіть поверхневе знайомство вказує, що «Алчевскпромгрупп» – не більше, ніж «підставна» фірма, задача якої – приховати реальних бенефіціарів Бобриківського родовища.
Перевальські бізнесмени з політичним бекграундом
Генеральним директором «Алчевскпромгрупп» є особа на ім’я Денисенко Владислав Вікторович, а засновником від 18 грудня, за п’ять днів після перемоги на Бобриківському аукціоні стає Алєксандр Борісовіч Зєльдман із Москви. До Зєльдмана ми повернемося пізніше, а поки придивимося до попередньої засновниці. Це місцева жителька Пугач Вікторія Володимирівна. Вона також працює директором у фірмі з назвою «Перевальский торговый дом».
Серед засновників «Перевальского торгового дома» є «Торгово-промышленная группа «Ніва» – Корпорация» та фізична особа Сергій Боєв.
І «Перевальський торговий дім», і «ТПГ «Ніва» – Корпорация» є «дзеркальними» підприємствами, аналогічними за назвою та адресою реєстрації до українських фірм, що працювали на Луганщині до окупації.
За даними Аналітичної системи Youcontrol, в українських реєстрах серед засновників «Перевальського торгового дому» фігурують Тернікова Євгенія Юріївна та Тернікова Юлія Юріївна.
Вони ж, але вже через проміжні фірми «Інтер» та «АРС» спільно з Терніковою Інною Євгеніївною є кінцевими бенефіціарами «ТПГ «Ніва» – Корпорация». Правда, виступають тут вже не під дівочим прізвищем «Тернікова», а як «Демченко Євгенія Юріївна» та «Бойко Юлія Юріївна» відповідно.
Усі вони є родичками Юрія Тернікова, який у 2012 році був кандидатом у народні депутати України від Партії регіонів в 108 одномандатному мажоритарному окрузі Луганської області.
У пошуках додаткової інформації, ми знайшли відео майже восьмирічної давнини, опубліковане на YouTube-каналі відомого блогера та журналіста Дениса Казанського. На відео один із співзасновників «Перевальського торгового дому» Сергій Боєв розповідає, що реальним його партнером був сам Юрій Терніков. Боєв фактично звинувачує Тернікова у рейдерському захопленні підприємства та перереєстрації його в маріонетковій «ЛНР» у власних інтересах.
З цього приводу Боєв навіть звернувся до Генеральної прокуратури та СБУ:
«…мною встановлено, що усі вищезазначені юридичні особи (ТОВ «Перевальський торговий дім», ТОВ «Донкуб», ТОВ «ЦВ-ГАЗ». – «ФС») захоплені Юрієм Терніковим, перереєстровані за законодавством самопроголошеної Луганської народної республіки, перерозподілені долі у статутному фонді, щоб я не мав права голосу та призначено нове керівництво….» – ішлося в заяві Боєва на ім’я генпрокурора України Юрія Луценка, яку оприлюднило видання «Четвертая власть».
Юрій Терніков підтвердив, що фірми – не дочок, а його
Наразі Юрій Терніков мешкає під Києвом. «Фарватер.Схід» звернувся до нього по коментарі стосовно цих підприємств на тимчасово окупованій території Луганської області. Терніков розповів, ніби Сергій Боєв ще у 2011 або 2012 році виїхав до США, «а потім почав потроху завдавати шкоди». Терніков запевняє, що від 2014 року у Перевальську і взагалі на нині окупованих територіях не був і не збирається туди.
Водночас він підтвердив, що Вікторія Пугач працювала на його підприємстві «Перевальський торговий дім» (займалося видобутком вугілля). За словами Юрія Тернікова, близько 2010-11 року вона почала зловживати повноваженнями. Тоді Юрію Тернікову довелося «рішити проблеми, що в неї виникли з органами», і він її звільнив.
– Після цього ми не працювали [з Вікторією Пугач]. Наші дороги не пересікалися. Ну, інколи там зідзвонювалися. Відносини лишилися більш-менш нормальні, – каже Юрій Терніков.
Тут важливе свідчення пана Тернікова, що саме він «рішав проблеми з органами» та потім звільняв Вікторію Пугач, хоча формально власницями підприємства були його рідні, а керівником ще інша людина. Тобто компанія була і насправді його. Те саме, вочевидь, стосується і підприємства, про яке мова піде далі.
Тернікови та «Росатом» часів Кірієнка
Також ми запитали Юрія Тернікова про компанію «Укрспеценергопостач». Десять років від 2009 до 2019 року доньки Тернікова Юлія Юріївна та Тернікова (Демченко) Євгенія Юріївна були співзасновницями цього товариства з обмеженою відповідальністю.
У 2015 році великого резонансу у ЗМІ набув скандал навколо ТОВ «Промислово-фінансова компанія «Укрспеценергопостач». Її дії заблокували закупівлю українським «Енергоатомом» у вітчизняного виробника обладнання, яке є критично важливим для енергоблоків атомних електростанцій.
Компанія Тернікових «Укрспеценергопостач» просувала продукцію підприємства з РФ, яке входило до складу російського державного концерну «Росатом». За даними УНІАН, представники «Укрспеценергопостач» самі підтвердили, що представляють в Україні інтереси російського виробника.
Принаймні з 2010 року компанія «Укрспеценергопостач» була офіційним представником російського ЗАТ «Завод «Киров-Энергомаш» із Санкт-Петербурга. Про це відомо, зокрема, із ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 9 листопада 2016 року. «Завод «Киров-Энергомаш» давно входить в орбіту «Росатому», офіційно про це повідомили на сайті «Росатому» минулого року.
А скандальне обладнання, через яке компанія доньок Юрія Тернікова зірвала тендер українського «Енергоатома», насоси ГЦН-195 виготовляє АТ «Центральное конструкторское бюро машиностроения» (так само із Санкт-Петербурга).
Тож компанія родини Тернікових мала довгі, міцні і сталі бізнес-зв’язки з підприємствами корпорації «Росатом». Постачання обладнання на українські АЕС – це був стратегічний напрямок для російського атомного монополіста. І компанія-представник структур «Росатома» була, безумовно, агентом впливу в Україні.
Ми запитали Юрія Тернікова про ту історію зі зірваним тендером «Енергоатома». Він відповів, що «не знайомий з конкретною ситуацією».
Нагадаємо, що директором «Росатома» від 2005 до 2016 року був Сєргєй Кірієнко. Той самий, який наразі обіймає посаду першого заступника глави адміністрації президента РФ і є куратором так званих «нових регіонів» (окупованих територій України), і зокрема «ЛНР». Про нього ми говорили як про можливого лобіста інтересів компанії «Земтек» у боротьбі за Бобриківське золото у попередній статті.
Хто став засновником алчевської фірми після перемоги на Бобриківських торгах?
Про Алєксандра Борісовіча Зєльдмана, що став засновником компанії «Алчевскпромгрупп», щойно вона отримала золоте родовище, відомо небагато. Та скупі відомості так само непрямо свідчать про його дотичність до інтересів Сєргєя Кірієнка.
Російська система перевірки контрагентів «Чекко» повідомляє, що він є засновником чотирьох підприємств, а також гендиректором Фонда развития МАРХИ. Повна його назва – Фонд поддержки и развития научно-технической и материальной базы Московского архитектурного института.
У далекому 1999 році Сєргєй Кірієнко балотувався на пост мера Москви (він врешті друге місце, набравши у шість разів менше голосів, ніж Юрій Лужков). Разом із Кірієнком ішов кандидатом у віце-мери професор Московського архітектурного інституту Вячєслав Глазичєв. Про це, зокрема, розповідало Радіо Свобода.
Після «почесного програшу» кар’єра Кірієнка пішла вгору. Він став депутатом Держдуми, у 2000-му пішов до Адміністрації президента Путіна, поїхав його представником у Приволзький федеральний округ. Та і Глазичєв став помітною фігурою за сприяння Кірієнка. Зокрема, він згодом став членом Громадської палати Російської Федерації.
Протягом усіх наступних років тривав зв’язок Кірієнка з МАРХИ. Архітектурний інститут завжди підтримував його ініціативи. Наприклад, Путін призначив Сєргєя Кірієнка головою оргкомітета XIX Всесвітнього фестивалю молоді та студентів – Московський архітектурний інститут підписує угоду про співробітництво з дирекцією фестивалю.
У свою чергу Кірієнко залучає інститут до масштабних проєктів. Можна згадати створення туристично-паломницького кластеру у містах Дівєєво, Саров та Арзамас на Волзі. Його створення було ініціативою президента РФ Путіна, опікунську раду очолив і керує будівництвом і реконструкцією Сєргєй Кірієнко, каже в інтерв’ю L`Officiel ректор МАРХИ Дмітрій Швидковскій. Це означає масштабні підряди для інституту. Кірієнко приїздить на відкриття збудованих об’єктів, як-от у жовтні цього року до Свято-Троїцького Серафимо-Дівєєвському монастирі, за повідомленням сайту МАРХИ.
З огляду на таке багаторічне партнерство очолити Фонд розвитку МАРХИ не могла людина, не пов’язана з Сєргєєм Кірієнко.