Російська абітура заполонила Луганськ. Місцеві медалісти можуть не потрапити навіть на контракт
– Я такого давно не бачила. Ми з сином вирішили вступати до «Луганського педагогічного» (окупаційний клон Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка. – ФС). Народу в черзі до приймальної комісії – як на Театралці у День міста, – розповідає Марина, матір абітурієнта з Луганська. – Ми прийшли о 8-й ранку і простояли 4 години, доки здали документи. Схожа ситуація і в «університеті Даля» (окупаційний клон Східноукраїнського університету ім. Володимира Даля. – ФС).
Два найбільші луганські «виші» цього року набрали понад 16 тисяч абітурієнтів. «Університет імені Даля» отримав 11600 заяв від бажаючих отримати вищу освіту, а «педагогічний університет» – 4500. Це більше ніж удвічі перевищує показники минулого року.
Викладачі кажуть, майже половину абітурієнтів луганських вишів складають випускники з Росії. Насамперед із сусідніх Ростовської, Білгородської, Воронезької, Курської областей, у меншій мірі – з республік Поволжя. Причина такого ажіотажу – ціни на контрактне навчання.
У Луганську ціна року контрактного навчання приблизно на половину нижча, ніж у Ростові, а порівняно з Москвою або Санкт-Петербургом нижча у 3-5 разів. Скажімо, математика (спеціальність 01.03.01) у «Луганському педуніверситеті» – ₽99000, у Південному федеральному університеті (Ростов-на-Дону) – ₽144000, у Санкт-Петербурзькому держуніверситеті – ₽331200.
Діти «героїв СВО» витісняють медалістів
Останні роки луганські «виші» не могли заповнити студентами навіть бюджетні місця. Тому Олена, вчителька з Кадіївки (до декомунізації – Стаханов), була впевнена, що у її доньки-медалістки не виникне проблем зі вступом.
– У приймальній комісії сказали, що пріорітетне право на зарахування мають учасники бойових дій. За ними йдуть діти загиблих учасників «СВО». Вони заберуть мінімум 10% бюджетних місць. 10% для дітей з інвалідністю та чорнобильців. Далі йдуть «цільовики», за ними – олімпіадники… Ще не здавали іспити, а наші шанси вже зменшилися вдвічі, – каже Олена.
Указ щодо освітніх пільг для учасників «СВО» та членів їх родин Владімір Путін підписав ще у травні 2022 року. Тоді практика не встигла за законодавством через бюрократичні процедури.
Та вже у 2023 році Міносвіти Росії надіслав рекомендаційний лист до вишів щодо підтримки учасникам «спеціальної військової операції» та членам їх сімей. До таких адресних заходів належать надання матеріальної допомоги, зниження вартості навчання, надання можливості розстрочки у випадку контрактного навчання, місця в гуртожитках тощо.
Раніше «учасників СВО» та членів їх сімей було не так багато, бо процедура оформлення посвідчень через Міноборони РФ брала багато часу. У 2024 році ситуація з документообігом стабілізувалася, і кількість учасників та інвалідів бойових дій відчутно зросла.
– Вони мають переваги навіть на платній формі навчання. На нашій спеціальності 20 бюджетних та 30 контрактних місць. На них претендують 250 абітурієнтів. Половина бюджетних місць вже «розійшлася» між пільговиками та цільовиками ще до вступних екзаменів. Зважаючи на пільги для родин учасників «СВО», я вже боюся, чи ми зможемо потрапити хоча би на контракт. Я вважаю це тотальною дискримінацією наших дітей, – каже вчителька із Кадієвки Олена.
«Освітній туризм» – спосіб знищити місцеву ідентичність
Постійне збільшення кількості росіян у всіх сферах життя окупованих територій помітне неозброєним оком. Вони замінюють луганців усюди – від посад у «міністерствах» окупаційної адміністрації до укладки асфальту і благоустрою.
Більшість росіян працює на Луганщині вахтовим методом. Це переважно лікарі, освітяни, будівельники, комунальники, що прибувають заробити грошей у зоні підвищеного ризику. Та студенти – зовсім інший випадок, який матиме стратегічні наслідки. Більшість з них найближчі п’ять років проведе на Луганщині. Багато хто з них заведе тут родини або залишиться в регіоні за цільовим розподілом (передусім, бюджетники).
Одразу декілька цілей заманювання студентів із РФ до тимчасово окупованих територій називає Валерій Новиков, голова Луганського обласного правозахисного центру «Альтернатива», що багато років займається моніторингом ситуації на ТОТ.
– Перша і найбільш глобальна мета – заселення окупованих територій росіянами аби «розмити» місцеве населення. Студенти для цього підходять якнайкраще: їм не потрібні дефіцитні робочі місця, вони швидко інтегруються. Зважаючи на низькі ціни на освітні послуги, сюди приїжджають люди з бідних регіонів. Для них Луганщина є перспективнішою, аніж їх місцевість, і існує велика вірогідність, що вони залишаться тут і надалі.
Далі він називає пропагандистську складову: наплив російської молоді окупанти використовують для створення картинки «щасливого сьогодення» на російському ТБ. Крім того, масове залучення студентів рятує «виші», які знаходилися у глибокій стагнації. І нарешті студенти привозять із собою гроші, які витрачають у регіоні, підтримуючи мікроекономіку.
Практика асиміляції місцевого населення не є новою для Кремля. Її активно використовували чиновники царської Росії, але найбільшого піку вона досягла за часів СРСР. Радянське керівництво таким чином намагалися дезінтегрувати цілі народності, опозиційно налаштовані до тоталітарного правління, – вважає доцент кафедри філософії і соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Катерина Котеленець.
– У першу чергу, ця політика спрямована на те, аби переривати зв’язки окупованих територій з Україною, «переключити» їх на російські суб’єкти. У такий спосіб окупанти намагаються не допустити існування спільнот, які б могли гуртуватися та протистояти їм. Таку ж політику вони проводять і стосовно власних регіонів, які історично мають сильні «відцентрові» настрої, як-от Кавказ, Кубань, Татарстан тощо. Як і будь-який тоталітарний режим, Кремль, перш за все, боїться втратити владу. Зокрема, через спротив місцевих еліт. Тому перестраховується, розмиваючи їх і відрізаючи від зовнішнього світу.