Розпродаж Донбасу: що стоїть за «вуглевидобувними інвестиціями» на окупованих територіях
«Російські інвестори» намагаються залучити ₽25,6 мільярдів з російського держбюджету для вирішення проблем власних комерційних структур. У хід ідуть загрози масових страйків гірників на Луганщині, інфовкиди, родинні зв’язки та політичний шантаж. Як вугільна галузь окупованих територій знову стала предметом спекуляцій та розграбування бюджетних коштів, але тепер вже російських – досліджував «Фарватер.Схід».
Нещодавно соціальні мережі та ЗМІ заповнили новини про масові шахтарські протести на окупованих територіях. Причиною тому стала кількамісячна заборгованість вугільних підприємств-інвесторів перед гірниками. Останні шахтарські страйки спостерігалися на Луганщині ще 5 років тому і призвели до падіння імперії «Внєшторгсервісу» на окупованому Донбасі. Однак з того часу ситуація докорінно змінилася. Основними «донорами» вугільної промисловості стали фірми українських бізнесменів-колаборантів, які замість обіцяних багатомільярдних інвестицій розпочали боротьбу за державні субсидії та роздрібний розпродаж орендованих шахт.
Протести, яких не було: політичний шантаж з економічним підтекстом
Перш за все, нас зацікавили протестні агітаційні листівки, які розповсюджувалися у соцмережах, та їх походження. При першому ж наближенні виявилося, що це не нові артефакти, а матеріали, які вже використовувалися п’ять років тому для медійного супроводження «антикурченківської кампанії».
Про результати задекларованих протестних виступів було також практично нічого не відомо. Тому за роз’ясненнями ми звернулися до власних джерел на окупованих територіях.
Зі спілкування з нашим співрозмовником Іваном з Краснодона (дані змінені з міркувань безпеки), нам стало зрозуміло, що інформація щодо шахтарських протестів дещо перебільшена. Ні про які реальні масові протестні виступи мова не йшла. Профспілки не були причетні до цього взагалі, тоді як усі акції відбувалися виключно за ініціативи керівництва вугільних підприємств
Натомість його колега зі Свердловського регіону Ігор, який займає одну з керівних посад на вугільному підприємстві, виявився більш поінформованим про природу цих протестів, їх ляльководів та прихований економічний зміст усіх подій. Зокрема, він підтвердив, що ініціаторами шахтарських активностей були представники компанії – інвестора «Торговий дім «Донскіє углі», які останнім часом терплять значні збитки.
З ініціативою звернення до Пасічника від імені трудових колективів вийшли самі представники орендатора, у нашому випадку – «Донскіє углі». Суть у тому, що обіцяна допомога по державних субсидіях для комерційних інвесторів «зависла» і бізнесмени вирішили трохи «піджати» наших місцевих можновладців шляхом штучного загострення ситуації. Адже незважаючи на загальну лояльність московської адміністрації, є опір з боку вугільного міністерства та місцевих посадовців. Усі розуміють, що нічим позитивним це не закінчиться, «старі обличчя» «розпилять» бюджет, залишивши вирішення проблем владі на місцях.
За словами нашого співрозмовника, наразі на кону стоять мільярди рублів з бюджету окупаційної влади, які вірогідно будуть привласнені місцевими колаборантами.
Шахти на мільярди: за що борються «інвестори»
«Інвестиційна історія» з шахтами Донбасу розпочалася наприкінці 2023 року. Низка російських ноунейм-фірм – «Торговий дім «Донскіє углі», «Промислова група «Родіна» та «Імпекс-Дон» взялися «відроджувати» вугільну промисловість Луганщини та Донеччини. В обмін на використання копалень бізнесмени зобов’язалися протягом 5 років інвестувати в орендовані об’єкти ₽ 65 мільярдів. Дуже швидко виявилося, що за цими російськими компаніями стоять давно відомі читачу особи.
Попри гучні заяви російських чиновників про успішне реформування галузі та створення нових робочих місць, вже на початку 2025 року інвестори заявили про згортання проєктів на Донбасі та наміри повернути більшість орендованих шахт через їх нерентабельність. Однією з причин стала об’єктивна ситуація на світовому вугільному ринку, адже з початку року ціни на тверде паливо впали майже на третину. Здавалося б, що на цьому історія закінчилася. Однак виявилося якраз навпаки.
Уже в квітні 2025 року «інвестори» заявили про наміри передати копальні у відомство окупаційної адміністрації з питань реорганізації та ліквідації нерентабельних шахт та розрізів. Більш того, вони вступили у конфлікт з профільним міністерством, яке вимагало від орендарів забезпечити розробку технічних проєктів ліквідації цих шахт та забезпечити їх утримання у відповідному стані до моменту консервації. Попри вимоги російських чиновників, «Донскіє углі» та «Імпекс-Дон», які контролювали більшість шахт на Луганщині, з травня просто припинили виплату заробітної плати працівникам.
Водночас «інвестори», які вели господарську діяльність менше року та вже користувалися цілою низкою пільг для «зони СВО», одразу подали заявку на участь у російській програмі фінансової допомоги для вугільних підприємств.
Вже у серпні за допомогою медійної кампанії з нагнітання шахтарських протестів, інвестори отримали близько одного мільярда рублів субсидій на погашення боргу по заробітних платах, про що звітував на брифінгу очільник Луганської окупаційної адміністрації Леонід Пасічник. Однак, як виявилося, це далеко не все.
ЗМІ, здебільшого, не відреагували на цікавий факт, що проливає світло на реальні фінансові очікування орендарів шахт та їх провладних лобістів. Зокрема, у вересні цього року Пасічник звернувся до Путіна з проханням сприяти вугільним інвесторам в отриманні пільгового кредитування. У якості альтернативи голова окупаційної адміністрації Луганщини запропонував закласти ₽ 25,6 мільярдів рублів субсидій у бюджетні програми для їх консервації.
Отже, замість 65-мільярдних надходжень, російські платники податків змушені будуть профінансувати вирішення економічних проблем орендарів – у обсязі, який складає приблизно половину обіцяної суми інвестицій.
«Великий розпродаж» на шахтах Луганщини
Ціла низка фактів вказує на те, що у найближчий час знекровлені луганські шахти таки стануть об’єктом консервації за рахунок російського бюджету. Перш за все, це дані ліцензійних реєстрів РФ. Ані «Донскіє углі», ані «Імпекс-Дон» чи «Родіна» не подавали заяв на продовження ліцензій на здійснення господарської діяльності на шахтах, які вони орендують, строк яких сплив у березні – червні цього року. Юридично це рівнозначно відмові від подальшої відповідальності за їхню долю.
Натомість аналіз тендерних торгів вказує на те, що «Імпекс-Дон» востаннє проводив більш-менш значущі закупівлі у квітні. Інший інвестор – «Донскіє углі» в очікуванні державних субсидій зосереджений на оптимізації витрат на опалення адмінприміщень. Вони також припинили оплату користування електроенергією, про що свідчать дані судового позову з боку луганського «Енергозбуту».
Однак найважливіше інше: останні кілька місяців «Донскіє углі» розпочали розпродаж ліквідного шахтного майна, яке знаходиться на балансі умовно-орендованих ними підприємств. Усе це здійснюється під вивіскою «реалізації незатребуваних матеріально-технічних запасів». Під списання та продаж поступово йде все. Наприклад, у вересні інвестори пустили з молотка електродвигуни та генератори, а також паливо для реактивних двигунів.
У жовтні на продаж виставили вже «тяжку артилерію»: запасні частини для прохідницького обладнання, виробниче спорядження, вентиляційні установки та навіть відбійні молотки та перфоратори.
Під гаслами підтримки шахтарів окупанти фактично закривають шахти й вивозять залишки обладнання, остаточно добиваючи галузь, на якій колись трималася економіка регіону. Інвестори, які обіцяли робочі місця та процвітання, перетворили копальні на джерело короткотермінових прибутків для афілійованих компаній.