Мільйони на примарне відновлення. Скільки витрачає Україна на комунальні підприємства із ТОТ
Майже мільярд гривень щороку складають бюджети переміщених адміністрацій лише двох окупованих міст – Сіверськодонецька і Бахмута. Велику частку цих грошей одержують комунальні підприємства, що разом із адміністраціями міст переїхали до вільних регіонів. «Фарватер.Схід» разом із колегами з «Бахмут.IN.UA» дослідив ситуацію по двох містах, але пам’ятаймо: таких міст десятки.
Сєвєродонецька міська громада на початок повномасштабного вторгнення нараховувала близько 115 тисяч жителів, Бахмутська – 75 тисяч. До війни Сіверськодонецьк обслуговували 22 комунальні підприємства, Бахмут – 8. Після окупації міські військові адміністрації прийняли рішення про релокацію значної частини комунальних підприємств.
Тоді це не викликало заперечень. Та зараз доцільність утримання комунальних служб «на перспективу» викликає все більше дискусій. Прихід нового керівника – найкращий час для змін. З нагоди призначення нового голови Сіверськодонецької МВА, ми зробили невеличкий аналіз ситуації.
Бюджет у пів мільярда для дистанційного врядування
Запланований загальний фонд бюджету Сєвєродонецької міської територіальної громади на 2024 рік складає ₴667 227 490,85 – більше пів мільярда гривень на рік. Левову частку з них становлять дотації та субвенції з державного бюджету до бюджету Сєвєродонецької міської територіальної громади на суму ₴553 304 300 та ₴82 044 100 відповідно.
Схожа ситуація і у бюджетах інших окупованих громад, зокрема, в Бахмуті. У 408-мільйонному загальному фонді бюджету міста державні дотації та субвенції складають більше ₴350 000 000.
Більшість цих коштів витрачається на доволі розмиті для нашого розуміння статті видатків «загальнодержавні функції». На їх виконання у Сіверськодонецьку витрачається майже чверть бюджету (близько ₴72 000 000), а у меншому Бахмуті – понад половину (більше ₴157 500 000).
На статтю витрат «видатки, пов’язані з наданням підтримки внутрішньо переміщеним та/або евакуйованим особам у зв’язку із введенням воєнного стану» Бахмутською військовою адміністрацією витрачено аж ₴36 296, а Сєвєродонецькою кошти не витрачалися взагалі.
«Дистанційне врядування» лише цими двома окупованими містами коштує державному бюджету майже мільярд гривень на рік, якщо бути точним – ₴985 348 400. Це близько $24 млн.
Якщо трохи помріяти, то за ці гроші можна купити таку собі «армію дронів» з 1600 безпілотників– камікадзе AQ 400 Scythe. Або побудувати декілька тисяч квартир для переселенців.
Чим займаються релоковані комунальні підприємства окупованих міст?
Місцеві військові адміністрації, їхні штатні структури та видатки вже були предметом нашого окремого дослідження. Наразі подивимося, чим же за бюджетні гроші займаються релоковані комунальні установи. І скільки в них реально працівників.
За даними аналітичного звіту «Бюджети в екзилі», Сєвєродонецька міська військова адміністрація релокувала дев’ять комунальних підприємств із 22, тоді як наші сусіди з Бахмута – усі вісім. Більшість з них фізично не може провадити свою статутну діяльність в принципі.
Відтак чинний функціонал більшості з них зводиться до таких основних напрямків, як підготовка до відновлення інфраструктури міст після деокупації, збереження кадрового резерву та обслуговування власних організаційних потреб. Саме про це йдеться у їх відповідях на запити про доступ до публічної інформації.
У «Комунсервісі» цим займається сім працівників, а у «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» аж 11.
Натомість у таких сєверодонецьких комунальних підприємствах як «Сєвєродонецьке тролейбусне управління», «Сєвєродонецькліфт», «Бюро технічної інвентаризації» плани робіт взагалі не складалися. Про це ідеться у відповідях на запит «Фарватер.Схід». У «Тролейбусном управлінні» працює сім осіб, а у «Сєвєродонецькліфті» – двоє.
Схожа ситуація і у збережених комунальних підприємствах Бахмутської міської громади, дізналися з відповідей на запити наші колеги із «Бахмут.IN.UA» (ці документи також є в редакції «Фарватер.Схід»). КП «Бахмут-вода» нараховує чотири працівники, ОСКП «Прогрес» – два, штат КП «Бахмутська житлова управляюча компанія» складається з чотирьох осіб, «Бюро технічної інвентаризації» – із п’ятьох.
Штат та зарплати
Позастатутна діяльність комунальних підприємств обходиться платникам податків у мільйони майже по кожному з них.
За перше півріччя 2024 року підтримання КП «Сєвєродонецьке підприємство благоустрою та ритуальної служби» обійшлося у більше, ніж пів мільйона. З них ₴466 114,20 – фонд оплати праці, ₴102 545,16 – нарахування на фонд оплати праці і ₴694, 02 – витрати підприємства. Усі ці витрати – на єдину людину, яка залишилася у штаті.
Фонд заробітної плати «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» за пів року становить майже ₴6 000 000 разом з ЄСВ. Ці витрати складаються із заробітної плати 11 діючих працівників та 50 робітників, які знаходяться у статусі «простою не з вини працівників» з оплатою у 2/3 посадового окладу. Фактично більшість працівників отримають платною не за виконану роботу, а за те, що вони є. Зарплата ж керівника у відповіді на запит сховалася за формулюванням «згідно з контрактом про призначення директора КП».
«Сєвєродонецьке тролейбусне управління» за січень – червень 2024 року витратило майже ₴20 000 000. З них – ₴1 565 790,66 заробітна платня з ЄСВ, майже ₴17 000 000 – придбання основних засобів, а більше ₴1 000 000 взагалі ховається у пункті «інше». Нагадаємо, це підприємство не має затверджених планів діяльності.
Колеги наших комунальників з Бахмута виявилися значно скромнішими у своїх витратах. Та були і винятки. Зокрема, найбільші витрати на фонд оплати праці ми виявили у КП «Бахмут-вода» – ₴2 335 414,23 за перше півріччя 2024 року. Тоді як КП «Бахмутська житлова управляючи компанія» за цей рік витратила ₴568 494,19 на фонд заробітної плати чотирьох осіб. Правда, половину цієї суми складає заробітна плата керівника – ₴286 435,39.
Заробітна платня керівників комунальних підприємств – окрема цікава тема. Як правило, сума їх зарплатні прописана у контракті та корелюється з розмірами тарифної ставки працівників. У більшості випадків вона становить у перерахунку близько $1000 і не мінялася протягом останніх двох років. Та у двох керівників КП Сіверськодонецька та Бахмута ми відзначили зростання доходів за основним місцем роботи.
Зокрема, якщо минулого року середньомісячна заробітна платня директора КП «Сєвєродонецьккомунсервіс» з середніх ₴42 336,00 у квітні-жовтня 2023 року збільшилася майже на третину і складає у середньому ₴65 143,20 у 2024 році.
А фонд оплати праці директора КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» зросла майже вдвічі. Якщо у 2023 році вона становила ₴23 823, то цьогоріч становила ₴40 316 на місяць.
Більшість витрат бюджетів комунальних підприємств орієнтована на декларативну підготовку до деокупації. А тим часом десятки релокованих підприємств окупованих міст та селищ витрачають мільйони бюджетних коштів вже сьогодні.
Хоча невизначеність у цій площині є просто колосальною. «Збереження потенціалу для відновлення інфраструктури деокупованих міст». Та чи залишиться, що відновлювати після бойових дій? І наскільки відбудові допоможуть відірвані від реальності теоретичні плани?