Сіверськодонецька військова адміністрація відмовила у допомозі родині загиблого Андрія Жидкова
Сіверськодонецька МВА відмовила родині загиблого Андрія Жидкова у щорічній грошовій допомозі, передбаченій відповідним Положенням, мотивуючи таке рішення відсутністю у сім’ї зв’язку із громадою міста, адже нині вони зареєстровані як ВПО на Франківщині. Про це на своїй сторінці повідомила сестра загиблого Ольга Ширшикова.
Андрій Жидков — луганчанин, якій після окупації рідного міста переїхав жити та працювати до Сіверськодонецька. Викладач, кандидат технічних наук, завідувач кафедри електричної інженерії, проректор Східноукраїнського національного університету імені В.Даля, розробник, автор наукових робіт, власник патентів, підприємець та громадський активіст із початком повномасштабного вторгнення став до лав 111-ї бригади тероборони із позивним «Прєпод». Чоловік загинув у віці 50 років, 4 листопада 2022 року під Бахмутом на Донеччині — групу Андрія накрили ворожі «Гради». За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
«Шостого жовтня ми з мамою надали до військової адміністрації два пакети документів від її та мого імені на отримання грошової допомоги як родина загиблого Захисника. 4 листопада, у роковини загибелі Андрія, ми отримали електронною поштою листи про відмову у її наданні, — розповідає Ольга Ширшикова, рідна сестра Андрія Жидкова, — Я зателефонувала за номером виконавця, вказаним у листі і там мені повідомили, що правила змінились. Обґрунтування відмови полягає в тому, що ми з мамою виїхали із Сіверськодонецька під час бойових дій і 30 квітня 2022 року зареєструвались як ВПО у Івано-Франківську».
Формулювання, на яке посилається пані Ольга, дослівно звучить так:
«Відповідно до п 1.1. Положення про порядок надання у 2025 році одноразової матеріальної допомоги членам сімей загиблих (померлих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженого розпорядженням начальника Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області від 23.09.2025 №405ВА (далі-Положення), грошова допомога надається особам, місце проживання яких зареєстровано на території Сєвєродонецької міської територіальної громади, та які перемістились на підконтрольну державній владі територію, а також особам, які на день звернення за призначенням допомоги перебувають на обліку внутрішньо-переміщених осіб в Управління соціального захисту населення Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області.
Згідно з відомостями, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб Ви з 30.04.2022 перебуваєте на обліку як ВПО у м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, що не відповідає вимогам п 1.1. Положення.
Враховуючи викладене вище, підстави для надання відмови відсутні» .
«На мої коментарі, що і я і мама по сьогодні є власницями зруйнованого житла у Сіверськодонецьку мені відповіли: «у всіх там житло, і у всіх — зруйноване». Я – власниця квартири на Партизанській, брат мав квартиру на вулиці Курчатова (прим.ред. – вул. Князя Володимира), яку після його загибелі успадкувала мама. Андрій був прописаний у Сіверськодонецьку. Всі ми проживали в місті з жовтня 2014 року: працювали, сплачували податки у громаду. Тепер виявляється що ми втратили з нею зв’язок. Утім минулого року ми мали право на отримання такої матеріальної допомоги», — каже жінка.
Ольга Ширшикова — волонтерка, вдова загиблого Почесного громадянина Сіверськодонецька Андрія Ширшикова. Допомагати армії почала з перших днів повномасштабного вторгнення. Нині, спільно з небайдужими українцями, зокрема переселенцями з міста та області, збирає допомогу для оборонців, зокрема, і з числа мешканців Сіверськодонецької громади та Луганщини.
Сума грошової допомоги родині загиблого, передбачена Положенням, дорівнює 10 000 гривням, утім гроші ніщо у порівнянні із ганебним ставленням до пам’яті та честі загиблого Захисника України, наголошує пані Ольга. Додає: в день роковин чекали принаймні шани та слів підтримки від представників військових адміністрацій міста та області. На своїй сторінці у Фейсбук жінка опублікувала допис із описом ситуації та згадуванням очільниці громади Євгенії Бойко:
«Мова не про гроші. Мова — про ставлення до родини, яка втратила брата і чоловіка, що захищали саме ті землі, якими нині керують ті, хто відвертається від нас Ми переживемо. Я працюю, сплачую податки і військовий збір. Але мені болить бачити, як людина, що ніколи не жила у нашій громаді, дозволяє собі одноосібно вирішувати долі сіверськодончан. До її призначення такого неподобства не було».
У коментарях підписники жінки, частина з яких також вимушено перемістились з Луганщини, задаються логічними запитаннями: чи існує Сіверськодонецька громада, якщо її мешканці покинули її адміністративну територію та мають довідки про реєстрацію ВПО у інших населених пунктах, і чим тоді керує військова адміністрація, отримуючи зарплату за рахунок бюджетних коштів:
Редакція «Фарватер.Схід» проаналізувала декілька ідентичних Програм тимчасово окупованих громад Луганщини та Донеччини, які декларують допомогу родинам загиблих військових і знайшли відмінності: окрім сум грошових коштів найголовніша — саме у формулюванні критеріїв, яким мають відповідати сім’ї, тобто— приналежність до громади та їхній облік у відповідному УСЗН. Сєвєродонецька громада — найбільш обмежувальна: для сімей загиблих потрібна одночасна наявність реєстрації у громаді та обліку ВПО саме в місцевому УСЗН.
Так, Лисичанська громада, в якості одноразової матеріальної допомоги сім’ям загиблих або померлих Захисників і Захисниць України Лисичанської міської територіальної громади передбачає у бюджеті 15 000 гривень. Право на допомогу мають особи, які на дату загибелі, смерті мали зареєстроване місце проживання або мали статус ВПО, станом на 24.02.2022, на території Лисичанської міської територіальної громади. Без згадування обов’язкового обліку Лисичасньким УСЗН.
Рубіжанська міська ВА надає грошову допомогу громадянам, які зареєстровані на території Рубіжанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області або перемістилися з території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії та станом до початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України отримали довідку внутрішньо переміщеної особи з зазначенням фактичного місця проживання – на території Рубіжанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області.
Управлінням соціального захисту населення Бахмутської міської ради також забезпечується виплата одноразової матеріальної допомоги членам сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України з числа мешканців Бахмутської міської територіальної громади за рахунок коштів субвенції обласного бюджету. Право на допомогу мають особи, яким відповідно до ст.10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено статус члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, та які мають зареєстроване/задеклароване місце проживання на території Бахмутської міської територіальної громади і перемістились до більш безпечних регіонів України.
Сіверськодонецька громада ж, у особі її начальниці Євгенії Бойко, фактично унеможливила доступ до допомоги більшої частини родин загиблих Захисників, які нині розпорошені Україною через вимушене переміщення з рідного міста.
Адвокат Ігор Чудовський називає ситуацію бюрократизмом чиновників та радить родині звертатись із позовом до суду щодо оскарження пункту із критерієм із прив’язкою родини до обліку у УСЗН Сіверськодонецької МВА:
«Це красивий пункт для оскарження. Адже це сам він (прим.ред. – Андрій Жидков) був зареєстрований на території громади і загинув, захищаючи суверенітет держави. А, отже, це є приводом для розв’язання ситуації в судовому порядку. У позові вони можуть скористатись аналогією права та послатись на попередній документ, згідно з яким вони цю допомогу вже отримували, та на реєстрацію загиблого. Найголовніше в цьому: людина віддала найдорожче – життя. Не побоялась, пішла воювати та захищати Україну».
Ми звернулись до прес-служби Сіверськодонецької ВА із проханням дати відповіді на наступні запитання, які постають із виниклої ситуації:
Просимо обґрунтувати мотивацію внесення до “Положення про порядок надання у 2025 році одноразової матеріальної допомоги членам сімей загиблих….” обмежувальних вимог щодо одночасної наявності зареєстрованого місця проживання на території громади та перебування на обліку ВПО саме в Управлінні соціального захисту населення Сіверськодонецької МВА. Якими нормативно-правовими актами або внутрішніми документами МВА підтверджується така вимога?
Чи вважаєте ви подібну ситуацію такою, що відповідає морально-етичним принципам та покращує загальну системну роботу МВА в напрямку підтримки соціально-вразливих категорій населення, як-то родини загиблих Захисників, які мають безпосереднє відношення до громади, окрім рядка у їх довідці ВПО. Іншими словами чи вважаєте ви такі дії справедливими?
На момент виходу матеріалу відповіді від тимчасового органу влади у будь-якій формі та формулюванні не надійшло, утім редакція «Фарватер.Схід» прагне висвітлити позицію Сіверськодонецької МВА у будь-який час.
Відповідь Сіверськодонецької МВА, отримана редакцією 10.11.25, за посиланням.