Пивна ностальгія. Згадуємо знамениті бренди та пивні заводи Луганщини
Що може бути кращим за келих свіжого пива після тяжких новорічних буднів? Луганщини майже не торкнулася «революція крафтового пива», та локальні заводи були фаворитами для луганців. «Душа пивовара», «Дубовий гай» та інші місцеві сорти завжди добре загоювали наслідки новорічних гастро-битв. Тож згадаймо і сьогодні пивні заводи Луганщини.
Професіонали кажуть, що смак пива передусім залежить від води, що використовують на виробництві. Звідти, наприклад, легкий квітковий аромат у «Пінти». Пиво з Луганщини знали й любили далеко поза межами області.
Після окупації частини Луганщини у 2014 році разом із популярним ровеньківським пивзаводом, основні пивні заводи Луганщини були у Лисичанську, Кремінній, Сватовому та Сіверськодонецьку. Тепер окуповані й ці міста, та окремі марки луганського пива випускаються на потужностях партнерських заводів, і їх можна досі зустріти в українських супермаркетах.
«Душа пивовара», «Січ» та інші принади Лисичанська
Візитівкою Лисичанського пивзаводу стала марка «Душа пивовара» – класичний світлий лагер, виготовлений із світлого ячмінного солоду. «Душа пивовара» була на усіх пивних прилавках Луганщини та широко продавалася через мережі супермаркетів. Лисичанський пивний бренд мав такі різновиди як «Світле», «Преміум» та «Міцне».
Та пивзавод славився не тільки цим. Він також виготовляв продукцію торгівельних марок «Січ» Запорізького пивзаводу: це світлі «Запорізька січ», «Січ Жигулівське», «Січ Московське», напівтемне «Січ Чумацьке» тощо.
Окремою ланкою була лінія марки «Діміорс» Мелітопольского пивзаводу – це відомі сорти «Віденське», «Мюнхенське» та «Південна Баварія».
У останні передвоєнні роки популярність отримали «Бюргерське», «Саксонське», «Кельтське» та «Фестерське», які виготовлялися під торгівельною маркою «Дойчхоф».
Навіть не всі луганці були в курсі, що ці сорти пива виробляють прямо під боком, у Лисичанську. Пиво «Лиспи» було представлене у пабах та супермаркетах Харкова, пивних крамницях Краматорська, на пляжах Бердянська, Запорізьких бір-барах.
Сам завод побудований ще у радянські часи із застосуванням чеських технологій, а першу продукцію випустив у 1972 році. У середині 2000-х за обсягами продажів лисичани конкурували з такими гігантами, як «Славутич», «Оболонь» та «Сармат».
«Лиспи» був одним із небагатьох підприємств Луганщини, які стабільно працювали і продовжували розвиватися, незважаючи на близькість фронту. Влітку 2022 році завод сильно постраждав від ворожих обстрілів, а окупація Лисичанська поставила знак питання в історії лисичанського пивоваріння.
Від «Золота скіфів» до «Московського» із триколорами
«Пінта» радувала луганців більше чверті століття, адже перша партія цього пива «пішла в народ» ще в 1995 році. Кремінські технологи пропонували небанальний асортимент. Це і мідно-коричневий віденський лагер «Дубовий гай», і темний лагер «Золото скіфів», і густе солодкувате «Медове»… Не кажучи вже про класичні світлі сорти «Ячмінний колос» та «Московське», які були представлені майже у кожному супермаркеті Луганщини.
У Харкові «Пінту» перед повномасштабним вторгненням можна було знайти у мережі супермаркетів «Рост». Розливним кремінським пивом раніше торгували в мережі пивних магазинів «Тандем Плюс», про це нагадує і зараз марка «Дубовий гай» – та вже власного, «тандемівського» віробництва. У кегах пиво з Кремінної їхало по всій Україні, луганці казали, що бачили його у продажу навіть на Волині, не кажучи вже про Київ.
Особливою таємничістю пивної магії були овіяні вісьмиметрові підвали Кремінського заводу, де витримувалися бочки зі свіжим живим лагером.
Розповідають, що світлий лагер з назвою «Володимирівське» технологи назвали на честь нині покійного мера Кремінної, екс-нардепа від Партії регіонів Володимира Струка, дружина якого значилася засновником «Пінти».
За рік до повномасштабного вторгнення назва «Пінти» прогриміла на всю Україну зі скандалом. Офіцер ЗСУ і популярний блогер Анатолій Штефан («Штірліц») опублікував у лютому 2021 року фото пляшки кремінського пива «Московське». Етикетка його була оздоблена собором Васілія Блаженного та стрічками у кольорах російського прапору.
«Тут справа не так у назві пива «Московське», а більше в триколорі російських окупантів та Кремля на етикетці. Тих хто вже 7 років намагається всима силами знищити Україну», – написав Анатолій Штефан у Facebook.
Після окупації «Пінта» продовжила свою роботу. Засновницею заводу у російських реєстрах значиться Олена Петрівна Струк, дружина покійного екс-нардепа. Її доля в статутному капіталі підприємства складає 170 мільйонів «дерев’яних».
«Шалє»: обов’язкова локація у Сіверськодонецьку
Відвідування ресторанного комплексу «Шалє» із власною міні-броварнею було, мабуть, обов’язковим пунктом у Сіверськодонецьку для усіх гостей міста. Це наймолодше виробництво у наших спогадах про пивні заводи Луганщини.
За келихом пива «Шалє» на проспекті Космонавтів зустрічалися коренні сєвєродончани, командировані військові-«АТОшники», представники міжнародних місій та керівники обласної військової адміністрації. Місцевий лагер було прийнято дарувати в якості локальних презентів різним делегаціям.
Асортимент не дуже великий, та вибрати було з чого: світлі сорти «Класичне», «Фірмове» та «Янтарне». Для любителів варили «Темне», а незадовго до повномасштабної війни популярності набрало «Імбирне».
Утім обсяги виробництва були не такі вже й малі. Зокрема, бутильоване пиво «Шалє» у літрових ПЕТ-пляшках усіх сортів можна було знайти і за межами Луганської області. Зокрема, у харківській мережі супермаркетів «Рост».
Попри запеклі бої за місто у 2022 році пивоварня практично не постраждала і скоро відновила свою діяльність в окупації. Фірма зі схожою назвою перереєструвалася за відомою адресою у Сіверськодонецьку і навіть зареєструвало назву «Пивноє Шалє». За повідомленням онлайн-видання «Трибун» у 2023 році, окремі працівники пивоварні стали фігурантами розслідування СБУ щодо колабораціонізму у складі організованої злочинної групи.
Партнери «АТБ» зі Сватового
Сватівський завод, як і «Лиспи», побудований ще за радянських часів. У середині буремних 90-х він закрився, з 2005 його почали відновлювати, та у 2009 фірма збанкротувала. Згодом він пережив реконструкцію і знову запрацював у листопаді 2013 року.
Скуштувати «Сватівське світле», «Сватівське темне» чи «Сватівське оригінальне» можна було не тільки на Луганщині, а й у сусідньому Харкові чи навіть Києві. Завод випускав лінійки пива під брендами Draft Beer, Lagerbier, Bestor beer.
Та найбільшою, мабуть, удачею сватівських броварів стало співробітництво із торгівельною мережею «АТБ». Під власною маркою цієї мережі Bierbrauer у Сватово варили Bierbrauer Silber та Bierbrauer Bronze, пізніше до них додали пшеничне Bierbrauer Blanche.
Менеджмент підприємства перейшов на сторону росіян ще у березні 2022 року, про що свідчать дані російських реєстрів. Та після перших гучних заяв окупантів про запаморочливі перспективи Сватівського пивзаводу на російському ринку, про особливі успіхи пивоварів-колаборантів ніхто вже не чув.