Офшори Ротенберга та маріонетки Королевських. Хто насправді стоїть за рейдерською бізнес-імперією на окупованих територіях
На четвертий рік війни росіяни практично завершили процес рейдерського захоплення українського бізнесу на окупованих територіях. За непримітними реєстраційними змінами у обліках власності сховалися мільярди доларів, які вмить опинилися у кишенях маріонеткових ноунеймів. Імена справжніх бенефіціарів цього грандіозного «розпилу» залишаються за лаштунками, а іноді – навіть поза санкційними списками, хоча й добре відомі українцям. Як любі друзі Путіна та Януковича грабують окуповані регіони, – читайте у нашому матеріалі.
У лютому цього року до санкційного списку Великої Британії потрапила громадянка Росії Соф’я Володимирівна Беліченко. Британці вважають 72-річну жінку причетною до «…отримання вигоди чи підтримки від уряду РФ через володіння або контроль горно-збагачувального комплексу «Енергококс»…», зареєстрованого в окупованому Луганську. За даними росреєстрів, Соф’я Беліченко є власницею низки фірм, загальний дохід яких у 2024 році склав майже ₽2 мільярди. Але попри це все вона є лише маленькою частиною рейдерської бізнес-імперії, зв’язки якої ведуть до оточення російського олігарха Аркадія Ротенберга та старшого брата підсанкційної української політикині Наталії Королевської.
«Довірена теща» донецького колаборанта: що проґавили британські специ
У санкційному списку Великої Британії відсутня повна установча інформація щодо Соф’ї Беліченко – вказані тільки її громадянство та ПІБ. У Росії зареєстровано декілька осіб з таким даними, що значно ускладнило пошук підсанкційної бізнесвумен. Однак, великий пул підприємств Беліченко знаходиться на окупованих територіях Луганщини та Донеччини і розпочав свою діяльність до повномасштабного вторгнення, тому ми припустили, що Соф’я Володимирівна може мати ще й українське громадянство.
Співставлення усіх цих факторів допомогло нам виокремити одну особу, яка найбільше підпадала під наші критерії. Нею виявилася колишня мешканка Донецька Софія Володимирівна Беліченко (російською – «Софья Владимировна Беличенко»), яка народилася 12 квітня 1953 року. За допомогою мережевих сервісів Userbox та Sherlock ми отримали її паспортні дані, а використання порталу російської податкової дозволило встановити її ІПН.
Подальші дії підтвердили нашу здогадку: російський податковий номер 72-річної донеччанки Беліченко співпав із ідентифікатором власниці ГЗК «Енергококс», який фігурував у британських паперах. Помилка виключена. Однак хто ж насправді ця донецька пенсіонерка?
Ми безуспішно спробували знайти «Соф’ю Беліченко» за прямим пошуком у російських соціальних мережах «В контакте» та «Одноклассники». Профіль, який більш-менш підпадав під наші параметри, знайшовся тільки серед юзерів «Facebook». Він був малоінформативним, але містив одну фотографію власниці. Нею ми і скористалися, завантаживши у пошуковий сервіс Search4Faces.
Результати співпадіння за рисами обличчя привели нас до сторінки в «Одноклассниках» Соф’ї Андрулевич (Капустян). Мешканки Донецька, яка святкує свій день народження 12 квітня 1953 року – так само, як і фігурантка британських санкцій. У «друзях» вона мала низку осіб з прізвищем «Беліченко», однак нас зацікавив інший факт.
У якості доньки пані Соф’ї зазначена Тетяна Капустян (Тібекіна). Вона є дружиною Ярослава Тібекіна – донецького бізнесмена, публічно відомого своєю участю в «Інтеграційному комітеті «Росія – Донбас».
Таким чином, підсанкційна Соф’я Беліченко насправді виявилася тещею відомого колаборанта, який за роки російської агресії пройшов шлях від пересічного підприємця до холдера багатомільярдних «експропрійованих» активів.
Хто такий Ярослав Тібекін
Наразі бізнес Ярослава Тібекіна і його родини вважають однією з найбільших російських фінансово-промислових груп на окупованих територіях з багатомільярдними оборудками та пулом державних замовлень РФ.
Але ще не так давно Ярослав та його брат Олексій Тібекіни були «широко відомими у вузьких колах» донецькими бізнесменами середньої руки. Основна їх діяльність була зосереджена у вугільній сфері, транспортних перевезеннях та торгівлі ПММ.
У Аналітичній системі Youcontrol присутня навіть окрема сторінка, присвячена «групі родини Тібекіних». Її ключовими особами були вищезазначені брати та їх батьки – Олександр Леонідович та Валентина Михайлівна. Загалом, до початку бойових дій на Донбасі Тібекіни контролювали 33 приватні компанії. При цьому, в тогочасних медіа практично немає інформації про цей період їх діяльності.
Єдиний момент, який проливає світло на можливе походження матеріальних статків цієї родини, пов’язаний із загибеллю молодого гірника на одному з підприємств Олексія Тібекіна – горлівській шахті «Софія» у 2013 році. Журналіст Денис Казанський, який розслідував трагічний випадок 12 років тому, коротко описує бекграунд власника горезвісної копальні. Посилаючись на власні джерела у донецькому політикумі, автор публікації зазначає, що Олексія Тібекіна протежував відомий у місті бізнесмен Армен Саркісян, який вважався куратором вугільного бізнесу Горлівки від Юрія Іванющенка.
Після першої кремлівської агресії на Донбасі у публічній площині з’явився і Ярослав Тібекін. Він не тільки залишився в окупації, а й розпочав активну співпрацю з росіянами. Зокрема, у 2017 році разом із депутатом Державної думи РФ Андрієм Козенком увійшов до активу «Інтеграційного комітету «Росія-Донбас», назва якого говорить сама за себе.
У рамках діяльності цього проекту росіяни ініціювали створення «Центру економічної взаємодії республік» із статутним капіталом у мільйон рублів та реєстрацією в Ялті. Зазначена структура-прокладка мала стати платформою розвитку бізнес-зв’язки між так званими ЛНР, ДНР та анексованим Кримом.
До Москви через Красний Луч: куди ведуть бізнес-зв’язки Тібекіних
Тільки за останні кілька років активи Тібекіних на окупованих територіях поповнилися «ахметівським» машзаводом у Довжанську та ТРЦ «Екватор» у Бердянську, Мелітопольським молокозаводом, кирилівським аквапарком, лантратівським сільським господарством «Злагода» тощо. Усі ці об’єкти після окупації змінили попередніх господарів – їх місця у російських реєстрах власності зайняли члени родини та бізнес-партнери Ярослава Тібекіна.
Реалізувати такі масштабні рейдерські атаки одразу у декількох областях навряд чи можливо без сприяння російських важковаговиків, які б стояли за спиною рейдерів або диригували цими процесами. Кримський партнер Ярослава Тібекіна по «Інтеграційному комітету» Андрій Козенко, який став заступником мелітопольського гауляйтера Балицького та лобіював локальні інтереси донеччанина на окупованому Запоріжжі, на цю роль навряд чи підходить.
Таких потенційних патронів ми знайшли, і серед них – старший брат підсанкційної української депутатки Наталії Королевської.
Краснолучанин Костянтин Королевський довгий час працював на відповідальних посадах у Московській мерії і навіть дослужився до заступника міністра регіонального розвитку РФ. Останні роки він зосередився на веденні бізнесу в окупованому Криму, де його партнерами виступають родичка екс-радника Путіна Сергія Глазьєва, відставний поліцейський генерал та навіть співак Олег Газманов.
Окрім таких одіозних компаньйонів, Костянтин Королевський має і менш відомих, але не менш важливих для нашого розслідування поплічників. Насамперед, це Олександр Якубовський, який минулого року став героєм матеріалу «Схем» завдяки рейдерському захопленню майна супермаркетів «Епіцентр» на окупованих територіях. Журналісти детально описали характер зв’язків родини Королевських із Якубовським та довели, що останній є куратором підприємств російського екс-чиновника на півострові.
Окрім «Епіцентрів» він «віджав» у справжніх власників ще й торговий центр «Екватор» у Бердянську. На це вказують реєстраційні дані у російських корпоративних реєстрах. І зробив він це… разом із підсанкційною Соф’єю Беліченко.
Далі – більше. Інші члени родин Тібекіних та Якубовських також переплітаються у різних комбінаціях в цілій плеяді компаній на ТОТ. Це вже не кажучи про тісний зв’язок між фірмами Тібекіних та Якубовських/Королівських, який проявляється через спільний менеджмент.
Наявність у Тібекіних, Якубовських та Королівських спільних «бізнес-проєктів» у нас не викликає сумнівів. Однак є один цікавий нюанс, який вказує на те, що всі вони можуть відстоювати інтереси зовсім інших кремлівських фігур.
Кіпрський офшор з присмаком Ротенберга
За даними порталу «OpenCorporates», до 2018 року Ярослав Тібекін очолював один непримітний з першого погляду кіпрський офшор – BBPI Industry Limited. Інформації про його діяльність вкрай мало. Однак якщо відкрити спеціалізований сервіс Cyprus Registry, то можна побачити, що деякий час директором та секретарем цього офшору була особа на ім’я Ірина Чиналієва.
Одна з перших згадок про цю жінку у пошуку Google відсилає нас на сайт Open Sanctions, адже Чиналієва очолює також інший кіпрський офшор – Ocean Plaza Project. У травні 2023 року він став об’єктом санкцій РНБО України. Це та сама кіпрська компанія, за допомогою якої друг дитинства та особистий гаманець Путіна Аркадій Ротенберг зберігав контроль над київським ТРЦ «Оушн плаза».
Водночас, Ірина Чиналієва довгий час очолювала кіпрську компанію TPS Avia Holding, яка через низку прокладок контролює 66,1% акцій російського аеропорту Шереметьєво. За даними РБК, третина цього кіпрського холдингу напряму належить Аркадію Ротенбергу. Брат пані Ірини – Володимир Чиналієв узагалі був старшим віце-президентом холдингу «ТПС Нерухомість» Лілії Ротенберг.
Натомість адреса, у якій була зареєстрована BBPI Industry Limited Ярослава Тібекіна на Кіпрі, як мінімум з 2007 року використовується Іриною Чиналієвою для прописки своїх офшорних компаній. У чиїх інтересах – ви вже знаєте.
Навряд чи це все є збігом. Зважаючи на історію збагачення Аркадія Ротенберга, його причетність до «дахування» рейдерства на окупованих територіях не виглядає чимось неймовірним.
Сімейний підряд донецьких нуворишів: як організована імперія Тібекіних і що до неї входить
100 юридичних осіб у чотирьох захоплених регіонах України – саме стільки підконтрольних Тібекіним компаній нарахували «Важные истории», досліджуючи новий бізнес-ландшафт окупованих територій.
Побудована фінансово-промислова група Тібекіних за принципом сім’ї: усі основні компанії мають власників з числа родичів Ярослава Тібекіна. Ми нарахували як мінімум 8 таких осіб.
Сам Ярослав Олександрович напряму є учасником 16 діючих компаній в окупованих регіонах. Більшість із них займається «видобутком та збагаченням вугілля та антрацита». Серед найбільших – «Донрозробка», «Інвестиційна компанія «Нові території», «Східні надра», «Артіль «Енергококс», шахти «Енерго-карбон» та «Криничанська».
Його дружина Тетяна Євгенівна опікується, здебільшого, сільським господарством та харчовою промисловістю. До сфери її впливу відносяться аграрні підприємства «Злагода» на Луганщині та «Менгир» у Криму. Ще вона контролює «Нижньогірський консервний завод», який у свою чергу є засновником «Мелітопольського молокозаводу», товариства «Сири Таврії», виробника мінвод «Вілтек» та фірми з вирощування прянощів та ефірно-олійних рослин «Біла скеля». Розслідувачі з «Асоціації реінтеграції Криму» також вказують на причетність Тібекіної до рейдерського захоплення аквапарку в Кирилівці та заправок у Мелітополі під час окупації.
Теща Ярослава Тібекіна – Соф’я Беліченко, з якої розпочалося наше розслідування, має інтереси не тільки у сфері промисловості, торгівлі металоломом та рейдерському захопленні супермаркетів. Окрім вже зазначених фірм, вона є одноосібним власником «Луганського літейно-механічного заводу» та ростовської фармацевтичної кампанії «Інтер-медікал». Також «під нею» лікеро-горілчаний бізнес: мережа алкомаркетів «Залко» на Запоріжжі та великий донбаський алкогольний оптовик «Донпромтрейд 2». При чому, останній нещодавно став спільним бізнесом із родиною запорізького колаборанта Євгена Балицького.
У меншій мірі в спільній підприємницькій діяльності також задіяні брат Ярослава Тібекіна Олексій, батько Олександр Леонідович та донька Соф’я Ярославівна.
За підрахунками російських журналістів, у 2023 році всі ці підприємства принесли своїм бенефіціарам дохід як мінімум у ₽8,5 мільярдів або $107 мільйонів за поточним курсом. При цьому, незважаючи на усі ці кричущі факти та публічну співпрацю з окупантами, ми не знайшли центральну особу цього дійства – Ярослава Тібекіна ані у санкційних списках Україні, ані у розшукових обліках. Віртуально постраждала тільки 72-річна теща, яка проживає на березі Чорного моря, подорожує світом та навряд чи має реальне відношення до рейдерської імперії російських керманичів.
Цей матеріал створено в межах програми “Школа журналістських розслідувань” від освітньої ініціативи Kyiv Media School.