Територія живої готівки. Як отримують українські пенсії в Луганську
Близько 3 мільйонів українських пенсіонерів живуть зараз на тимчасово окупованих територіях, кажуть в Мінсоцполітики. Більшість із них отримують виплати на свої банківські картки. Як вони монетизують свої віртуальні надходження у «безгривневій зоні»? Про ці механізми «Фарватер.Схід» поговорив із одним із учасників схеми.
Оле Хут, ФС
Ринок «обналу»: погляд з середини
У соціальних мережах на окупованих територіях безліч оголошень про послуги «обналу», як його називають у народі. Сервіси дуже різноманітні: від фізичної матеріалізації у вигляді рублів, привезених вам під поріг до «появи» коштів на ваших російських картах. А їх уже можна у будь-який час зняти у місцевих банкоматах або здійснювати електронні операції всередині рубльової зони. Вартість такої послуги коливається від 15 до 20 % від суми «обналу» та складності операції.
Втім така різноманітність об’яв – то лише ілюзія, каже наш співрозмовник Роман з числа луганських «бігунків» (функціонер середньої ланки такої фінансової «моделі»). Усі ці об’яви – це різні «маркетингові агенти» одних і тих самих великих груп.
Наразі на окупованій Луганщини їх налічується близько п’яти. Усі вони працюють під «дахом» силових та контролюючих структур, насамперед, посадовців «міністерства внутрішніх справ» («МВС») та «міністерства держбезпеки» («МДБ»).
– Звісно, що є і «планктон». Це такі собі поодинокі воїни, «поза моделями», які обслуговують своє село, підприємство або коло друзів-приятелів. Роблять це, як правило, за рахунок якихось локальних зав’язків у банках або інших підприємствах, що працюють з готівкою. Їх особливо ніхто не чіпає цілеспрямовано. Доля ринку «планктону» незначна, піднятися їм ніхто не дасть. Більш того, вони потрібні, щоб менти або «МДБ» робили «показники» під кінець півріччя, – розповідає «бігунок» Роман.
Згадуються слова Віктора Павловича – «Антибіотика» з кримінальної саги «Бандитський Петербург» : «Красти потяги в Росії значно безпечніше, аніж красти велосипеди…»
Зародження галузі: «спортивні сумки» та «зелені коридори»
«Обнал» на окупованих територіях – транскордонний «бізнес». Жодну «модель» не втілиш без партнерів на підконтрольній урядові території України та в Росії. Якщо вийде – це буде складно та малоефективно.
– У 2014-2017 роках «обнал» був «обналом» у прямому сенсі цього слова. Доки на Луганщині був нормальний мобільний зв’язок і Інтернет українських операторів, клієнт просто перераховував при нас необхідну суму на українську карту «прокладки» і на місці отримував свій еквівалент у рублях (звісно, що за курсом нижче офіційного і з традиційної 15-20-процентною платою за послугу). Гроші на виплату йому бралися з постійного «обігового фонду», який регулярно поповнювався, – згадує наш співрозмовник.
Та тоді на окупованих територіях ще фізично не було достатньої грошової маси. Замість віртуальних гривень треба було видавати реальні рублі, яких на початку було дуже мало в обігу. Тому практично щотижня «кур’єри» завозили з України переведені в готівку буквально у спортивних сумках. Зазвичай, це були суми близько 1-1,5 мільйони рублів на «куст» (локальний осередок).
Це сприяло як централізації процесів, так і поверненню корупційного характеру цьому бізнесу.
– Ніхто не буде ризикувати такими сумам та йти «на авось». Особливо після натяків з боку «правоохоронців» та показових облав з вилученням. Тому треба домовлятися. Так і з’явилися «зелені коридори» для готівки. Не думайте, що це прямо надприбутковий бізнес – «продавати гроші». Так, непоганий, але це не кокаїн. Звідки взялися «20%», не зі стелі ж? Усе економічно обґрунтовано. Не скажу за всіх, але знаю як формувався цей відсоток у тих, хто працював з моделлю переправлення готівки через лінію розмежування України та «ЛНР». 3% йшло українським правоохоронцям, ще 3% – «ЛНРівським», до 9% – витрати на «виробничий процес», «фонд оплати праці» та «амортизацію ризику». Кінцеві бенефеціари «бізнесу» отримували, як правило, п’ять відсотків від обороту. Звичайно, така чітка організація в сумі з «силовим елементом» призвела до централізації та монополізації ринку готівки та природного зникнення аматорів та малих цеховиків. Вони просто не витягували економічно таких умов «оподаткування», а у разі «ренегатства» рано чи пізно попадали в руки «правоохоронців», – підсумовує «бігунок».
«Золота ера»
2017-2022 роки стали періодом розквіту та стабільності для «обнальників» на тимчасово окупованих територіях. Розподіл ринку, усталені зв’язки з «державним дахом» з обох боків та стабілізація ситуації взагалі. Втім, цифровий вік приніс і свої корективи у цей бізнес, який завжди йшов попереду законодавства.
На ТОТ з’явилося достатньо готівкових рублів та з’явилася псевдобанківська система. Відтоді власники обнального бізнесу змінили вектор співпраці з україно-російського транскордоння на тіснішу співпрацю з російською стороною.
Зникла необхідність тягати банкноти через лінію розмежування. Натомість акумульовані на українських картках-«прокладках» гроші просто переводили міжнародними платіжними системами в Європу чи США. А тоді конвертували через буферну валюту в Росії.
Це значно спростило схему як у безпековому, так і економічному сенсі (менше людей задіяно – менші витрати). За десять хвилин одна людина з Луганська могла через онлайн-банкінг провести десятки тисяч доларів через увесь світ і отримати кошти на своєму рахунку в рублях в найближчому російському банку.
Завдяки цьому з «моделі» випали українські правоохоронці. Правда, за словами Романа, їхнє місце швидко зайняли росіяни, які брали той самий відсоток.
Війна: зірковий час криптовалют
Обвал гривні і «чехарда» з курсом рубля, блокування банківських карт та рахунків, збої в роботі операційних систем, відключення російських банків від міжнародних платіжних систем… Ці об’єктивні проблеми постали перед «обнальниками» у перший місяць повномасштабної війни та практично звели до мінімуму цей соціально значущий для населення бізнес на окупованих територіях. Однак попит рано чи пізно породжує пропозицію.
– Спочатку працювали за принципом «хавали», бо просто не було нормального інструменту передачі між партнерами з різних країн. Ми отримували гривню від клієнтів і просто її зберігали у себе на технічних рахунках. Натомість російські партнери через російські банки перераховували нам по чинному курсу рублі «на довірі» щодо майбутнього розрахунку. Працювало як годинник, особливо, коли з російської сторони мали справу з кавказцями, – розповідає «бігунок» Роман. – У них це дуже розповсюджена практика.
Як це не дивно звучить, але найбільшою «комунікативно-логістичною» проблемою стала відсутність українського мобільного зв’язку на окупованих територіях.
– Росіяни в своїх мілітарних інтересах «положили» мобільних зв’язок українських операторів. А російські оператори, що обслуговують Луганщину, умисно не підключали можливість роумінгу. Тепер ми на місці не можемо провести транзакцію з української карти, адже немає можливості отримати SMS із кодом підтвердження платежу, – жаліється Роман. – Значно все ускладнилося. Тепер разом з картками та логінами-паролями ми ще беремо у наших клієнтів їх сім-карти, на які зав’язаний онлайн-банкінг. Коли назбирається достатня кількість, ми виїжджаємо в район Ізварине або іншу прикордонну зону. Там українські номери починають ловити російський роумінг і все працює, активуємо по черзі сімки і переводимо гроші на посередницьку карту.
Тепер посередники «знову» працюють із задіянням партнерів з України, адже російська локація значно обмежує можливості фінансових операцій. Гривні через низку інструментальних шлюзів стають… криптодоларами USDT на анонімних гаманцях валютних криптобірж.
В залежності від моделі роботи, далі вони або одразу конвертуються у рублі і йдуть на банківські рахунки клієнтів (чи отримуються у вигляді готівки), або, не знімаючись, перенаправляються в іншу операцію. А партнер відшкодовує еквівалент у банківському рублі…
Натомість наявність з 2022 року великої кількості банкоматів російських банків на окупованій Луганщині роблять кінцеву стадію «обналу» приємним моментом прослуховування шелесту купюр.
«Кодекс честі»?
Незважаючи на існуючий попит на «обнал» з боку окремих російських військових, на середньому рівні «бігунки» намагаються уникати ведення з ними спільних справ. Для цього є свої причини, які лежать, нажаль, не у площині патріотичних почуттів. Перш за все, це ризик недоотримати свої гроші від озброєних людей або ж стати об’єктом фізичного насилля. Втім, є й інша глибинна причина – побоювання потрапити до поля зору українських правоохоронців та публічних списків «спонсорів» або посібників тероризму. За словами Романа, це може поставити хрест на участі в бізнесі на певному етапі, а також значно скоротити географію пересування, обмеживши її територією РФ.
– Звідки у росіян взагалі електронна гривня? На практиці відповідь проста: дуже часто вони намагаються переводити кошти з карток українських полонених та навіть загиблих солдат. Також ми стикалися з випадками шантажу та отримання коштів з родичів полонених та загиблих. Звісно, що про походження цих грошей вони не кажуть… Це стає зрозуміло тільки потім, коли до наших партнерів у Харкові чи Києві, які просто здійснюють трансфер через свої картки (часто – навіть на знаючи нас самих і наших імен), приходять з обшуками бійці СБУ або поліції.
Як зазначає наш співрозмовник зі свого досвіду, відстежити ланцюжок та офізичити картку, на яку здійснено переказ з карки полоненого, займає у правоохоронців пару хвилин. Тим більше, що в таких питаннях банки самі охоче допомагають силовикам.
– Після цього – кримінальні справи у колабораціонізмі, держзраді або ще щось… Навіщо нам це потрібно? Це загроза існування та розкриття нашої моделі, задіяних людей, є й репутаційні ризики перед партнерами – що з нами небезпечно працювати… Бізнес любить тишу… Крім того, це відверто гидко. Бізнес у нас своєрідний, але ми теж люди і маємо свій негласний «кодекс честі». З цим все жорстко. У нас не «кидають».
Несвідома соціальна відповідальність
«Лицарі готівки, бійці безготівки», як з легкої руки Богдана Процишина називають колег нашого співрозмовника, люди вкрай своєрідні. Втім, з огляду на їхню роль у житті окупованих територій, а саме трьох мільйонів пенсіонерів, можна сміливо процитувати Мефістофеля з «Фауста» Гьоте: «Я – частина тієї сили, що вічно хоче зла і вічно робить благо».
Злочинці з точку зору закону, новатори і раціоналізатори з точки зору економіки, рятівники з точки зору пенсіонерів, які не мають інших джерел існування. Себе ж вони сприймають просто підприємцями, які роблять справу, що має попит у суспільства.