«Зміна дати заснування Луганська була би популярним рішенням». Історикиня Наталя Каплун про українське минуле міста й імперські наративи
Нині датою заснування Луганська вважається указ російської імператриці Єкатєріни ІІ про заснування ливарного Луганського заводу у 1795 році. Від нього і ведеться відлік «офіційного» віку міста. Та чи варто чіплятися за цей указ? Про це «Фарватер.Схід» говорить із Наталею Каплун, до 2015 року – старшою науковою співробітницею Луганського обласного краєзнавчого музею.
Ще з радянських часів офіційну історію міста Луганська ведуть від указу Єкатєріни ІІ. Та на наш погляд, теперішня дата заснування міста не є коректною. Адже статусу міста Луганськ набув лише за сто років по тому – у 1882 році. А з іншого боку, українські поселення на місці Луганська існували раніше принаймні на півсторіччя.
За кілька років до війни луганці виступали з ініціативою встановити у Луганську пам’ятник легендарним козакам-засновникам поселень на території теперішнього Луганська – Вергуну та Вирвідубу (перший є засновником Вергунки, а другий – Кам’яного Броду). І навіть міський голова-«регіонал» Сергій Кравченко ніби не дуже пручався. Та кошти на пам’ятник тоді так і не вдалося швидко зібрати, а далі настала «русская весна» 2014 року.
Наталя Каплун під час роботи у краєзнавчому музеї займалася саме дослідженням заселення Луганщини у XVII – XVIII століттях. У 2013 році музей видав збірку «Краєзнавчі записки» із великими статтями, присвяченими історії заселення краю, за авторством керівниці етнографічного відділу Тетяни Віхрової та Наталі Каплун, старшої наукової співробітниці цього відділу.
– Заснування Луганська за наказом імператриці Єкатєріни II, на думку деяких дослідників, є частиною імперського наративу. Що ви думаєте з цього приводу, Наталю?
– Це поширена ситуація, коли значна частина міста існувала задовго до офіційної дати заснування. У випадку Луганська, завод заснували поруч із поселенням Кам’яний Брід, яке згадується ще в першій половині XVIII століття як одне з козацьких поселень. До того ж існувало ще й поселення Вергунка, яке, ймовірно, з’явилося ще раніше.
Імперська традиція, яка продовжувалася за часів Радянського Союзу, стверджувала, що історія регіону почалася з наказу імператриці. Тобто вважали, що будь-які містотворчі або «цивілізаційні» моменти, культурні відбуваються тільки за наказом імператора, імператриці, і ніяк інакше.
– О, так! Ми ж пам’ятаємо, що саме Єкатєріна ІІ навіть річці Айдар ім’я дала! Ото їхала, побачила красиву річку і вигукнула «Ай, дар!» Відтоді й почали річку так звати. Це до того, що тут ніби ніхто не жив, тому і назв начебто не існувало.
– Так, до указу імператриці про заснування заводу, мовляв, нічого не було – лише якісь козаки, які не мешкали тут постійно. Але це не так. Запорізькі козаки селилися на цих землях і залишили по собі багато культурних та матеріальних слідів.
Історія Луганська від ливарного заводу – це лише частина загальної картини, але не вся. Насправді-то у самому указі Єкатєріни йдеться про заснування Луганського ливарного заводу, не міста. І мова йшла про те, що туди приписуються мешканці поселення Кам’яний Брід. Тобто завод створювали біля Кам’яного Броду, що вже існував і згадується у першій половині XVIII століття як одне з запорізьких поселень.
Як можна бачити історію Луганська від ливарного заводу, але не бачити її від Вергунки та Кам’яного Броду?
– А це справді були поселення, де люди мешкали постійно?
– Запорізькі козаки селилися на правому березі Сіверського Донця. Їхня присутність формувала етнічну картину краю. Потім, щоб зменшити вплив козацької історії, імперія спробувала заселити регіон слов’яно-сербами за. Це заселення було ще до Єкатєріни ІІ, за імператриці Єлізавєти. Таким чином намагалися знищити спогади про козацьку спадщину.
Та історія регіону була насиченою ще до втручання імперії. Археологічні дослідження підтверджують, що козаки проживали на цих землях досить довго, залишивши по собі багато слідів. Тоді і не думали, що ці землі будуть мати якесь відношення до Російської імперії. І ще у XVIII столітті запорожці були все ж таки відносно самостійні, але поступово втрачали свій суверенітет через наступ на їхні права з боку імперської влади.
– Якщо ставити питання про перегляд офіційної дати заснування Луганська, Наталю, яка би це могла бути процедура? Це мусили б виступити з ініціативою історики? Чи як це може бути?
– Мені здається, що спочатку про це треба щонайменше писати, піднімати тему. Це потрібно було б обговорювати на науковому рівні, проводити додаткові дослідження, випускати публікації. Важливу роль відіграє і громадська думка. Наприклад, у Білій Церкві краєзнавцям вдалося довести, що їхнє місто засноване на 100 років раніше, ніж вважалося. Це був результат тривалих досліджень та активної позиції місцевої громади. І вони дуже пишаються цим своїм досягненням.
Так само і з Луганськом. Якщо історики та громадськість схиляться до ідеї, що історію міста потрібно рахувати від поселень Вергунка та Кам’яний Брід, то це може стати основою для встановлення нової дати заснування.
Зараз якраз у зв’язку з процесами, що відбуваються в країні, це було б досить популярним рішенням – історію Луганська рахувати не від ливарного заводу, а від українських поселень Вергунка та Кам’яний Брід.
– Тобто алгоритм у мене вимальовується такий: спочатку потрібна суспільна дискусія, актуалізація цієї теми взагалі в очах громадськості. А потім, коли формується суспільний консенсус навколо більш раннього датування, то це може і перейти до офіційного нового датування. А починати з архівних розвідок.
– Безумовно, краще за все досліджувати першоджерела: грамоти, рукописи тощо. Та у нас дуже складно із джерелами. Тут бажано працювати в архівах, причому потрібні московські архіви. Тепер вони поки що недоступні, це перше. І друге: багато документів просто знищували цілеспрямовано, починаючи з XVIII століття. Першоджерела у багатьох випадках утрачені. Насправді оці відомості про запорізькі поселення, – вони нам відомі з опублікованих досліджень істориків XIX століття.
І нове датування дуже складно буде доводити. Тим більше, що існує офіційна точка зору, яка панувала більше сотні років. Історію краю двічі намагалися переписати. Спочатку коли створювали Слов’яно-Сербію, і вдруге – коли йшла імперська колонізація, створення казенного поселення. Тут має бути ретельна робота істориків по відновленню минулого.
– Та документи все ж таки – не єдині джерела для істориків.
– Звичайно! Довести, що запорожці дійсно жили тут раніше, насправді можливо, і це не настільки складно. Хоча би тому, що на Луганщині є археологія козацької доби. Дані досліджень запорізьких поселень доведуть, що населення тут жило досить тривало, щонайменше років за 50 – 100 до заснування Луганського заводу. І навіть раніше переселення сюди слов’яно-сербів.
Можна доводити, що населення це було досить чисельне, що ці люди залишили по собі посуд, кераміку, залишки будівель, зброю. Звісно, цим можна доводити більш раннє походження окремих частин Луганська.