«Привид Києва» воював у небі Донбасу з 2014. Історія льотчика Валентина Коренчука
Нам украй мало відомо про участь Повітряних Сил в операціях на Сході України на початку війни у 2014 році. Багато історій, які можуть стати сценарієм голівудських блокбастерів, і досі лишаються під грифом «таємно». Полковник Валентин Коренчук, «Бджоляр» був героєм таких «блокбастерів» 10 років тому і робив неможливе під час битви за Київ у лютому 2022-го. Саме завдяки йому народився образ «Привиду Києва».
Командування Повітряних сил ЗСУ ще у 2022-му заявило, що «Привид Києва» – «збірний образ пілотів 40-ї бригади тактичної авіації». Та у легенди є ім’я – Валентин Коренчук. Разом із побратимом В’ячеславом Єрком він стримував повітряну навалу на Київ у першу добу повномасштабної війни. Та почалася війна для нього ще у 2014-му на Донбасі. Ми поспілкувались з тими, хто останні 10 років був поруч із Валентином. І саме з їхніх слів розповідаємо історію українського героя.
Бойове хрещення на Донбасі
У 2014 році, на відміну від 2022-го, українська авіація не мала безпосередніх бойових зіткнень з ворогом у повітрі. Росіяни не наважувалися масово застосовувати авіацію, побоюючись української системи ППО. Навіть попри втрату контролю над кількома містами і цілими районами Донеччини та Луганщини, вдале позиціонування та знання місцевості українськими зенітними ракетними підрозділами дозволяли тривалий час зв’язувати діяльність ворога у повітрі.
156-й Донецький зенітний ракетний полк продовжував тримати під контролем повітряний простір біля Донецького аеропорту навіть після того, як українська піхота і десант відійшли. Його системи ППО не давали російській авіації атакувати наші сили і запобігли масовому десантуванню на злітну смугу, що могло б стати початком серйозного наступу.
Поруч із зенітниками працювала і тактична авіація. Льотчиків регулярно відправляли на схід для виконання важливих місій. Серед них був і тоді ще майор Валентин Коренчук із позивним «Бджоляр» із 40-ї бригади тактичної авіації, нині більш відомої під назвою «Привид Києва».
На своїх МіГ-29 та Су-27 вони вели повітряну розвідку, знаходили російські командні пункти та воєнізовані групи, що маскувалися під цивільні конвої, проникаючи в Донецьку і Луганську області. З часом наші винищувачі почали завдавати точкових ударів по ворожих командних пунктах, техніці та живій силі. Особливо успішно МіГ-29 зупиняли просування колон російської важкої техніки на українську землю.
«Буки» проти МіГів
До 17 липня 2014 року українські сили продовжували боротися за контроль над небом. Але того дня все змінилося. Російські терористи з 53-ї зенітної ракетної бригади змогли завезти в район Тореза зенітний ракетний комплекс «Бук-М1». Його ракета вразила пасажирський літак рейсу MH-17, збивши Boeing-777 «Малазійських авіаліній». Загинуло 298 людей з різних країн. Світ був шокований, і невдовзі ухвалили рішення оголосити безпольотну зону над сходом України. Це стосувалося і військової авіації.
Росія негайно використала це, аби почати масово перекидати через кордон війська, важку техніку та системи протиповітряної оборони та радіоелектронної боротьби. Українське командування розуміло, що розширення присутності ворога в повітрі матиме катастрофічні наслідки. Попри «безпольотну зону» для винищувачів знаходили «вікна можливостей». Вони нарощували удари по прикордоню і там, де окупанти встигали завезти підкріплення.
У яких умовах улітку 2014 доводилося виконувати завдання «Бджоляру» й іншим українським льотчикам розповідає його товариш, пілот на ім’я Василь. Він описав журналісту «Фарватер.Схід» один зі своїх бойових вильотів.
На початку серпня 2014 року пілоти 40-ї бригади отримали важливе завдання – виявити ворожі колони біля Сніжного, що на Донеччині. Від цього міста до кордону лише 20 км, і росіяни створили там коридор для перекидання техніки та сил.
Досвідчений льотчик, Василь виявив скупчення техніки й вдарив по ворогу бомбами. Успішно виконавши це завдання, пілот МіГ-29 отримав додатковий наказ – знищити велику ціль на кордоні. Він виконав і його, але ворог почав полювання, застосувавши кілька комплексів «Бук-М1».
– Вони здійснили по мені пуск з наземних систем ППО. Було вражено двигун. Почалася пожежа. Але мені вдалося стабілізувати літак і на швидкості, на гранично малій висоті, загасити вогонь. Після цього прийняв рішення йти на найближчий оперативний аеродром, – пригадує льотчик Василь. – Під час бою в організмі виділяється багато адреналіну, і час, ніби, сповільнюється. Я був переконаний, що вийшов із небезпечної зони дії ворожої ППО, але збагнув, що це не так, коли був збитий ракетою з іншого «Буку» в районі окупованого Єнакієвого.
Літак Василя почав просто розпадатися на частини, і він ухвалив єдине можливе рішення – катапультуватися. Лінія фронту була нестійка, бої на землі велися хаотично, тож пілот зміг дістатися до своїх. Його евакуювали в безпечну зону, де він пройшов відновлення. Незабаром Василь повернувся до побратимів на аеродром і знову став до бойових завдань.
У ті гарячі літні дні 2014 року, Василь, Валентин Коренчук та інші льотчики тактичної авіації, ризикуючи життям, не дали росіянам здобути контроль над повітрям. Їхня сміливість зберегла боєздатність українських сил у регіоні, не давши ворогу заволодіти ключовою перевагою в небі.
Інформаційна війна в повітрі
24 лютого 2022 року Росія почала повномасштабне вторгнення. На світанку агресор здійснив масований ракетний удар по ключових військових об’єктах України. Під прицілом опинилися й стратегічні аеродроми, серед яких база у Василькові, де базувалася авіабригада «Бджоляра».
У перші години війни в медіапросторі поширилася інформація про нібито повне знищення аеродрому разом із літаками та особовим складом. Але згодом стало відомо, що це була частина української ІПСО, створена для дезорієнтації ворога. Це дало нашим пілотам дорогоцінний час – авіація була розосереджена, техніку сховали, а військові зберегли життя, готуючись завдавати ударів у відповідь.
Росіяни, впевнені у своїй «перемозі», повірили пропаганді, власній брехні та дезінформації з українського боку. Вони вирішили, що українські Повітряні Сили знищено, і відправили свою штурмову авіацію атакувати Київ без прикриття винищувачів.
Наказ першими піднятися в повітря для захисту столиці отримали на головному аеродромі підполковник Валентин Коренчук, «Бджоляр», разом із командиром ескадрильї полковником В’ячеславом Єрком (Герой України, посмертно). Вони вирушили на малій висоті – 100-200 метрів, що раніше було заборонено над Києвом.
Перемога без пострілів
«Бджоляр» пригадував, що на такій висоті вони чітко бачили обриси проспекту Повітряних Сил, будівлі Міністерства оборони, Хрещатик, Майдан, купол Верховної Ради. Тоді пара українських винищувачів МіГ-29 отримала від командного центру вказівку рухатися по Дніпру в бік Вишгорода.
– Ми подумали, що нас спрямовують проти російських вертольотів, які йшли на захоплення Гостомеля. Та незабаром побачили на висоті 50 метрів від землі, як по правому боку Дніпра в напрямку Майдану Незалежності прямують два ворожі штурмовики Су-25 з повним бойовим навантаженням, – розповідав пізніше підполковник Валентин Коренчук.
Пара українських винищувачів, які раптово з’явилися з-за хмар, стала справжнім шоком для російських пілотів. Непрохані гості кинулися навтьоки. Почався ближній маневрений бій, який сьогодні ввійшов до підручників авіаційної тактики.
Полковник В’ячеслав Єрко переслідував ворожий літак, який намагався сховатися в хмарах. Він наздогнав його ракетою, збивши ворога. Пізніше, спецпризначенці виявили залишки ворожого літака біля Димера.
Другий російський Су-25 продовжив свій курс у напрямку центру Києва, маневруючи та намагаючись відірватися від українського МіГ-29. Валентин Коренчук проявив надзвичайну майстерність, нав’язавши ворогу так званий «собачий бій». Літаки кружляли один навколо одного, ворог ухилявся, але український ас кілька разів заходив йому у хвіст. Та «Бджоляр» не міг застосувати ракету чи бортову гармату: бій без пострілів відбувався над містом.
Тоді підполковник Коренчук почав виганяти російський літак у бік Куренівки та Вишгорода, де при першій можливості буквально притиснув ворога до землі. Противник втратив контроль і врізався в ґрунт. Літак був знищений без жодного пострілу – це перший повітряний бій в історії авіації України, коли противника було знищено без застосування зброї.
Після цих боїв пілоти 40-ї бригади тактичної авіації отримали статус легенди – їх почали називати «Привидами Києва». Адже здавалося, що українська авіація знищена, а вони з’являлися нізвідки, щоб завдати нищівного удару ворогу. Від 23 серпня 2024 року ця назва офіційно закріплена за бригадою.
Повернення на Донбас із новою зброєю
Після перемоги у повітряній битві за Київ та Центральну Україну «Привидів Києва» почали все частіше залучати для прикриття операцій Сухопутних військ на сході та півдні. Валентин Коренчук повернувся виконувати бойові місії на Донеччину – саме в ті місця, де він воював у 2014-му.
Завдяки підтримці західних партнерів, українська тактична авіація оновила арсенал для МіГ-29 та Су-27. «Бджоляр» опанував використання високоточних керованих авіабомб JDAM, AASM Hammer та GBU-39. У квітні 2024 року йому вдалося виявити і знищити кілька важливих цілей, зокрема підземний командний бункер росіян, з якого вони керували наступом на Донеччині.
Водночас сам Валентин Коренчук не раз ставав мішенню для ворожої ППО. На відеокамері в його кабіні збереглися кадри, як він маневрував на наднизьких висотах, ухиляючись від ракет російського ЗРК «Тор-М1». Завдяки професіоналізму, український ас уникнув загибелі і успішно приземлився на одному з оперативних аеродромів. На наступний день він мав піти у відпустку, але погодився на ще одне завдання, яке стало фатальним.
27 квітня 2024 року Валентин Коренчук на своєму Міг-29 здійнявся у політ, який став для нього останнім. Похований пілот на алеї героїв Національного меморіального заповідника «Лук’янівське кладовище». У «Бджоляра» лишилися дружина та троє дітей.
Обставини загибелі Валентина Коренчука ще досі розслідуються. Проте ні в кого немає сумнівів, що він жив, як герой, і помер, як герой.
Легенди не вмирають
Валентин Коренчук віддав понад 20 років служби Повітряним Силам Збройних Сил України. Під час повномасштабної агресії він здійснив понад 80 бойових вильотів, провів близько 300 годин у небі та знищив десятки ворожих цілей – від літаків і крилатих ракет до розвідувальних дронів і наземної техніки. Його відзначено державним орденом «За мужність» ІІІ ступеню.
Влітку 2023 року Президент України Володимир Зеленський зустрівся з Валентином, цікавлячись його бойовими успіхами і навіть посидів у кабіні літака.
«Бджоляр» став одним із перших пілотів, хто розпочав міжнародну кампанію за надання Україні сучасних літаків F-16 та модернізацію української авіації в цілому. За останні роки він дав понад півсотні інтерв’ю для провідних зарубіжних і українських видань і знявся в кількох документальних фільмах. Він став одним з голосів для зміцнення підтримки української авіації на міжнародній арені.
Валентин Коренчук став легендою ще за життя. Сьогодні кожен українець може зробити свій внесок у вшанування пам’яті «Бджоляра». Побратими створили петицію про присвоєння йому звання Героя України. Це не просто формальність. Це подяка людині, яка зберегла для нас небо.