Чорне золото Донбасу: хто заробляє на тіньовому експорті вугілля з окупованих територій
Попри численні санкції, вугілля марки «А» (антрацит) з окупованої Луганщини продовжує подорожувати світом. Цьому допомагає російська контрабандна модель, яка матеріалізує сумнівні кошти на білих рахунках іноземних банків. Її географія охоплює територію від Ровеньків до Гонконгу із зупинками в Туреччині та Черногорії. Незмінними залишаються тільки бенефіціари чорного бізнесу, серед яких – російські чиновники з оточення Марата Кабаєва – негласного тестя російського президента. Про захоплюючі пригоди ровеньківського антрациту – читайте у розслідуванні «Фарватер.Схід».
Незважаючи на тотальне закриття шахт та стагнацію вугільної галузі в окупації, видобуток «чорного золота» на луганських копальнях продовжується. Насамперед тих, що видобувають найцінніший його різновид – антрацит. Далі він прямує до Маріупольського порту, звідки починається подорож у «світ великих можливостей». У розпорядженні редакції опинилися копії логістичних документів донецької залізниці, які стали відправним пунктом нашого розслідування. Ці декілька непримітних з першого погляду аркушів провели нас через усю Євразію: від маленького містечка Ровеньки на Луганщині до московського кабінету батька Аліни Кабаєвої.
Вантаж «А»: чорногорські бізнесмени з «російським акцентом»
1120 тон вугілля – антрациту загальною вартістю понад ₽ 6 млн: саме такий інвойс (накладна) супроводжував залізничний вантаж з окупованих Ровеньок Луганської області в середині квітня. Сплату за нього в рублях зобов’язалася зробити маловідома московська фірма. Нічого примітного, якби не одне «але»: кінцевим покупцем чорного золота виступала юридична особа, зареєстрована у Черногорії, а місцем доставки вантажу є Туреччина. На перший погляд – усі ознаки випадку торгівлі твердим паливом в обхід міжнародних санкцій. Тому ми вирішили більш детально придивитися до цієї експортної операції.
Розпочали з грошових потоків, а саме – з офіційного платника. Від імені чорногорців фінансовий транш за агентською угодою мала сплатити російська фірма з назвою Філіал ТОВ “Аепс Ич Ве Дыш Тиджарет Лимитед Ширкети”. Інформацію про неї ми змогли знайти тільки на декількох маловідомих російських сайтах, зокрема, Saby.ru
Підприємство засноване у 2024 році в Москві і займається перевезеннями. Цікаво, що адреса її реєстрації не збігається із даними, зазначеними в інвойсі. Утім, це не велика проблема: дуже часто місце реєстрації відрізняється від фізичного офісу приватних компаній.
Велика проблема полягає у іншому: компанії з такими даними взагалі немає у російському ЄГРЮЛ (єдиний державний реєстр юридичних осіб)! Ані за назвою, ані за ІПН чи КПП.
Не більш інформативною виявилося і спроба «відштовхнутися» від отримувача платежу. У нашому випадку це – постачальник вугілля, ТОВ «Ровеньківська паливно-енергетична компанія «Алмазная». За даними аналітичної системи Youcontrol, це звичайна українська компанія «Укргарт», перереєстрована після окупації Луганщини під новою назвою за російським законодавством.
Натомість найбільш «красномовною» виявилася якраз балканська фірма. З першого погляду, чорногорський покупець – компанія «Northwork» є класичним «метеликом»: адреса у місці масової реєстрації, непрацюючий телефон, директор з рубльовими рахунками в турецькому банку, нульовий фінансовий баланс тощо. Глухий кут.
Можна було б закінчувати розслідування, якби не один маленький нюанс: контактний мейл «черногорців» видавав нетипове для балканської країни прізвище його власника: [email protected]
Кримінальні таланти Маріупольського порту
Пошук за мейлом у закордонних реєстрах привів нас ще до однієї чорногорської фірми з назвою Mir Global&Co, яка зареєстрована того ж дня та за тією ж самою адресою, що й компанія – партнерка ровеньківських вугільщиків. Очолює її особа з турецьким прізвищем Алі Йилмаз, однак у якості заступниці фігурує власниця красномовної електронки – Екатерина Витальевна Писаренко.
Пошук у російських дата-базах через Інтернет-сервіс «Sherlock» дає усю необхідну інформацію про цю російську бізнес-леді. Це ростовчанка 1992 року народження, яка дійсно користується поштовою скринькою [email protected]
Вона є власницею ростовської фірми «Делфін», яка спеціалізується на торгівлі твердим паливом. За адресою цього «Делфіна» раніше було зареєстроване російське товариство «Ютрейд», засновником якої деякий час був начальник Катерини Віталіївни у чорногорській фірмі Mir Global&Co – турок Алі Йилмаз. Тобто, ми не помилилися і офіційний менеджмент балканських фірм має російське коріння.
Поряд із маловідомими засновниками цих підприємств у російських реєстраційних формах спливає більш медійна особа. Це – Олег Геннадійович Харламов, відомий як учасник ростовського організованого злочинного угруповання «заварських піратів», яке спеціалізується на кримінальних схемах з морськими транспортними перевезеннями.
Навіть за даними російських сайтів, його багаторічним партнером та поплічником є інший член «Заварської ОЗУ» Олександр Солдатов… нинішній директор Маріупольського порту.
Кремлівські трейдери ровеньківського вугілля
Здавалося б, тепер усе зрозуміло: представники російського криміналітету, користуючись впливовими позиціями у логістичній системі окупованих територій, налагодили роздрібну міжнародну контрабанду незаконно видобутого вугілля. Частково так воно і є. З поправкою на російський ландшафт: це жорстка централізована «схема», яку очолює найближче оточення президента Путіна.
Це стає зрозумілим, якщо звернути увагу ще на одну цікаву донецьку компанію, яка фігурує в процесі транспортування ровеньківського вугілля – ТОВ «Ніка трейд інвест».
За короткий час після призначення «заварського пірата» Олександра Солдатова на посаду директора Маріупольського порту, ця ноунейм-фірма з мізерним статутним капіталом змогла перетягнути на себе усі «доходні теми» навколо морських перевезень у донецькому регіоні.
Приховану афілійованість «Ніка трейд інвест» до посадовців Міноборони РФ нещодавно розкрили журналісти «Новин Донбасу» у своєму розслідуванні, спираючись на дані росреєстрів.
Натомість ми звернули увагу на дещо інше – її експортні операції. За даними сервісу TradeMo, однією із основних фірм-партнерів, в інтересах якої «Ніка трейд інвест» здійснює перевезення вугілля до Туреччини, є гонконгзька компанія Green Rabbit Ltd.
Донедавна її очолював Муслім Темеркаєв – радник Марата Кабаєва, батька Аліни Кабаєвої. Хто вона поза світом художньої гімнастики – розповідати навряд чи потрібно.
Незважаючи на всі документальні докази, свою участь у діяльності гонконгзької фірми та її сумнівних оборудок росіянини Темеркаєв спростовує.
Попри міжнародні санкції, незаконний обіг вугілля з окупованої Луганщини продовжує функціонувати через низку фірм із сумнівною репутацією. Ключові бенефіціари залишаються пов’язаними з російськими чиновниками та підприємцями з оточення вищого керівництва РФ. Це вкотре підкреслює, наскільки обмеженим залишається механізм контролю за виконанням санкційних режимів у глобальній торгівлі.
Цей матеріал створено в межах програми Екстреної фінансової підтримки українських незалежних розслідувальних медіа за підтримки Kyiv Media School — освітньої ініціативи Media Development Foundation.