Патріарх Кірілл захоплює єпархії УПЦ в обхід митрополита Київського
Синод Російської православної церкви (РПЦ) готується розглянути питання щодо прямого підпорядкування Луганської єпархії Москві в обхід власної ж «доньки» – Української православної церкви (УПЦ). Про це журналістові «Фарватер.Схід» розповіли у Луганській єпархії, яка вже підготувала звернення до Синоду РПЦ під тиском окупаційної адміністрації. Росіяни знищують вплив УПЦ на окупованих територіях та включають ці єпархії в систему російської пропаганди.
На початку червня митрополит Луганський і Алчевський Пантелеймон підготував рапорт-прохання щодо переходу його єпархії під омофор (духовне підпорядкування. – «ФС») Російської православної церкви. Очікується, що питання розглянуть з «позитивним рішенням» на наступному синоді РПЦ, розповідає клірик Луганської єпархії з окупованої території на умовах анонімності.
«Духовне рейдерство» на окупованій Луганщині
Цей рапорт є формальністю, яка передбачена статутом. Водночас він допомагає учергове створити картинку «ініціативи знизу» в бажанні возз’єднання з Росією:
– Це як російські «референдуми» – спочатку анексували, потом під дулами автоматів оформили «добровільне входження» у склад Росії, – порівнює клірик. – У церкві той самий сценарій. Питання щодо поступового виходу усіх єпархій на окупованих територіях з-під управління УПЦ патріарх Кірілл прийняв іще наприкінці 2022 року. Відповідальність за виконання цих рішень на місцевому рівні покладена на окуповані адміністрації.
«Першою ластівкою» на Луганщині стала Ровеньківська та Свердловська єпархія УПЦ. Як свідчать матеріали засідань Священного синоду РПЦ (журнал № 95), ще у жовтні 2022 року вона була прийнята під «безпосереднє канонічне та адміністративне підпорядкування Патріарху Московському та всієї Русі та Священному Синоду Російської Православної Церкви».
За вісім місяців по цьому, у червні 2023 року у російському реєстрі юридичних осіб «Управління Ровеньківської єпархії Української православної церкви» змінило свою назву на «Ровеньківську єпархію Російської православної церкви (Московський патріархат)». Це свідчить про світське юридичне закріплення зміни церковного підпорядкування.
Цікаво, що приблизно у той же час у російських реєстрах змінило свою назву і «Управління Луганської єпархії Української православної церкви». Воно за світськими законами перетворилося на «Луганську єпархію Російської православної церкви (Московський патріархат)».
Та навіть російська пропаганда свідчила, що про засідання Синоду з цього приводу на той час ще не йшлося. Навпаки, агентство ТАСС цитувало заступника управсправами Московської патріархії Савви (Тутунова), ніби нема нічого екстраординарного у реєстрації окупованих єпархій за російським законодавством:
– Природно, що релігійні організації, що діють на території РФ, мусять бути юридично оформлені, як передбачає російське законодавство.
ТАСС та ієрарх РПЦ промовчали, що в назвах єпархій «Українська православна церква» зникла, натомість визначена належність до Російської православної церкви, та ще й із уточненням, аби не лишилося сумнівів «(Московський патріархат)».
Аж до сьогодні рішення Синоду стосовно Луганської єпархії нема. Як не було до останнього часу і звернення єпископа про перехід під омофор Кірілла. Водночас у липні 2023-го очільник окупаційної адміністрації «ЛНР» Леонід Пасічник звітував, що нібито усі три єпархії Луганської області «перейшли під юрисдикцію РПЦ». Та на сайті Московської патріархії на сьогодні є лише про перехід Ровеньківської єпархії до РПЦ. Питання ж переходу Луганської єпархії, як бачимо, лише зараз вирішується. Не кажучи вже про Сєвєродонецьку.
Сєвєродонецька єпархія досі залишається поза межами релігійного переділу. Вочевидь, через те, що на її території ще йдуть активні бойові дії. Вона навіть за світськими законами не перереєстрована як частина Російської православної церкви. Хоча її очільник митрополит Сєвєродонецький і Старобільський і бере участь у спільних служіннях із митрополитом Луганським і Алчевським Пантелеймоном.
Як жили православні в окупації до повномасштабної війни
До початку повномасштабного вторгнення жодна з єпархій на тимчасово окупованих Росією територіях України не була виведена з юрисдикції УПЦ.
Це стосується не лише православної ієрархії у так званих «ЛНР» та «ДНР», а й навіть у Криму! Хоча півострів «був прийнятий» до складу РФ ще з 2014 року. Парадоксально, та Сімферопольська, Джанкойська й Феодосійська єпархії продовжували існувати під омофором Української православної церкви. Хоч юридичні особи й перереєструвалися за російським законодавством і з їхніх назв прибрали «УПЦ» (не додавши, щоправда, до назв юрособ «РПЦ»).
Приблизно така сама ситуація склалася й на окупованих територіях Луганщини та Донеччини. Незважаючи на вимушену перереєстрацію у правовому полі невизнаних «республік», усі єпархії продовжували існувати у підпорядкуванні Києва. Їхні ієрархи регулярно їздили через лінію розмежування до столиці України з робочими питаннями.
Окремі духовні благочиння в окупації взагалі входили до єпархій, зареєстрованих на контрольованій Україною території. Як-от приходи Сєвєродонецької єпархії, наприклад, у окупованій Кадіївці (до декомунізації – Стаханов).
Попри все це, про можливу зміну підпорядкування не йшлося. РПЦ та сам патріарх Кірілл публічно демонстрували позицію невтручання духовної влади у світські справи (принаймні, формально).
«Розлучення по-церковному»: Київ проголошує самостійність, Москва забирає єпархії
Все змінилося у червні 2022 року. Цьому передував Собор Української православної церкви, який відбувся 27 травня. В рамках заходу Синод УПЦ проголосив самостійність і незалежність, висловив незгоду з позицією Кірілла щодо війни, у церквах припинили згадувати Кірілла як предстоятеля УПЦ.
Попри стриману публічну реакцію Москви щодо «необхідності вивчення в установленому порядку» рішень Собору УПЦ, практична відповідь відбулася блискавично.
Після проведення Собору в Києві, про свою незгоду з ним і рішення залишитися під омофором РПЦ та Кірілла заявили Горлівська, Джанкойська, Донецька, Ізюмська, Луганська, Новокаховська, Ровеньківська, Сімферопольська, Феодосійська та низка інших єпархій УПЦ. Усі центри цих єпархій розташовані на окупованих територіях.
Буквально через тиждень, 7 червня 2022 року Синод РПЦ на підставі рапортів митрополитів Симферопольського, Феодосійського та Джанкойського схвалив рішення прийняти очолювані ними єпархії під канонічне та адміністративне підпорядкування патріарху московському та всєя Русі, а також утворити нову – Кримську митрополію РПЦ (журнал № 59). У серпні до назв усіх трьох єпархій додали у держреєстрі юросіб «Російської православної церкви (Московського патріархату)».
У жовтні 2022 року під омофор Москви, як ми вже казали, перейшла Ровеньківська та Свердловська єпархія, у травні 2023 відбувся перехід Бердянської єпархії. Втім, Луганська єпархія і досі перебувала під омофором УПЦ. Чому відбувається саме так і що це означає, ми спитали у Володмира Маглени, священника ПЦУ, який до 2019 року служив у храмі Сєвєродонецької єпархії Української православної церкви.
– Насправді у РПЦ, незважаючи на значну автономію УПЦ, є багато реальних інструментів впливу на єпархії в окупованій частині України. Тим більше, що російська церква – орган ієрархічно дуже централізований. Я вважаю, що такий поступовий перехід єпархій – це скоріше імітація «демократії та свободи волевиявлення» для суспільної думки. Бо одночасний перехід «за командою» був би надто наочною анексією. Це могло би спричинити небажаний для іміджу РПЦ черговий негативний резонанс, – зазначає Володимир Маглена.
Він висловлює побоювання, що це може стати «точкою неповернення». Бо навіть після перемоги України навряд чи РПЦ добровільно поверне єпархії під юрисдикцією митрополита Київського. Скоріше, вона буде утримувати їх під своєю владою до останньої можливості, аби зберегти вплив на паству в інтересах Кремля.
Як РПЦ мілітаризує захоплені єпархії
Російська пропаганда намагається малювати перехід українських єпархій під пряму юрисдикцію Москви як просту адміністративну формальність. Пояснюють це необхідністю забезпечити безперервне духовне наставництво в умовах війни та ускладнення комунікацій з Києвом. А ще – спасінням канонічного православ’я від гонінь з боку «київського режиму». Українські науковці мають з цього приводу іншу думку.
– До 2022 року російський центр прийняття рішень ще розглядав можливість мирного шляху повернення України до своєї сфери впливу. Прикладом тому була підтримка проросійських рухів в Україні, фінансування діяльності проросійських ЗМІ тощо. Усі ці заходи виявилися марними і не наблизили Росію до реалізації імперських амбіцій щодо Києва, що і спричинило повномасштабну війну. Така ж сама ситуація і з церквою, – зазначає доктор історичних наук, завідуючий кафедрою історії України Олександр Набока.
Нейтральна позиція митрополита Онуфрія до 2022 року стосовно війни викликала значний негативний резонанс в українському суспільстві, нагадує історик. Та УПЦ так і не стала дієвим інструментом просування російської ідеології, як того очікували у Москві.
– А після травневого Собору УПЦ 2022 року Кремль уже не розраховує на допомогу своєї «дочки» і перейшов до політики прямого підпорядкування українського духовенства там, де для цього є силові можливості. Мета – повне включення цих єпархій до російської машини імперської пропаганди, – вважає Олександр Набока.
Як позначається перепідпорядкування українських єпархій в окупації Москві – ми можемо прослідити в динаміці, вивчаючи їх сайти та пабліки. Скриншоти в цьому випадку можуть бути красномовнішими за слова.
