Операції «Вагнера» у Берліні: як російські спецслужби заходять у німецьку політику
Відомий німецький журналіст та активіст Ральф Німайєр, який називає себе «лідером Німеччини у вигнанні», нещодавно заявив про наміри отримати громадянство Росії. Причиною тому нібито є політичне переслідування на Батьківщині. Проте, невідомі широкому загалу факти особистого життя свідчать про давню глибинну інтеграцію німецького опозиціонера в російський культурний простір, який відбувся задовго до описуваних подій. Особливо, якщо зважати на те, що поїздки до Москви Німайєру організовував функціонер ПВК «Вагнера», пов’язаний з Головним розвідуправлінням ЗС РФ.
«Фарватер.Схід» проаналізував російські поїздки Німайєра, пов’язані з ними контакти та дані з відкритих реєстрів. У процесі перевірки були встановлені обставини, які раніше не перебували в публічному полі й дозволяють по-іншому розглянути його нинішню політичну позицію. Йдеться не лише про його візити до РФ, а й про контакти з особами, які фігурують у міжнародних розслідуваннях щодо мереж, пов’язаних із російськими операціями впливу. Хронологія цих контактів починається задовго до останніх подій і вписується в ширший контекст гібридної активності Москви в Європі.
Як політолог ПВК «Вагнер» бронював квитки для німецького «канцлера у вигнанні»
Письменник та журналіст Ральф Німайєр, більше відомий в якості колишнього чоловіка німецької політикині Сари Вагенкнехт, сьогодні позиціонує себе не просто як політичного активіста. Він проголошує себе представником Німеччини в екзилі, декларує наміри отримати громадянство Російської Федерації та дедалі частіше
Усі ці заяви звучать на тлі розслідування німецькими правоохоронцями діяльності екстремістського руху «рейхсбюргерів», активним прихильником якого був Німайєр. За даними Дойче Велле, в рамках цієї справи у берлінській квартирі публіциста навіть було проведено обшук. Але найбільш цікавим є той факт, що у момент обшуку Ральф Німайєр знаходився у Москві та виступав у ефірі російського пропагандистського каналу RT.
У зв’язку з цим, ми вирішили детальніше придивитися до російських відряджень німця, які стали джерелом низки важливих знахідок.
За даними російської бази авіаперельотів «Сирена», упродовж останніх 5 років він регулярно відвідував Російську Федерацію авіатранспортом. Як правило, квитки на літак для нього закупали представники логістичних сервісів. Утім, одного разу бронь для Німайєра замовила фізична особа, яка користувалася російським мобільним телефоном +79052720324.
При перевірці виявилося, що цим номером користується людина, «широко відома у вузьких колах» – Віктор Луковенко.
Віктор Луковенко, чиє нове ім’я – Віктор Васильєв, є фігурою з кримінальним і пропагандистським минулим. Наразі він включений до санкційних списків України, Європейського Союзу, Сполученого Королівства, Франції, Бельгії, Монако тощо.
У 2009 році Луковенко був засуджений у Росії за вбивство громадянина Шрі-Ланки на національному ґрунті під час «Русского маршу». Після відбуття покарання він з’явився з іншим прізвищем (Васильєв) та вже в іншій ролі – як автор і адміністратор проросійських медійних ресурсів, зокрема Telegram-каналу, що спеціалізувався на африканській тематиці та антизахідних наративах.
Його ім’я фігурує у розслідуваннях журналістів як пов’язане з медійною структурою African Initiative – проєктом, який аналітики відносять до оновленої інформаційної мережі, що постала після трансформації інфраструктури ПВК «Вагнера». У матеріалах The Insider та інших видань Луковенко прямо фігурує як агент ГРУ та згадується в контексті діяльності мереж, які просували проросійські меседжі, організовували культурні та псевдогромадські ініціативи та працювали на формування лояльного до Москви інформаційного середовища.
У квітні 2025 року Луковенка затримали в Киргизстані у справі, пов’язаній із вербуванням найманців для участі у збройних конфліктах.
Герой нашого розслідування Ральф Німайєр завжди публічно позиціонував свої поїздки до Москви як «мирні ініціативи» або «канал комунікації». Проте виходить, що організаційне забезпечення його перебування в РФ здійснювала людина з біографією, яка простягається далеко за межі «громадської дипломатії» і перебуває у фокусі міжнародних розслідувань щодо операцій впливу Кремля.
Ключове питання в цій історії полягає не в особистих політичних симпатіях Німайєра. Питання в тому, чи можна вважати його діяльність елементом ширшої мережі, яка використовує європейських громадян для легітимізації російських політичних меседжів.
Російська родина Ральфа Німаєра: про що мовчить німецький друг Кремля
Зазвичай редакція принципово не втручається в приватне життя фігурантів розслідувань і не аналізує родинні обставини – якщо вони не мають прямого значення для встановлення фактів. Однак у випадку Ральфа Німайєра родинний вимір виявився важливим саме в контексті його багаторічних зв’язків із Росією.
Після офіційного розлучення з Сарою Вагенкнехт у 2013 році інформації про особисте життя Німайєра у відкритих джерелах практично немає. Однак під час аналізу його поїздок до РФ та пов’язаних із ними бронювань редакція звернула увагу на електронну адресу, яка регулярно фігурувала поряд із його перельотами. Вона містила російське прізвище у якості складової.
Подальший аналіз показав: ця електронна пошта належить жінці, яка раніше носила прізвище Ніколаєва, а нині використовує прізвище… Німайєр. Йдеться про громадянку РФ Тетяну Михайлівну Ніколаєву (нині – Німайєр), уродженку Саратова.
Інформації про неї у мережі обмаль. Утім, нам вдалося знайти старі профілі Ніколаєвої-Німайєр у соціальних мережах. Про те, що це точно вона, вказувало не тільки співпадіння наведених біографічних даних, а й наявність Ральфа Німайєру у списку друзів «В контакте».
Як свідчать дані, наведені нею в «Одноклассниках», навчалася росіянка в Саратовському державному університеті, а згодом – у Національному дослідницькому ядерному університеті «МІФІ» в Москві.
У певний період Тетяна проживала в Німеччині – у місті Швебиш-Гмюнд, федеральна земля Баден-Вюртемберг. До речі, саме у Баден-Вюртемберзі Ральф Німайєр у 2011 році розпочав свою політичну кар’єру як член партії Die Linke, очолювану його тогочасною дружиною Сарою Вагенкнехт.
Однак це виявилося лише частиною історії.
Редакція встановила, що Тетяна Ніколаєва-Німайєр має сина – Адріана Леоніда Німайєра. Його по батькові – Ральфович. Він народився у 2012 році. І є громадянином Російської Федерації.
2012 рік – ключова деталь. Адріан Леонід Ральфович Німайєр народився за рік до офіційного розлучення Ральфа Німайєра із Сарою Вагенкнехт.
Цей факт не потребує моральних коментарів. Але він має хронологічне значення: інтеграція Німайєра в російське родинне та правове поле відбулася задовго до його нинішніх публічних заяв про отримання громадянства РФ.
Інакше кажучи, російський вектор у його біографії не виник у 2022 році й не є ситуативною реакцією на політичні події. Він формувався щонайменше з початку 2010-х років – на рівні особистих, юридичних та громадянських зв’язків.
Саме тому родинний вимір у цьому розслідуванні важливий. Не як приватна деталь, а як індикатор тривалого і системного зв’язку з Росією.
Десятиліття проросійської активності: від «миротворця» до легітимізатора окупації
Проросійська активність Ральфа Німайєра також не почалася після 2022 року. Вона формувалася поступово – щонайменше з початку 2010-х років, а після 2014-го стала системною.
Після анексії Криму та початку війни на Донбасі Німайєр послідовно просував риторику, співзвучну з позицією Кремля: про «громадянський конфлікт», «внутрішню кризу України», «провину Заходу» та «необхідність зняття санкцій». Його заяви регулярно цитували російські інформаційні ресурси, використовуючи його як «німецький голос», що нібито представляє альтернативну позицію Європи.
Після повномасштабного вторгнення Німайєр гостро критикував поставки зброї Україні, використовуючи аргументацію, що повністю збігається з російською дипломатичною лінією та просував ідею створення альтернативних німецьких політичних структур, які мали б виступати проти «антиросійського курсу Берліна».
Його поїздки до Москви не обмежувалися приватними візитами. Німайєр з’являвся на російських медійних майданчиках, коментував міжнародні події та презентував себе як представника «іншої Німеччини» – тієї, що нібито не підтримує санкції та військову допомогу Україні.
У російському інформаційному просторі він подавався як «німецький політик», що виступає проти офіційної позиції Берліна. Саме в такій ролі його присутність використовувалася для підсилення меседжів про «розкол у Європі».
Паралельно з цим Німайєр намагався брати участь у політичних кампаніях у Німеччині, однак його ініціативи не отримували суттєвої підтримки. Внутрішньополітична маргіналізація супроводжувалася дедалі активнішою присутністю в російському середовищі.
Таким чином, його системні поїздки до РФ, публічна підтримка російських наративів та встановлена логістична взаємодія з особою, пов’язаною з інфраструктурою ПВК «Вагнера», формують послідовну лінію поведінки. Це вже не окремі епізоди. Це десятиліття дій, які об’єднує один вектор. І нинішні заяви Німайєра про отримання російського громадянства виглядають не політичною провокацією, а логічним завершенням цієї траєкторії.