Луганці будують санкційний завод у Арктиці. Як Китай із партнерами порушують санкції проти РФ
Мешканці окупованої Луганщини упродовж останнього року вахтовим методом їздять працювати на будівництво російського заводу «Арктик СПГ-2» на Гиданському півострові на півночі Росії. У вересні 2023 році цей об’єкт потрапив до санкційного списку США. Попри це, росіяни продовжують будівництво, використовуючи українських гастарбайтерів, азійських партнерів та сірі схеми міжнародної логістики.
Новопсковські гаcтарбайтери їдуть до Арктики
Почалося з того, що давня приятелька поговорила з родичами з Новопсковського району. І почула, що племінник (дорослий дядько) повернувся з будівництва за Полярним колом. Новина непересічна: як потрапив, що будували? Нам удалося домовитися про бесіду з Сергієм (ім’я змінене з міркувань безпеки).
– На окупованих територіях складно знайти нормальну роботу. Тому чоловіки з прикордонних районів Луганщини їдуть на заробітки до Росії. У нас багато газовиків їздили туди до 2014, потім це стало складніше. От із початку 2023 року новопсковці знов беруть участь у російських газотранспортних проектах. У мене остання вахта була близько трьох місяців, я повернувся у квітні, – розповідає Сергій.
Через північ Луганської області з радянських часів проходить низка магістральних газопроводів міжнародного значення. З найбільшої на сході України компресорної станції «Новопсков» розпочинається частина експортного газопроводу «Союз». Звідси й велика кількість спеціалістів-газовиків від інженерів до слюсарів і монтажників.
Сергій завербувався на будівництво російського комплексу із видобутку природного газу та його переробки на скраплений газ під назвою «Арктик СПГ-2». Це проєкт російської компанії «Новатек», який мусить обслуговувати родовища на Гиданському півострові в Західному Сибіру.
Окрім росіян, акціонерами «Арктик СПГ-2» були французькі, китайські та японські компанії, а список підрядників складали фірми з більш, ніж 20 різних країн. Та п’ятий пакет санкцій ЄС від квітня 2022 року ввів заборону на «продаж, постачання, передачу чи експорт, прямо чи опосередковано, товарів чи технологій, придатних для скраплення газу» Російській Федерації.
У 2023 році проект потрапив під низку прямих санкцій США. Після цього іноземні інвестори заявили про форс-мажор щодо участі у проекті, а численні підрядники постали під загрозою потрапляння під санкції у разі продовження співробітництва.
Та наш співрозмовник на власні очі бачив, що роботи на будівництві «Арктик СПГ-2» у 2024 році тривають, а іноземні судна регулярно постачають обладнання та комплектуючі з інших країн.
– Я особисто був свідком і брав участь у встановленні великогабаритних модулів, які у лютому цього року були привезені з Китаю морем у супроводі російського атомного криголаму.
Сінгапурські перевізники з нідерландським корінням продовжують працювати на росіян
Зізнатися, ми не дуже слідкували за долею «Арктик СПГ-2», вважаючи, що міжнародні санкції зупинили будівництво. Та свідчення земляка спонкали дослідити питання.
Підтвердження поставок ми знайшли у січневих повідомленнях російської галузевої преси: «…Останній модуль другої технологічної лінії «Арктик СПГ-2» відправлений із китайської верфі до порту Мурманськ. …на початку січня з цієї ж верфі було відправлено два модулі суднами Red Box Audax та Pugnax… компанія здійснить монтаж останніх трьох модулів у лютому цього року на заводі у Білокам’янці під Мурманськом…»
За даними провайдера послуг відстеження суден і морської аналітики MarineTraffic, судна Audax та Pugnax ходять під прапором Сінгапуру.
Саме у Сінгапурі зареєстрована компанія-оператор морських транспортних перевезень Red Box Energy Services PTE LTD, яка здійснює управління цими суднами. Інформація про адресу реєстрації можна знайти на сайті компанії.
Донедавна оператором суден Audax і Pugnax була інша компанія з дуже схожою назвою – Red Box Energy Services B.V. (RBES B.V.), що легко знайти у пошуку Google. Але зареєстрована не в Сінгапурі, а у Європі – в нідерландському місті Роттердам. Саме для неї були побудовані ці два судна-близнюки у 2016 році на китайській верфі Guangzhou Longxue Shipbuilding Co. Ltd.
Якщо в запропонованій пошуковиком Google праворуч довідці про нідерландську компанію RBES B.V. обрати пункт меню «Сайт», то лінк веде… на сайт сінгапурської Red Box Energy services PTE LTD, що активно співпрацює з підсанкційним російським проектом.
Перереєстрація підприємства, заснування інших акційних компаній у офшорних зонах або взагалі створення фіктивних фірм-прокладок – це поширені схеми ухилення від можливого застосування санкцій. Азійський регіон став свого роду Меккою для багатьох фірм, які допомагають росіянам оминути санкції США та ЄС.
На початку травня 2024 року стало відомо, що США ввели санкції щодо сінгапурської Red Box Energy services PTE LTD, судна якої транспортували модулі з Китаю в інтересах РФ.
Як китайські судновласники мінімізують ризики
Для транспортування зібраних модулів потрібні особливі судна, здатні перевозити великогабаритні вантажі вагою 10 тисяч тонн і більше. Таких суден не так уже й багато в світі, а компаній-власників ще менше. Вони зацікавлені в контрактах, але потрапити під санкції і вийти з ігри на глобальному ринку через співробітництво з росіянами, – небажаний для них варіант.
Та існують способи зменшити ризики. Наприклад, китайська компанія Hainan Smiling Angel погодилася надати свої послуги у транспортуванні нових модулів СПГ з КНР до Росії. Для цього вона використала судно під назвою Wei Xiao Tian Shi.
Це судно китайці використовують для поставок обладнання в Білокам’янку не вперше. Тільки до 1 лютого 2024 року, за даними електронної інформаційної системи Equasis, воно називалося Fan Zhou 10.
Власником судна компанія Hainan Smiling Angel стала лише 5 лютого 2024 року, за кілька днів після його перейменування і напередодні власне рейсу із підсанкційним обладнанням. Інших суден у цієї фірми немає. А перед тим Fan Zhou 10 належало компанії Jiangsu Fanzhou Shipping Company, яка володіє великою флотилією суден і спеціалізується саме на перевезенні спеціальних, великогабаритних та важких вантажів.
Слідкуємо за руками. Судно Fan Zhou 10, яке належало великій компанії, перевозило вантажі на підсанкційне будівництво газоскраплювального заводу «Арктик СПГ-2». До перевізників починають вживати міжнародних санкцій. Судно міняє назву і переходить до нового власника, в якого воно – єдине.
Зміна назви судна, звичайно, нікого не введе в оману: кожне судно має унікальний ідентифікатор – номер IMO (Міжнародної морської організації), який не змінюється під час перейменувань. А от передача його меншій компанії (можливо, на час виконання ризикованих контрактів) може вивести з-під імовірного санкційного удару великого судновласника, який зацікавлений у міжнародній співпраці. А Jiangsu Fanzhou Shipping Company у ній зацікавлена, адже за 20-річну історію мала понад 1000 проєктів у Китаї та за його межами.
Китайські підрядники продовжують співпрацю, заявляючи про її припинення
Для розуміння усього ланцюга логістики постачань, ми вирішили відтворити маршрут суден Audax та Pugnax від пункту відправки до прибуття до Росії. За даними, наданими у відповідь на наше звернення провайдером MarineTraffic, судно Audax прибуло 27 лютого 2024 року до порту будівельного майданчика «Арктик СПГ-2» у Білокам’янці. А Pugnax цього ж дня заякорився у Мурманську, прибувши до Білокам’янки 29 лютого 2024 року. Та місце відправки обох суден одне – китайський порт Пенлаї.
Саме в районі Пенлаї знаходиться китайська судноверф Penglai Jutal Offshore Engineering, виробник тих великогабаритних модулів, що їх перевозили до російської Білокам’янки морські судна компанії Red Box Energy services PTE LTD. За останні 4 роки Penglai Jutal Offshore Engineering відбудувала та поставила проекту «Арктик СПГ-2» близько 12 модулів.
Ще у травні 2022 року китайські ЗМІ заявляли про те, що Penglai Jutal Offshore Engineering відноситься до пулу компаній – партнерів «Новатеку» з Китаю, які мають наміри вийти з проекту «Арктик СПГ-2». Та верф так і продовжила збирати модулі для росіян. І у червні 2024 року компанія нарешті потрапила під санкції уряду США.
Іншим китайським партнером, який нібито мав наміри припинити співпрацю з росіянами, є Wison Offshore Engineering. Але у березні 2024 року попри санкції компанія відправила до Росії обладнання для монтування третьої виробничої лінії «Арктик СПГ-2». Її ще немає у санкційних списках.
Ще раніше журналісти німецького Spiegel та французького Le Mond з’ясували, що у перший рік війни, американські, італійські, британські та французькі фірми продовжували відвантажувати підсанкційне обладнання для російського газового проекту. Виною всьому, за оцінками фахівців, є недосконалість механізмів міжнародних санкцій та наявність шпаринок для їх обходу.
Уся ця історія – про те, як великі компанії з різних країн Європи й Азії намагаються обійти санкції, заробивши грошей на російському газовому бізнесі. І про те, як кожен новий пакет санкцій ліквідує чергові лазівки.
Наприкінці червня на саміті ЄС очікується ухвалення нового, 14 пакету санкцій, який враховує раніше допущені недоліки та шпаринки для російських газових олігархів. У центрі уваги – обмеження на реекспорт російського скрапленого природного газу. За оцінками фахівців, це буде черговим системним ударом по видобутковій промисловості Росії та може призвести до втрати агресором близько чверті прибутків у цьому секторі.
Та питання лишається. Санкції вводяться, вони нібито працюють, а будівництво газоскраплювального заводу триває.