Нові реалії для українців у Європі: менше грошей, більше вимог

Три роки тому Європа відкрила двері українцям настіж — квитки, житло, готівка «на перший час». Сьогодні той самий захист має інший вигляд: у Польщі за безкоштовний гуртожиток треба платити після чотирьох місяців, у Німеччині поки ще дають €1300 на місяць, але далеко не всім, а без знання мови роботу не знайдеш, а в Ірландії щотижневу допомогу урізали у шість разів. Де тимчасовий прихисток переріс у шанс на новий старт, а де — у вимогу «живи власним коштом»? У питанні розбирався «Фарватер.Схід».

За оцінками Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, у Європі зараз перебуває близько 5,1 мільйона українських біженців. Це люди, які виїхали з України через повномасштабне вторгнення Росії і отримали захист у європейських країнах. Масштаб безпрецедентний: це найбільша міграційна криза в Європі з часів Другої світової війни, причому 90% українських біженців – жінки та діти. Близько чверті населення України були змушені покинути свої домівки, рятуючись від війни.

У 2022-му чи навіть у 2023-му багато хто з українців прибував у Європу й одразу отримував тимчасове житло, гроші «на руки», безкоштовний транспорт, медицину, квитки на потяги і навіть зустріч від волонтерів на вокзалі. У 2025-му все частіше — інша картина. Приїхав, отримав статус, пожив безкоштовно три місяці — а далі шукай житло та роботу сам.

Країни, які прийняли найбільше українців, сьогодні діють із розрахунку: «Допоможемо встати на ноги, але не годуватимемо вічно». Для багатьох біженців це справжній холодний душ. Для країн — спосіб стимулювати інтеграцію.

Польща: підтримка є, але з умовами

Польща залишається одним з основних напрямків для українців. Вона забезпечує нашим співгромадянам майже повний доступ до своїх державних послуг. Біженці з України можуть без дозволів працювати, їхні діти ходять до шкіл, сім’ї отримують медичну допомогу нарівні з громадянами. При цьому прямих грошових виплат від держави наразі мінімум: після початкового періоду екстреної допомоги більшість українців у Польщі перейшли на самостійне забезпечення або користуються загальними програмами. Наприклад, держава поступово ввела плату за проживання у державних гуртожитках для тих, хто мешкає там понад 4 місяці – винятки лишили тільки для найбільш вразливих категорій (пенсіонери, люди з інвалідністю, багатодітні тощо). Натомість українські родини можуть претендувати на польські соцпрограми – зокрема, на щомісячну виплату на дітей (800 злотих на дитину, приблизно €180).

Важливий аспект польської моделі – швидка трудова інтеграція українців. Завдяки спрощеному доступу до ринку праці та близькості мов, переважна більшість працездатних біженців у Польщі знайшли роботу. Дослідження виявило, що 69% українців працездатного віку в Польщі були офіційно працевлаштовані (для порівняння, серед самих поляків цей показник – 75%). Українці влилися в економіку настільки, що забезпечили минулого року приріст ВВП Польщі на 2,7%.

Німеччина: щедра допомога, але з пастками

Німеччина з початку війни прийняла понад мільйон українських біженців і стала країною з найбільшою українською діаспорою в Європі. Німецький підхід відрізняється тим, що після перших місяців кризового реагування українців інтегрували у звичайну систему соціальної підтримки, як для інших категорій мігрантів або малозабезпечених. Уже з червня 2022 року українські біженці у ФРН отримали право на базове соціальне забезпечення через центри зайнятості (колишня програма Hartz IV, а нині – Bürgergeld). Це означає, що кожна доросла особа без доходу отримує близько €502 щомісячно на основні витрати плюс окремо держава покриває оренду житла та комунальні послуги.

Для прикладу, матір з дитиною в Німеччині може отримувати сумарно близько €1300 на місяць підтримки. Також українці мають доступ до медичного страхування (їм відкривають державне медстрахування, як для безробітних німців), діти можуть безкоштовно відвідувати дитсадки і школи, доступні курси німецької мови та програми інтеграції.

Завдяки таким умовам українські біженці в Німеччині захищені від бідності на базовому рівні, але виникає інша проблема – низька мотивація виходити на роботу без достатньої підготовки. Через мовний бар’єр і щедру соціальну підтримку рівень зайнятості українців у Німеччині помітно нижчий, ніж у сусідній Польщі чи Чехії та становить усього лише близько 25%.

Це пояснюють тим, що багато людей продовжують вивчати мову, отримують перекваліфікацію, а частина – покладається на соціальну допомогу, яка в Німеччині є найбільшою серед усіх приймаючих країн. Втім, уряд ФРН заохочує біженців до роботи: центри зайнятості пропонують безкоштовні курси, консультації, визнають українські дипломи. Чимало українців вже влились у німецький ринок праці, особливо в секторах ІТ, логістики, переробної промисловості.

Проблемою лишається житло: на ринку оренди в Німеччині дефіцит, ціни високі, і не всі біженці можуть швидко знайти помешкання.

Чехія: допомога скорочується, інтеграція прискорюється

Чехія прийняла найбільше українців на душу населення серед усіх країн ЄС. Але саме тут влада однією з перших почала згортати екстрені програми. Якщо раніше держава покривала проживання в гуртожитках та готелях, то з липня 2024 року це тривало лише 150 днів, а від вересня — всього 90 днів. Далі — або сам плати, або звільни місце.

Фінансова допомога також стала менша. Замість прямої підтримки — часткова компенсація оренди, яка постійно зменшується. Мета очевидна: стимулювати працевлаштування. І це працює — понад 60% працездатних українців у Чехії вже мають роботу. Щоправда, часто це фізична праця або сфера послуг. Вища освіта, досвід — усе це може залишитися на паузі, якщо немає доброго знання чеської.

Втім, Чехія активно допомагає з інтеграцією: працюють курси мови, йде визнання дипломів, уряд фінансує перекваліфікацію. Ставлення до українців загалом доброзичливе, хоча ресурси — обмежені.

Інші країни Європи: базовий захист, але без «зайвих» грошей

Іспанія прийняла понад 200 тисяч українців. Національний уряд надає їм право на роботу, доступ до національної системи охорони здоров’я та освіти. Іспанія не виплачує великих соціальних допомог біженцям (в основному, одноразова допомога та деякі пільги), тому більшість прибулих швидко шукають роботу, хоча й не завжди результативно (рівень зайнятості українців в Іспанії відносно невисокий – менш ніж 40% ). Серед причин цього – як мовні труднощі (іспанська мова маловідома українцям), так і високе безробіття в самій Іспанії.

Італія дала прихисток близько 170 тисячам українців, багато з яких – родичі або знайомі українських трудових мігрантів, що вже жили там раніше. Італійський уряд забезпечив базові послуги та право на роботу, але прямих виплат небагато (разова допомога і можливість отримувати певні види допомоги на рівні комун). Через це й через мовний бар’єр працевлаштування українців відбувається повільніше: за оцінками, менше третини працездатних біженців в Італії вийшли на роботу. Багато українських жінок працюють у сфері догляду, послуг, де потрібна італійська мова, тому спочатку вони відвідують мовні курси за підтримки волонтерів та церков.

Румунія та Словаччина як сусіди України, прийняли значні потоки людей транзитом, але частина залишилася: близько 160 тисяч у Румунії, 125 тисяч у Словаччині. Обидві країни надають українцям безкоштовне медобслуговування, право на роботу і освіту. Спочатку Румунія виплачувала щомісячну допомогу на проживання (мешканцям, що прийняли українців, компенсували витрати на житло і харчування), проте пізніше ці виплати скоротили. Словаччина також з квітня 2024 року удвічі зменшила компенсації за розміщення біженців у гуртожитках (з €12 до €6 на особу за ніч) і з липня ввела обмеження: держава платить за житло лише перші 120 днів після надання захисту (з деякими винятками для вразливих). Уряд Словаччини прямо заявив, що біженців треба мотивувати ставати на ноги і заробляти самим, бо бюджету дедалі важче покривати їхні потреби. Втім, слов’янська мова і ринок праці, що потребує робочих рук, допомогли вже більш ніж половині українців у цих країнах знайти роботу.

Балтійські країни (Литва, Латвія, Естонія) одними з перших розпочали програми інтеграції: мовні курси, спрощене визнання кваліфікацій. В Естонії та Латвії, де багато російськомовних, частина українців легше адаптувалися завдяки знанню російської. Рівень працевлаштування в Естонії та Литві був відносно високим (до 50%). Проте державна підтримка там невелика – разові виплати, житло надавали тимчасово на декілька місяців. В Естонії, наприклад, українців селили у порожніх гуртожитках, туристичних базах, а через рік багато хто орендував житло самостійно. Балтійські суспільства загалом доброзичливо ставляться до українців, зважаючи на історичний досвід і спільне бачення загрози від Росії.

Велика Британія не є членом ЄС, але з початку війни розгорнула власну схему підтримки українців – «Homes for Ukraine». За цією програмою понад 200 тисяч українців прибули до Британії, розмістившись у родинах волонтерів або спонсорів. Британська держава виплачувала приймаючим сім’ям £350 на місяць за підтримку біженців перший рік. Українці в Британії отримують візу на 3 роки, право на роботу, доступ до безкоштовної медицини та шкіл. Прямих соцвиплат спеціально для них немає, але можна оформити стандартні допомоги (Universal Credit тощо), якщо не маєш доходів. Багато українців досить швидко працевлаштувалися – за даними опитувань, вже у 2023 році половина українських біженців у Британії мала роботу. Вони переважно працюють не за фахом (через слабке знання англійської та невизнані дипломи), але спостерігається поступове покращення ситуації. Виклик у Британії – житло після першого року: програма «Homes for Ukraine» розрахована на 6-12 місяців проживання у приймаючої сім’ї. Після цього українцям доводиться або знайти нового спонсора, або орендувати житло самим. А через дорогий ринок оренди у Британії ризик залишитися на вулиці доволі значний.

В Ірландії до 2024 року виплати були найвищі в ЄС – держава покривала проживання і давала €232 на тиждень (понад €900 на місяць) на харчі та витрати кожному біженцю, хто живе в державному центрі. Тепер цю суму урізають до €39 на тиждень після перших 90 днів. Це різке скорочення пояснюють необхідністю стримати наплив тих, хто їде саме заради високих соцвиплат, а також економією коштів. З квітня 2024 року новоприбулі українці отримують безкоштовне житло лише на 90 днів, а далі повинні або платити самі, або переїхати; також планували зменшити грошове утримання з €800 до €600 для родин, що приймають біженців.

Скандинавія (Норвегія, Швеція, Данія, Фінляндія) відзначається високим рівнем соцзабезпечення, але й суворішими правилами. Норвегія, не будучи в ЄС, впустила близько 70 тисяч українців. Там забезпечили житло і виплати, але згодом для новоприбулих скасували фінансову допомогу, якщо вони самостійно знаходять житло – це щоб зупинити міграцію тих, хто вже в безпеці в іншій країні, але їде до Норвегії за вищими виплатами. У Фінляндії, Швеції та Данії українці отримують скромну фінансову допомогу (близько €300 на місяць) і житло переважно в центрах розміщення. Тамтешні уряди теж заохочують швидше шукати роботу, тим більше, що в деяких скандинавських країнах зафіксовано випадки, коли українці після отримання захисту виїжджали додому і продовжували отримувати виплати від соціальних служб (це викликало скандали і перевірки).

Чи варто їхати зараз?

Це питання — без однозначної відповіді. Якщо мова йде про родину з малими дітьми, без даху над головою, з регіону, де постійні обстріли, і без доступу до медицини чи освіти — Європа залишається шансом на виживання. Там є базові гарантії, хоча підтримка стала скромнішою. Ви зможете отримати прихисток, оформити документи, влаштувати дітей до школи. Але доведеться одразу шукати роботу й орендувати житло — без ілюзій.

Якщо ж у вас є стабільна робота, житло, дитина вчиться у знайомій школі, а ситуація в місті більш-менш контрольована — можливо, вигідніше лишитися вдома. Адже переїзд у 2025-му — це вже не втеча в теплу Європу, а початок складного шляху адаптації.

Європа лишається відчиненою — але не безмежно щедрою. Тимчасовий захист діє. Але сам статус — це ще не життя. Хто готовий брати відповідальність і працювати — зможе побудувати нове майбутнє. Хто ж сподівається лише на допомогу — може розчаруватися.