Офшори Єфремова: Як оточення «регіонала»-втікача досі заробляє на українцях
Тисячі українців до сьогодні платять за тепло компаніям, імовірно, пов’язаним із колишнім главою фракції ПР у Верховній Раді Олександром Єфремовим. Десятки фірм-постачальників тепла, об’єднаних спільним менеджментом, працюють у Києві, Львові, Одесі, Чернігові та інших містах. Усі їх керівники та власники походять з окупованого Луганська. Зв’язки цих людей сходяться у Панамі та на Британських Віргінських островах, за адресою реєстрації офшорів Олександра Єфремова.
Напередодні опалювального сезону ми вирішили перевірити слова російських пропагандистів щодо задовільного стану теплопостачання на окупованих територіях. Але первинна розвідка призвела нас до несподіваних відкриттів, адже один із «ЛНРівських» теплопостачальників виявився керівником та кінцевим бенефіціаром низки українських фірм, які отримували фінансування, зокрема, з державного бюджету України.
Бізнес по обидва боки фронту
Теплопостачальна компанія ТОВ «Луганск-теплопостач» була зареєстрована як суб’єкт господарювання маріонеткової «ЛНР» ще у 2016 році, а в листопаді 2022 вона перереєструвалася як платник податків вже за російським законодавством за попередньою адресою – Луганськ, вул. Лєрмонтова, б.1б, офіс 525.
Втім, ще з 2012 року в Луганську за тією ж адресою існував її попередник і тезка – ТОВ «Луганськ-теплопостач», створене за українським законодавством.
У 2014 році це товариство перемістилося з Луганська до Сєвєродонецька, на підконтрольну Україні територію. Судячи з опублікованих у Аналітичній системі YouControl фінансових показників, фірму навряд чи можна назвати фіктивною. Статутний капітал вона мала у понад ₴22 мільйони, понад ₴10-мільйонні активи та активно займалася судовою діяльністю.
Важливо те, що увесь цей час ці «дзеркальні» фірми, схоже, зберігали свою спорідненість. Директором обох є Піщугін Сергій Владиславович, який значиться керівником як в українській, так і в однойменній російській фірмі.
Що каже сам директор «ЛНРівської» фірми?
Коли ця стаття готувалася до публікації, з’явилося повідомлення, що на ТОТ «Луганск-теплопостач» вилучають з Єдиного державного реєстру юросіб РФ (рос. – ЕГРЮЛ) як недіючу – з 13 листопада 2024-го. Та все ж вона була в реєстрі т.зв. «ЛНР» аж від 2016 року. То ми попросили пана Піщугіна прокоментувати: як йому вдавалося одночасно працювати на ТОТ і на підконтрольній урядові території?
– Ви очолюєте компанію «Теплопостач», Сергію Владиславовичу…
– Колись очолював якийсь час давно, мені здається, – «Теплопостач» або «Луганськ-теплопостач»… Якось так вона називалася.
– Згідно до даних реєстра…
– Так, так, так, згідно до даних реєстру воно так і є, тому що так і не вивели [мене з посади керівника]…
– Водночас, згідно до російських баз, ви числитеся директором підприємства «Луганск-теплопостач» у Луганську. Воно було зареєстроване у 2016 році в «ЛНР», а з 2022 року перереєстроване вже за російськими законами. І ви там досі значитеся директором.
– З глузду з’їхати! Це, мабуть, із цих реєстрів взяли інформацію. Те, що до тієї території стосунку не маю, – це 100%. Мене там не було року, мабуть, із 2016-го… ні, 2018-го, по-моєму, – точно не було. До КОВІДу якось останній раз я там був. Тому що у мене там майно – якісь квартири дві, по-моєму, залишилися, і все. А що вони там у свої реєстри вносять, чесно кажучи…
– Тобто ви до тієї компанії стосунку не маєте?
– Ні-ні-ні, у жодному разі, ніяким чином. Нічого я там не реєстрував, нічого не проводив. Це, можливо, якісь дії засновника [ТОВ «Луганск-теплопостач» на тимчасово окупованій території]. От зараз я згадую у процесі спілкування: коли почалася активна фаза АТО у 2014 році, я з Луганська виїхав, і так мене і не звільнили, і так я там і значуся керівником. Ну, якось воно не до того було. Я думаю, що забулося, і все. На мене ніхто із засновників не виходив, і я не знав, із ким зв’язуватися із засновників.
Ці заперечення ми почули і врахували. Та на наш суб’єктивний погляд, вони не видаються надто переконливими. Бо в окупаційній адміністрації «ЛНР» перереєстрація підприємств не відбувалася автоматично переносом відомостей із українських реєстрів. Там вимагали особистої присутності керівника. Якщо припустити, що для ТОВ «Луганск-теплопостач» у «ЛНР» зробили виняток, то це свідчить про якихось дуже впливових на ТОТ засновників. І до цього ми повернемося.
Крім того, ТОВ «Луганськ-теплопостач» української юрисдикції зареєструвало зміну юридичної адреси на Сєвєродонецьк у грудні 2014-го і продовжувало діяльність принаймні до 2018 року включно. І для директора фірми зі статутним фондом та активами у кілька десятків мільйонів гривень дещо дивно, на наш погляд, не пам’ятати подробиць.
Неймовірна історія успіху: від Луганська до Львова
У Аналітичній системі YouControl ми знайшли 21 фірму, пов’язану із Сергієм Владиславовичем Піщугіним. Частина з них, звісно, зареєстрована на Луганщині, окупованій від 2022 року. Але є і вражаючі винятки.
Зокрема, це «Київтепло-9», «Львів-тепло», «Одесатепло», «Чернігівтепло», «Камянськтепло», «Постачтепло-9», «Тепло-С», «Криворіжтепло», «СК «Газпроект» та ще багато інших. Географію і масштаби діяльності можна оцінити з назв.
У більшості з них Піщугін виступає чинним керівником і кінцевим бенефіціарним власником, з іншими пов’язаний «історичним зв’язком».
Партнерами та представниками керівної ланки фірм Піщугіна в Україні виступають Максим Анатолійович Хромих, Анатолій Євгенійович Філімонов, Еліна Костянтинівна Вахненко, Анастасія Петрівна Назарчук та Валерій Євгенович Чекунов. Усі як один мають реєстрацію в окупованому Луганську.
Цікаво, що окремі зазначені фірми є учасниками державних закупівель та навіть переможцями в тендерах.
Зокрема, за даними Аналітичної системи YouControl, тільки «Київтепло-9» отримало у 2023 році майже ₴6,5 мільйонів державних коштів, а у 2024 – вже більше ₴7,1 мільйона.
Натомість «Група компаній «Тепло України» тільки у 2024 році відзначилася майже ₴11,5 мільйонами з бюджету, «Постачтепло-9» – на ₴10 мільйонів у 2023 та ₴9 мільйонів цьогоріч. І так далі.
«Чемпіоном» серед бізнес-проєктів Піщугіна, що працюють з бюджетними коштами, є київська фірма «Тепло-С». У минулому році вона освоїла ₴21 мільйон бюджетних коштів.
– Тобто ви виїхали з тимчасово окупованих територій і зайнялися цим бізнесом по всій Україні – «Кам’янськтепло», «Львів-тепло» тощо, – питаємо у Сергія Піщугіна.
– Якимись компаніями зайнялися, якісь продані. Треба по кожній компанії брати, я не можу навскидку сказати. Є якісь компанії, які працюють, є якісь компанії, які не працюють. Якісь компанії продані. Десять років пройшло, і за ці десять років щось змінилося, щось рухається, щось не рухається. Ви ж мені питання почали ставити про «Луганськ-теплопостач». А якщо ми візьмемо «Київтепло-9», то окремо треба дивитися: засновник я чи не засновник, чим ця компанія займається. Між собою вони пов’язані лише тим, що я був директором «Луганськ-теплопостач», а потім директором іншої компанії став. Лише цим воно пов’язане.
Як ми вийшли на панамські, вірджинські та канадські офшори Єфремова
Саме так, лише особою директора Сергія Піщугіна пов’язані фірма «Луганськ-теплопостач» та розгалужена по всій Україні мережа компаній, що постачають тепло просто зараз. Подібних успішних бізнес-кейсів у переселенців існує насправді небагато. Якщо чесно, ми навіть і одного такого не назвемо. Адже все це потребує істотних ресурсів. Тим більше теплопостачання – недешева галузь.
Наша гіпотеза – секрет успіху криється у історичному зв’язку. Засновниками підприємства «Луганськ-теплопостач» є дві офшорні фірми. Це «Корпорація Шел Партнерс Корп» зі столиці Панами та «Індастріз Чарлевіль С.А.» з канадського Монреаля.
Канадські реєстри виявилися для нас малоінформативними. А от засновники «Корпорації Шел Партнерс Корп» з Панами носять давно відомі багатьом журналістам-розслідувачам прізвища. Це Христо Дімітров Колєв та Лев Могілевській.
Христо Колєв – громадянин Болгарії, на якого були зареєстровані основні фірми екс-губернатора Луганщини та керівника фракції Партії регіонів у парламенті Олександра Єфремова. Лев Могілевський – маловідомий широкому загалу особистий помічник Єфремова. Під цим прізвищем в Луганську переховувався від міжнародного розшуку за корупцію грузинський чиновник Леван Легович Мамаладзе (про нього ми розповімо окремо найближчим часом).
Подібна ситуація із луганським товариством «Теплоснаб-1». Сергій Піщугін був його засновником, потім замість нього до складу засновників увійшло ТОВ «Луганськ-теплопостач», а далі єдиним засновником стало ТОВ «Клондайк 2012». Ним володіють ті ж самі офшори за участі наближених до Єфремова осіб.
Крім цього, Сергій Владиславович раніше очолював луганську компанію «Дочірнє підприємство БМУ-ТЕРМО». Через проміжну фірму «Новосторой» 100% цього дочірнього підприємства належало акціонерному товариству з Британських Віргінських островів «ТБМ Менеджмент лімітед». Це – керівний офшор родини Єфремових.
«Ні, не знаю. Можливо, колись знав»
Ми спитали Сергія Піщугіна, чи знає він, хто є бенефіціарами компаній-засновників фірм, якими він керував – канадської, панамської, з Британських Віргінських островів?
– Я – ні, не знаю. Можливо, колись знав, що там у реєстрі стосовно цих компаній. Я просто директор, який там значиться, і з задоволенням звідти звільнився би. Просто не знаю, до кого мені звернутися, аби мене звідти звільнили, на жаль.
– А що вам відомо про «Корпорацію Шел Партнерс Корп» та «Індастріз Чарлевіль С.А.»?
– Про них мені особо нічого не відомо. Це справи давно минулих днів – 2014, 2013, 2012 роки. Наскільки я пам’ятаю, мене на роботу брав хтось… Був представник від однієї компанії і від іншої. Люди з якимись довіреностями. Зараз я вже не пам’ятаю, – може, в якихось документах у себе щось можу пошукати…
– Ви знайомі з Олександром Сергійовичем Єфремовим?
– Особисто – ні, звичайно, з Олександром Сергійовичем не знайомий.
– А з Лозовським Едуардом Мойсейовичем? (З 2010 року – заступник голови Луганської ОДА, близький бізнес-партнер Єфремова, був контролюючим акціонером групи TBM Holdings, Inc. – ФС).
– Колись спілкувалися, коли він був заступником губернатора. Знайомством це назвати було б, мабуть, занадто.
– Чи каже вам щось ім’я Льва Могилевського?
– Ні.
Зв’язки з кланом Єфремова були і залишилися
Як бачимо, Сергій Піщугін відкидає припущення, що він пов’язаний із бізнес-імперією Олександра Єфремова. Він каже, що не знає бенефіціарів компаній, які очолював. Водночас наведені нами факти не дозволяють нам у це повірити.
Наприклад, у 2016 році пан Піщугін на чотири місяці стає керівником переміщеного з Луганська до Сєвєродонецька ТОВ «Наіра-7». У підприємства знайомі нам засновники з Канади та Панами: «Індастріз Чарлевіль С.А.» та «Корпорація Шел Партнерс Корп». Кінцевим бенефіціаром зазначений Лев Могілевський. («Наіра-7», до речі, з 2015 року паралельно вела економічну діяльність в окупованому Луганську.)
А у 2020 році Сергій Піщугін був залучений третьою особою до двох судових процесів, пов’язаних із київською гімназією «Пріоритет». Обидва позови, цивільний і господарський, стосувалися загальних зборів учасників ТОВ «Гімназія «Пріоритет», де Піщугін представляв одного із учасників товариства. Навіть саме він підписав тоді наказ про звільнення директора гімназії. Кінцевим бенефіціарним власником цього ТОВ, який володіє його 75% (на момент суду – 60%), був і є Едуард Мойсейович Лозовський. З яким Сергій Піщугін нібито мав стосунки лише до 2014 року.