Не-тіньовий флот Росії: як РФ заробляє на нафті попри санкції й ембарго
Незважаючи на все нові санкції, росіяни продовжують успішно торгувати нафтою і заробляти мільярди доларів для продовження війни в Україні. У цьому їм допомагають підставні фірми, логістичні хитрощі, правові прогалини та навіть GPS-спуфінг. Які методи використовують росіяни для обходу введених «великою сімкою» обмежень та як із цим боротися, – вивчав «Фарватер.Схід».
За даними Київської школи економіки, тільки у жовтні 2024 року Росія заробила $15,6 млрд на експорті нафти. Економісти прогнозують, що загальні доходи агресора від торгівлі чорним золотом за рік складуть близько $193 млрд.
До 85% цих поставок припадає на морські перевезення, які здійснюються за допомогою так званого «тіньового флоту» РФ. Цей термін не реальної ситуації, а створює хибне уявлення, ніби російська нафта перевозиться якимось «контрабанднми шляхом».
Насправді маршрути цього «нібито-тіньового» флоту в онлайн-режимі може побачити кожен, у кого є доступ до Інтернету. Мільйони тонн російської нафти йдуть морем за мовчазної згоді авторів «опереткових» санкцій.
Санкції заради санкцій: гучний PR за сумнівного результату
Нещодавно уряд Великої Британії оголосив черговий пакет санкцій проти «тіньового флоту» Російської Федерації. Під них потрапили 30 суден, причетних до транспортування російської нафти та нафтопродуктів на суму в майже $4 млрд тільки у 2023 році. Також до списку увійшли російські страхові компанії «Альфастрахование» та «Страховой дом ВСК». Загалом відтепер під забороною Лондона знаходиться вже 73 нафтових танкера, які сприяють агресору.
Ці заходи дійсно безпрецедентні, адже Вашингтон вніс до власних санкційних списків тільки 39 суден, а ЄС взагалі 19. Багато українських ЗМІ оголосили ці дії великим кроком у боротьбі з «тіньовим флотом» РФ. Та чи аж настільки вони дієві? Адже зазначеним у новому санкційному пакеті судам просто заборонено входити до британських портів і користуватися послугами британських страховиків.
Наш аналіз історії руху цієї «тридцятки» за останні півроку показав, що вони і так вкрай рідко заходили до британських портів. І послугами британських страховиків також не користувалися, віддаючи перевагу «партнерам по списку санкцій» – російським «Альфастрахование» та «Страховому дому ВСК».
Ми вибірково перевірили, де зараз знаходяться ці підсанкційні танкери і чим вони займаються після санкцій Уайтхолу. «Фарватер.Схід» скористався даними чотирьох морських сервісів – Marine Traffic, Vesselfinder, Equasis та Vesseltracker.
30-й номер санкційного списку – нафтовий танкер «MIKATI» (IMO 9250892), який ходить під прапором Сьєрра-Леоне. Цікаво, що за останні два роки судно вже тричі змінювало назву і керуючу компанію. На час нашого моніторингу танкер проходив через Суецький канал, повертаючись з індійського порту Мундра. Саме туди «МІКАТІ» доставляв нафту, завантажену в російському порту Усть-Луга на Балтиці.
Його колега, внесений до пакету санкцій за 28-м номером – нафтовий танкер «PYTHON» (IMO 9250531). Наразі він спокійно йде Північним морем повз Європу. Розвантажившись до цього у китайському порту Ланьшан, прямує до Фінської затоки. Вочевидь, за новою порцією сирої російської нафти. Судно ходить під прапором Бардабосу, та за останні 3 роки вже встигло змінити декілька екзотичних «прописок»: Маршалові острови у 2021, Республіку Палау в 2023, острови Кука, а згодом і чинний Барбадос у 2024.
Натомість №22, танкер «SULEYMAN I» (IMO 9297371) під панамським прапором напередодні вже прибув у згаданий вище порт Усть-Луга Ленінградської області. Судно, керуюча компанія якого зареєстрована на острові Маврикій, безперешкодно оминуло всю Західну Європу. Вочевидь, також для завантаження російською нафтою перед новим рейсом.
Така картина характерна для більшості перевізників, які в листопаді стали об’єктами санкцій Туманного Альбіону. Вочевидь, введені санкції навряд чи якось на них вплинули.
Як і чому (не)працюють санкції
Багато хто вважає, що санкції проти Росії – це тотальна заборона експорту нафти та нафтопродуктів. Це не так. Доля РФ на світовому паливному ринку надто велика, аби її можна було просто виключити з нього без кризових наслідків для багатьох країн. Тому санкції спрямовані не на заборону нафтоекспорту, а на зниження прибутків РФ від нього.
У 2022 році країни ЄС справді запровадили ембарго на російську нафту, яка перевозиться морем. Та далеко не усі світові гравці приєдналися до цього. Китай та Індія навпаки, користуючись ситуацією, в декілька разів збільшили обсяги імпорту, ставши основними покупцями російських рідких вуглеводнів.
Згодом, у 2023 році ЄС та держави «Великої сімки» встановили так звану «стелю цін» для російської нафти у $60 за барель. Логістичним компаніям під загрозою санкцій заборонили перевозити російську нафту, що поставляють вище цієї ціни, а фінансовим компаніям – страхувати такі перевезення.
Цей механізм мав забезпечити зниження прибутків РФ від торгівлі енергоносіями. Та він не утримує логістичні компанії від заробітків на їх порушенні. Тим більше, що партнери росіян навчилися простим і дієвим крокам для обходу ембарго
Насамперед, це стосується використання «кишенькових» страховиків, які страхують вантажі незалежно від «цінової стелі», нехтуючи заборонами. Саме так і робили російські «Альфастрахование» та «Страховой дом ВСК», які потрапили до санкційного списку Британії у листопаді. Така практика носить масовий характер. Про це красномовно, хоч і не прямо, свідчать дані дослідження Київської школи економіки.
У вересні 2024, за даними Інституту Чорноморських стратегічних досліджень, сиру нафту з Балтики перевозили 99 танкерів. Із них 45, тобто майже половина мають страхові поліси P&I (авторитетне міжнародне об’єднання компаній, яке покриває до 90% світових морських перевезень). Решта – в страхових компаніях Індії, Китаю тощо. В жовтні відсоток танкерів з полісами P&I знизився до 39.2%.
З широко заплющеними очима: ставлення цивілізованого світу до російських оборудок
Після введення «санкційної стелі» Путін видав указ № 961 «Про застосування спеціальних економічних заходів у паливно-енергетичній сфері у зв’язку із встановленням деякими іноземними державами граничної ціни на російські нафту та нафтопродукти» від 27 грудня 2022 року.
Указ забороняє продаж нафти та нафтопродуктів за санкційними цінами. Виходить, з одного боку, росіяни заборонили продавати нафту за «цінами стелі», а з іншого, міжнародним логістичним компаніям заборонено її перевозити у разі перевищення граничних обмежень. Умови – взаємовиключні. Та торгівля не припинялася ні на хвилину.
Протягом 2023 року, як повідомляє російське ТАСС з посиланням на дані китайської митниці, Росія поставила до Китаю 107 млн тон нафти на суму в $60,6 млрд. Іншими словами, одна тонна російської нафти обходилася у 566 доларів США.
Тона нафти марки Urals у середньому містить 7,28 барелів. Відповідно, один барель коштував $77,74. Це більш, ніж на чверть перевищує $60, встановлені ЄС та G7 в якості граничної вартості російської нафти, що перевозиться морем.
До Індії Росія експортувала у той же період, за повідомленням Страна.UA, 82,2 млн тон. За даними, наведеними CNN, доходи РФ від цього склали близько $ 37 млрд. Індійці купували російську нафту також понад граничною ціною: в середньому приблизно за $ 62 за барель.
Ці розрахунки лежать на поверхні і не можуть бути секретом для тих, хто розробляє санкції та здійснює мониторинг їхньої ефективності
Вже не перший рік редакція сайту Black Sea News публікує результати власного моніторингу щодо порушення ембарго на імпорт сирої нафти з Росії до ЄС. Аналітики щомісячно нараховують 4-5 танкерів-порушників ембарго, які й досі не дістали жодного покарання.
Технічні прийоми росіян: перевантаження в морі та спуфінг
Постійна зміна національної приналежності, назв суден та керуючих компаній, махінації зі страховками і фальсифікації ціноутворюючих документів – це далеко не повний перелік прийомів росіян, які вони використовують для обходу ембарго.
Аналітики міжнародного Центру дослідження енергії та чистого повітря вказають, що порушники часто практикують методику перевалки нафти між судами у відкритому морі. Це дозволяє Москві обходити санкції, поділяючи вантаж між кількома покупцями та змішуючи дешевшу російську нафту з неросійською тощо. За інформацією дослідників, тільки у серпні 2024 року у такий спосіб було перекачано нафти вартістю €1 млрд.
Українські експерти фіксують ще більш цікаві елементи обходу санкційних обмежень. Насамперед, це стосується активізації використання GPS-спуфінгу, тобто фальсифікації даних про місцезнаходження судна з його трекеру.
Представники Інституту Чорноморських стратегічних досліджень регулярно спостерігають таку картину навколо російських об’єктів в Чорному морі останні півроку. І якщо раніше це стосувалося військових баз та зони «надзвичайної важливості» – путінського палацу в Геленджику, то наразі сфера його застосування розширилася.
«Останнім часом росіяни роблять усе для того, щоб ускладнити нашу роботу – визначення порту виходу танкера. Для цього вони використовують можливості своїх підрозділів радіоелектронної боротьби. Зокрема, штучно імітують сигнали автоматизованої системи ідентифікації судна, щоб змусити усіх невірно визначати місце розташування судна. У Чорному морі це має окремий сенс – ускладнити розрізнення танкерів з казахською нафтою, яка не під санкціями, від танкерів з російською нафтою, на яку поширюється ембарго ЄС+G7», – пише керівник проекту Інституту Андрій Клименко.
Втім, увесь російській арсенал з обходу санкцій можна нівелювати одним – єдиним кроком з боку ЄС та держав «великої сімки». І цей крок – заборонити танкерам з російською нафтою користуватися протоками. Адже близько 60% російського нафтового експорту здійснюється балтійські порти. А Балтійське море контролює не тільки Росія, а й країни – члени НАТО.