Новопсковське борошно для турецької пахлави. Як зерно з господарства окупованої Луганщини потрапило до Туреччини
Після захоплення півночі Луганщини російська адміністрація системно вбудувала захоплені агропідприємства у власну експортну модель. Зібране зерно централізовано транспортується через логістичні хаби в Ростовській області, де змінює походження, а далі – оформлюється на компанії-прокладки. Далі воно потрапляє морем до Туреччини, тоді як іноземні компанії-імпортери закривають очі на походження вантажів. Ця схема дозволяє видавати українську агропродукцію за російську та постачати її на іноземні ринки в обхід міжнародних санкцій.
З Новопскова до Ростова: як луганське збіжжя змінює прописку
Відправною точкою нашого розслідування стали документи луганської лабораторії Федерального центру оцінки безпеки і якості зерна російського «Россільгоспнадзору». У жовтні минулого року спеціалістами цієї установи були проведені дослідження проб врожаю зерна пшениці 2024 року з окупованої Новопсковщини. Задекларована мета – подальше транспортування продукції вглиб Росії.
Загалом, це стандартна процедура, яка передує відвантаженню підкарантинних товарів до інших регіонів та країн. Однак ми звернули увагу на те, що місцем призначення цієї партії була вказана тільки офісна адреса у Ростові-на-Дону, без зазначення юридичних реквізитів кінцевого отримувача.
За цими уривчастими даними ми змогли знайти орендарів цього офісу – ТОВ «Геліос плюс», яке спеціалізується на оптовій торгівлі зерном.
Перші ж згадування про цю ростовську фірму в стрічці пошуку Google привели нас до тексту розслідування Павла Новика та Євгена Лісічкіна від 2023 року. «Геліос плюс» фігурувала там у списку російських компаній, що брали активну участь у вивезенні та торгівлі зерном з окупованих територій Харківщини. Схема класична для сучасної гібридної економіки РФ: зерно вивозиться до Росії, де його слід губиться. Згодом, під новими російським документами збіжжя із окупованих територій попри санкції спокійно подорожує світом.
Утім, за останні роки діяльність ростовської фірми обросла цікавими нюансами, які і привели нас від маленького офісу «Геліос плюс» до найвищих щаблів російської автократії.
Зерновий потік і хорватський гаманець російського диктатора
Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліос плюс» було зареєстроване у Ростові ще в жовтні 2015 року в статусі малого підприємства. Його статутний капітал підприємства дорівнює ₽10 тисячам – мінімальний для такого роду організацій.
Однак за обсягами фінансових надходжень навряд чи цю компанію можна вважати малою: у 2024 році обсяг доходів склав ₽5 мільярдів, у попередньому 2023 – ₽8,72 мільярдів. Для кращого розуміння, це $64 мільйони та $111,6 мільйонів за актуальним курсом на час написання статті.
Виходячи із середньоринкових світових цін на збіжжя, для отримання $111,6 мільйонів треба було продати приблизно 450 тисяч тон зерна. Це дуже значна кількість. Особливо, враховуючи, що «Геліос плюс» – це тільки посередник, який практично не має значних аграрних потужностей. Однак реальне походження таких обсягів ми вже розуміємо.
За відкритими бухгалтерськими даними, більшість коштів «Геліос плюс» заробило внаслідок експортних операцій із зерном. Основні покупці – компанії, зареєстровані в дубайській вільній економічній зоні. Простими словами – це дубайські ноунейм-офшори Cereal Crops Trading LLC та Iberise DMCC. Країною призначення у всіх експортних поставках була Туреччина.
На цьому слід, здавалося б, обривається. Однак візуалізація зав’язків допомогла знайти нам один цікавий пазл цієї тіньової економічної мозаїки. У багатьох експортно-імпортних операціях поряд із Cereal Crops Trading LLC та «Геліос плюс» з’являється російське товариство з обмеженою відповідальністю «Паллада».
За останні кілька років перелік засновників цього підприємства неодноразово змінювався, що значно ускладнює процес виявлення кінцевих бенефіціарів «зернового потоку», який проходить через «Палладу».
Однак найбільше за все нас зацікавила компанія «Мегаполіс-інвест», яка певний час входила до переліку фаундерів «Паллади». Журналісти «Радіо Свобода» у минулорічному розслідуванні довели безпосередній зв’язок цієї фірми з постаттю хорвата Крешимира Філіповича, якого на Балканах називають «гаманцем Путіна». Він щільно пов’язаний з російськими нафтовими капіталами, а одна з його фірм є офіційним орендарем приміщень у скандально відомому палаці диктатора у Геленджику.
Більш того, російські журналісти вважають Філіповича цивільним чоловіком віце-мера Москви Анастасії Ракової, яка є одною з ключових фігур московського міського уряду.
З державного бюджету у приватний гаманець: субсидія для учасників злочинного експорту
Як виявилося, участь підприємства з окупованих територій у транснаціональних злочинних схемах з торгівлі підсанкційними товарами може бути не тільки прибутковою, а й субсидуватися за рахунок державного бюджету. Такий цікавий момент ми виявили, аналізуючи господарську діяльність постачальника новопсковського зерна – фермерського господарства «Застава – 2010».
До повномасштабної війни воно вважалося одним із провідних сільгосппідприємств північної Луганщини. Натомість у 2024 року «Застава» магічним чином перемістилася юридично до Алчевська та змінила у російських реєстрах своїх засновників. Новим директором та власником господарства став очільник проросійського «Азербайджанського конгресу ЛНР» Гусейнов Рашад Рагім огли.
У 2024 році новий власник господарства отримав бюджетну субсидію від окупаційної адміністрації. Офіційне формулювання: «для відшкодування частини витрат на проведення агротехнологічних робіт». Сума «державної підтримки» склала ₽877,5 тисяч.
Як свідчать документи, відшкодування відбулося тільки після реалізації фермерським господарством «Застава-2010» 714 тон пшениці врожаю 2024 року.
Саме ці 714 тон зерна новопсковці відвантажили на адресу вже відомого нам російського приватного підприємства «Геліос плюс», яке переховувалося за скромною адресою ростовського офісу. Це підтверджують документи «Россільгоспнадзору». Що було далі і хто на цьому нажився – ви вже знаєте.
Виявлена нами багаторівнева схема далеко не нова. Це черговий приклад, який ілюструє гібридні методи російської економіки війни. Втім, крадене зерно з Луганщини, яке через офшорні прокладки потрапляє на іноземні ринки, – не просто економічний злочин. Це чергова ланка в ланцюгу системної мародерської політики, яку Росія веде під прикриттям формальних структур та іноземної байдужості.
Цей матеріал створено в межах програми Екстреної фінансової підтримки українських незалежних розслідувальних медіа за підтримки Kyiv Media School — освітньої ініціативи Media Development Foundation.