Тиждень як Сіверськодонецьк: що кажуть відомі містяни про перейменування?
Верховна Рада України ухвалила Постанову, яка передбачає перейменування низки населених пунктів у рамках деколонізації. Зокрема, місто Сєвєродонецьк отримало нову назву – Сіверськодонецьк. Багато жителів міста, що розпорошені сьогодні Україною і світом, не сприйняли нову назву. «Фарватер.Схід» спитав знаних у місті людей, що вони думають із цього приводу?
19 вересня 2024 року Верховна Рада України ухвалила Постанову №12043 про перейменування окремих населених пунктів та районів. Постанова передбачає в рамках деколонізації топономії перейменувати 10 міст, 4 райони, 262 села та 56 селищ в Україні. Серед цих 10 міст був і Сєвєродонецьк, який тепер носить назву Сіверськодонецьк.
Чи підтримали депутати-мажоритарники від Луганської області цей проєкт? Олексій Кузнєцов, обраний якраз від міста Сєвєродонецьк, не голосував за постанову. Вікторія Гриб та Олександр Лукашев вчинили так само, а Олександр Сухов та Сергій Вельможний віддали свій голос за перейменування.
Ми спитали у відомих северодончан, що вони думають із приводу зміни назви на Сіверськодонецьк.
«Це якийсь дурдом!»
Володимир Грицишин, міській голова Сєвєродонецька з 1994 по 2010 роки:
– Ці люди, які керують областю, невже в них нема більш важливих проблем? Це ж просто абсурд! Це якийсь дурдом, я навіть не хочу про це говорити.
Олена Буткова, екс-депутатка Сєвєродонецької міської ради:
– Я вважаю, що це зовсім дурна, нікчемна, нікому не потрібна затія. Я, наскільки могла, намагалася вивчити реакцію людей в інтернеті і помітила, що місцеві жителі були майже завжди проти. Натомість якісь невідомі люди намагалися гаряче підтримувати цю ініціативу. Взагалі це якась дивна антидемократична процедура, коли, не запитуючи людей, намагаються перейменовувати міста.
У влади іноді бувають такі моменти, коли потрібно відволікти людей на щось, щоб вони мали що обговорювати. Можливо, це навіть зроблено для цього. Я не розумію мотивів, якими керувалися депутати Верховної Ради.
Я думаю, навіть якби вдалося цю ситуацію повернути, скажімо так, як вважають люди, а не як хоче якась окрема людина чи ще якийсь інший лідер громадської думки, то це був би насправді дуже демократичний прецедент.
«А чом би й не Сіверськодонецьк?»
Володимир Кузнєцов, письменник:
– Особисто я ніколи не був задоволений українською назвою Сєвєродонецьк, бо вона мені здавалася дивною калькою з російської й не мала жодного зв’язку з українською мовою. Для мене це перейменування було питанням логіки. Ми визначаємо, що це за місто і до якої країни воно належить.
Я розумію багатьох, хто вважає, що перейменування не на часі, або знаходить інші причини. Люди зазвичай дуже негативно ставляться до будь-яких змін, неважливо, наскільки вони позитивні чи негативні. Люди просто не люблять змін. Для мене ж ця зміна відбулася дуже давно, і це було просто фіксацією очевидного факту і необхідності.
Я й раніше частіше писав «Сіверодонецьк» через «і». Це було моє особисте бачення. І назва Сіверськодонецьк мені теж подобається.
Валерій Негматов, учитель історії:
– Я вважаю, що це рішення, звісно, було політичним. Наскільки мені відомо, до обговорення не залучали ні фахівців, ні місцевих краєзнавців, ні громадськість. Це моє перше враження, коли я почув про це.
Звісно, час від часу краєзнавець Сергій Каленюк підіймав це питання, і у нас це обговорювалось. Але я вважаю, що, в принципі, а чому би й ні? Така назва має право на життя. Але, повторюю, на сьогодні це не зовсім актуально. Втім у межах деколонізації та декомунізації слід переглядати назви населених пунктів, у тому числі й Сєвєродонецька. І якщо назву прив’язати до річки Сіверський Донець, то й назва Сіверськодонецьк є логічною.
«Не найгірше рішення»
Олександр Стрюк, голова міської військової адміністрації Сєвєродонецька:
– Скажімо так, дерусіфікація та декомунізація – це, мабуть, доцільно, але тут є історичне підґрунтя щодо назви. Вона ніяк не була пов’язана з російськими топонімами, а мала відповідність до історичних напрацювань, зокрема Семена Перцовського та інших публіцистів, які працювали в Сєвєродонецьку.
Було проведено опитування громади, вислухано думку містян, і більшість із них була проти перейменування. Найбільше голосів було все ж таки за те, щоб залишити назву такою, яка вона була, – Сєвєродонецьк. Вагома частина громади висловилася і підтримала назву «Сівєродонецьк», пропонуючи просто змінити одну літеру і зробити звучання більш українським.
Але, враховуючи всю ситуацію та події, що відбуваються, Верховна Рада прийняла своє рішення назвати місто на честь річки, яка протікає поруч, тому все сталося не так, як бажала більшість громади. Однак цей варіант теж має дотичність до міста, тому я вважаю, що це не найгірше рішення.
Що казав про назву міста Сергій Каленюк
Найвідоміший краєзнавець, автор сотень статей і десятка книжок із локальної історії Сергій Каленюк мав аргументовану думку із приводу правильної назви Сіверськодонецька. На жаль, він загинув а автокатастрофі два роки тому. Тому звернемося до його дописів на цю тему у Facebook.
Якщо коротко – назва міста не мала стосунку до річки, а мала до півночі Донецького вугільного басейну. А за нормами транслітерації (бо назва давалася саме російською) перша російська «е» у слові «Северодонецк» мусить перейти у «є», а друга – у українську «е». Тобто історично обґрунтована назва міста – Сєверодонецьк. Трохи докладніше – за мотивами ось цього допису Сергія Каленюка.
«Безпідставно вважається, що назва міста пішла від назви річки Сіверський Донець. У дійсності ж це не так. З 1913 по 1953 рік існувала «Северо-Донецкая железная дорога» – Північно-Донецька залізниця. Ця назва точно походить не від річки, яку іноді могли писати як Північний Донець, бо була ще й Південно-Донецька залізниця, але ж Південного Дінця немає.
Назви дореволюційних акціонерних товариств «Северо-Донецкое», «Русско-Донецкое», «Крымско-Донецкое» вказують на приналежність їх до Донецького краю, а не до річки Сіверський Донець.
У грудні 1950 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР селище Лисхімстрой було перейменовано в Сєверодонецьк. Очевидно, що ключову роль зіграло місцезнаходження селища – північ Донецького краю, Донбасу.
А річка Сіверський Донець тут ні до чого. Адже місто не знаходилося на березі Сіверського Дінця. Між річкою і містом було ще два ряди поселень: по берегу Павлоград і Синецький, перед комбінатом Новосиротине і Бакай, а Сєверодонецьк вже за Лисичанським хімкомбінатом.
От тільки назвали по-російськи. А вже при українському написанні кожен пише у міру своєї грамотності».
З аргументами Сергія Каленюка важко не погодитися. Та водночас обговорювані варіанти написання назви міста походять саме від російського слова «север». Українізувати назву справді можна було би замінивши цю частину українською «північчю» – наприклад, Північнодонецьк. Та законодавці вирішили змінити етимологію імені міста, пов’язавши її з назвою Сіверського Донця. І тим самим зберігши звучання, близьке до звичного.