Мільйони на військові адміністрації окупованої Луганщини. «Фарватер.Схід» дослідив витрати на зарплатню чиновників
Більшість голів місцевих військових адміністрацій Луганщини отримує зарплатню, яка перевищує доходи голови Офісу Президента. При цьому доцільність існування самих військових адміністрацій ТОТ у теперішньому форматі та ефективність їх діяльності викликає дуже багато питань.
Зараз на Луганщині існує 26 військових адміністрації (ВА). У 2022 році вони замінили колишні органи місцевого самоврядування згідно з адміністративно-територіальним поділом. Усі території, які вони представляють, на даний час окуповані вже більше 2 років.
У перший рік свого існування ці адміністрації ще мали серйозний власний бюджет та в окремих випадках – контрольовані території. Наразі зв’язок з територіями врядування залишився лише віртуальний, а всі фінансові видатки лягають, здебільшого, на плечі державного бюджету. При цьому зарплати тільки голів адміністрацій іноді доходять до 3 – 4 середніх зарплат по Україні. Не кажучи вже про місцями явно роздуті апарати.
«Хто хоче стати мільйонером?»
У вільному доступі удалося знайти декларації далеко не всіх очільників військових адміністрацій. Та серед тих, кого ми знайшли, окремі нас здивували. На їхньому тлі розмови про мізерні заробітні плати державних службовців виглядають, м’яко кажучи, неправдивими.
Наш редакційний рейтинг очолив голова Станично-Луганської селищної військової адміністрації Сергій Ісаєв із річною заробітною платою в ₴878 804. На місяць він одержує, виходить, понад ₴73 тисячі. Згідно з даними декларації, посадовець проживає у місті Києві.
Поряд із ним у рейтингу очільниця Старобільської міської військової адміністрації Яна Літвінова з ₴878 544 заробітної платні та 60 000 допомоги на проживання від Кабінету Міністрів України. Проживає Яна Миколаївна у Львові.
До трійки лідерів увійшов також голова Сватівської міської військової адміністрації Олександр Міткевич. Наразі чоловік проживає в Ірпіні Київської області і за минулий рік отримав ₴842 500 заробітної плати, ₴3 760 благодійної допомоги та ₴11 240 «інших доходів» на основному місці роботи, а також ₴8 000 «ВПОшних».
Недалеко від лідерів відстала голова Троїцької селищної військової адміністрації. Її декларації на сайті НАЗК ми не знайшли. Однак статки чиновниці були зазначені в іншому публічному документі – декларації її чоловіка. Зоя Акунєєва в 2023 році отримала ₴799 470 заробітної плати та ₴24 000 допомоги як внутрішньо переміщена особа. Місце перебування троїчанки – місто Жовті Води Дніпропетровської області.
Закриває топ-5 голова Новоайдарської селищної військової адміністрації Ігор Шопін з ₴717 746 та ₴24 000 допомоги як ВПО. Проживає Ігор Вікторович з родиною в Ужгороді.
Усі інші проаналізовані нами декларації голів військових адміністрацій, як правило, також демонструють далекі від середньої заробітної плати доходи за минулий рік. Для порівняння: у 2023 році керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак отримав зарплату в обсязі ₴563 687.
Не «головою» єдиним: військові адміністрації та їх штатні структури
Заробітна плата голів військових адміністрацій – далеко не основний тягар фонду оплати праці. Адже під їх проводом працює цілий апарат виконавців. Ми лише вибірково дослідили шатні розписи, і ось що виявилося.
Наприклад, структура Кремінської міської військової адміністрації, затверджена головою Луганської обласної військової адміністрації, складає аж 66 осіб. При цьому на схематичному зображенні структури їх чомусь взагалі 85. Місячний фонд оплати праці – ₴530 418. Тобто, річний складає ₴6 365 016.
Опікується військова адміністрація проблемними питаннями кремінчан, чисельність яких до повномасштабного вторгнення складала близько 22 тисяч (і багато з них, імовірно, залишилася в окупації).
Структура Станично-Луганської селищної військової адміністрації нараховує 44 штатні посади. Населення Станично-Луганської громади до 2022 року було 23 570 осіб.
У Біловодській селищній військовій адміністрації – 35 посад. Населення громади до війни – 23 359 осіб.
І так далі… Штати таких міських адміністрацій як Сєвєродонецька та Лисичанська значно більші. Наприклад, у Лисичанській міській військовій адміністрації структура включає 140,5 ставок із середнім посадовим окладом за штатним розкладом понад ₴8 200. А в Сіверськодонецькій МВА аж 192,5 ставок співробітників.
Навіть якщо зважати на їх неповну комплектацію (зазвичай посадовців близько 60% від штатного розкладу), питань виникає більше, ніж відповідей.
Чи потрібні взагалі адміністрації окупованих міст?
Великі бюджетні витрати, незрозумілий коефіцієнт ефективності, закритість та непрозорість у здійсненні публічних повноважень… Причин перевести діалог щодо оптимізації роботи ВА у практичну площину вистачає. Та експерти, з якими нам вдалося поспілкуватися, вважають, що на даному війни вони все ще є необхідними.
Координатор коаліції «За прозорі місцеві бюджети» Анатолій Бойко вважає, що необхідно відновити участь громади у бюджетних процесах. На його думку, це допоможе зняти напруження у відносинах адміністрацій та внутрішньо переміщених осіб. Також це відведе необґрунтовані підозри, бо часто вони виникають через нерозуміння громадськістю функцій цих органів, незнання законодавчих нюансів тощо.
– У народі побутує думка, що «усі чиновники погані і всі крадуть». Звісно, що це не так, – каже голова ГС «На лінії зіткнення» Андрій Грудкін. – Військові адміністрації дійсно виконують масу корисних функцій і залишаються єдиними, хто підтримує зв’язок з громадою у складних умовах, опікується проблемами внутрішньо переміщених осіб. Втім, питання непрозорості витрат, бюджетів на утримання апаратів цих органів, їх функціоналу та повноважень створює прірву недовіри між ними та вимушеними переселенцями – представниками громади. Єдиний шлях його подолати – відновити комунікацію між усіма зацікавленими сторонами.
Оптимізація та підвищення ефективності роботи військових адміністрацій є потребою, яка вже назріла, вважає Андрій Грудкін. Це потрібно робити ґрунтовно, на основі попереднього всебічного аналізу та суспільного обговорення. Однак тези про необхідність їх ліквідації наразі передчасні, на його думку.
– Ліквідація цих органів фактично означитиме відмову від окупованих територій, участі у їх подальшій долі. Це не кажучи вже про збереження кадрового потенціалу відновлення та вирішення практичних задач в інтересах переселенців, – підкреслив Андрій Грудкін.