Україна готується до важкої зими — чи витримає енергосистема?

Три зими українці трималися на генераторах, імпорті та впертості; четверта приходить з іншим запитанням: чи витримає система, коли ворог б’є вже не лише по електриці, а й по газу та «тилових артеріях» — підстанціях і залізниці. За три роки половину генеруючих потужностей знищено або пошкоджено, Запорізька АЕС мовчить, мережі латали сотні разів — і все ж країна проходила опалювальні сезони без загальнонаціональних блекаутів. Але на старті жовтня — наймасштабніші удари по газовидобутку за час війни, і ціна помилки зросла: кілька влучань у ключові вузли — і будь-який графік відключень перетворюється на хаос. Попереду зимовий тест на стійкість, де важитиме все: міць ППО, швидкість ремонтів, запаси у сховищах і навіть погода. «Фарватер.Схід» розбирався у реальному розкладі сил перед піком сезону: що вже зміцнили, що втратили, де тонко і що робити, аби темрява знов не стала правилом.

Україна вже пережила три воєнні зими поспіль – 2022/23, 2023/24 та 2024/25 – кожна з яких принесла свої випробування для енергосистеми. Узимку 2022/23 Росія вперше розпочала масовану кампанію ракетно-дронових ударів по енергетичній інфраструктурі, спричинивши аварійні відключення світла по всій країні. Мільйони українців годинами, а то й добами залишалися без електрики та тепла в лютий холод, проте енергосистема вистояла завдяки героїчним зусиллям енергетиків, імпорту струму з ЄС та масовому використанню генераторів. Наступної зими 2023/24 ситуація дещо покращилася: західні союзники допомогли зміцнити протиповітряну оборону та відремонтувати мережі, тож, попри нові удари, вдалося уникнути затяжних блекаутів на загальнонаціональному рівні. Третя воєнна зима 2024/25 пройшла відносно стабільно – система стала більш стійкою, відключення були здебільшого плановими і локальними.

Нині ж Україна на порозі четвертої воєнної зими, і тривога за енергобезпеку лише зростає. Чому зима 2025/26 викликає особливе занепокоєння? По-перше, енергетична інфраструктура за час війни зазнала колосальних руйнувань і значно вразливіша, ніж два роки тому. По-друге, Росія знову інтенсифікує атаки: на початку жовтня 2025 року ворог здійснив найбільший від початку війни обстріл об’єктів газовидобутку, завдавши критичних пошкоджень. Ці удари відбулися напередодні опалювального сезону і вже спричинили збої в енергопостачанні окремих регіонів. По-третє, перед зимою Україні ще потрібно добрати запаси енергоносіїв – газу, вугілля – до безпечного рівня, витративши на це суттєві кошти. Нарешті, не можна відкидати фактор погоди: аномально холодна зима різко підвищить попит на енергію та випробує міцність системи.

За оцінками НБУ, у 2025–2027 роках Україна щороку імпортуватиме електрики приблизно на $0,5 млрд, що допомагає проходити піки навантаження

Стан електростанцій і мереж та баланс електроенергії

Найперше питання – чи вистачить країні електроенергії взимку, щоб покрити попит споживачів, особливо у морозні пікові години. Офіційні прогнози зараз обережно оптимістичні. Так, Національний банк України навесні 2025 року поліпшив оцінку дефіциту електроенергії: очікується, що у 2025 році нестача електрики становитиме близько 3% від потреб (раніше прогнозували 4%), а у 2026 році скоротиться до 1%. Фактично це означає, що за базового сценарію більшу частину часу генерація покриватиме попит, а можливі відключення світла будуть меншими за масштабом і тривалістю. НБУ пояснює таке покращення швидким відновленням пошкоджених електростанцій і мереж, розвитком розподіленої генерації (малих електростанцій на місцях) та нарощенням потужностей «зеленої» енергетики, а також стабільним імпортом електроенергії з ЄС. Стабільний імпорт – ще одна нова реальність: українська енергомережа синхронізована з європейською, і в разі дефіциту Україна може закуповувати струм за кордоном. За оцінками НБУ, у 2025–2027 роках Україна щороку імпортуватиме електрики приблизно на $0,5 млрд, що допомагає проходити піки навантаження.

Приватна енергокомпанія ДТЕК, на яку до війни припадала четвертина виробництва електрики, заявляла наприкінці 2024-го, що внаслідок російських ударів втрачено ~90% її генеруючих активів

Однак, три роки «енергетичного терору» суттєво послабили генеруючий потенціал України. За даними урядових і міжнародних оцінок, російські атаки пошкодили або знищили близько половини всіх генеруючих потужностей країни, що працювали до повномасштабного вторгнення. Найбільших втрат зазнала теплова генерація: кілька великих теплових електростанцій (ТЕС) і теплоелектроцентралей були повністю розбомблені, інші – серйозно пошкоджені. МВФ у 2024 році повідомляв, що понад 80% потужностей ТЕС виведено з ладу (зруйновано або недоступно). Приватна енергокомпанія ДТЕК, на яку до війни припадала четвертина виробництва електрики, заявляла наприкінці 2024-го, що внаслідок російських ударів втрачено ~90% її генеруючих активів. Це приголомшливі цифри – фактично українська теплова енергетика знищена майже вщент. Значного удару зазнала й гідрогенерація: підрив Каховської ГЕС у червні 2023 року зруйнував одну з найбільших ГЕС країни та спричинив екологічну катастрофу. За даними того ж МВФ, сумарно втрачено понад 40% гідроенергетичних потужностей.

На щастя, атомна генерація лишається опорою енергосистеми – три з чотирьох українських АЕС – на підконтрольній території, вони працюють і дають понад половину всієї електроенергії. Але і тут без втрат не обійшлося: найбільшу в Європі Запорізьку АЕС (6 енергоблоків) ще на початку війни захопили росіяни, станція зупинена і вже два роки не виробляє струм. Таким чином, Україна втратила фактично чверть довоєнного виробітку електроенергії лише через окупацію ЗАЕС. Дев’ять інших українських ядерних енергоблоків лишаються в строю і критично важливі для проходження зими. Проте ворожі удари загрожують і їм: окупанти нерідко ціляться в підстанції та ЛЕП, через які АЕС передають електроенергію в мережу. Внаслідок таких обстрілів енергоблоки доводиться екстрено розвантажувати або відключати від мережі.

Окремо слід сказати про стан електромереж. Росіяни цілеспрямовано били по трансформаторах і високовольтних вузлах, намагаючись знеструмити цілі регіони. За даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), майже половина ключових підстанцій України була уражена. Особливо страждала інфраструктура «Укренерго» – магістральні мережі 330–750 кВ. Кожен влучний удар по такій підстанції спричиняв каскадні відключення. У листопаді 2022 року, коли ворог поцілив у кілька підстанцій навколо Києва, Львова, Харкова, країна пережила системну аварію – більшість областей поринули в темряву на багато годин. Проте енергетики мобілізували всі ресурси для ремонту: трансформатори переставляли місцями, підстанції перезаживлювали по резервних лініях.

Кожен новий удар несе ризик перегрузки системи. Тому стан енергоінфраструктури на зиму 2025/26 залишається важким: половина електростанцій вибула, мережі вразливі, ремонтні бригади виснажені – але система все ще стоїть і бореться.

Відновлювана та розподілена генерація у 2025 році вже стають повноцінною частиною енергобезпеки

Роль відновлюваних джерел

Попри війну, в українській енергетиці зберігається та навіть зростає частка відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) – сонця, вітру, біомаси. «Зелена» генерація відіграє допоміжну, але помітну роль у проходженні опалювального сезону, особливо вдень. У 2024 році частка електроенергії, виробленої з ВДЕ, сягнула 11% загального балансу (близько 11 млн МВт·год). Це досить вагомий показник, якщо врахувати, що багато сонячних і вітрових станцій опинилися під обстрілами чи окупацією, а енергосистема працює під постійним тиском. Розосередженість невеликих ВДЕ-об’єктів стала певною перевагою в умовах атак: локальні сонячні станції та вітропарки продовжували генерувати електрику навіть коли великі ТЕС були знеструмлені. Звісно, відновлювана енергетика теж постраждала від війни – багато вітряків на півдні зруйновані чи законсервовані. Проте бізнес не відступає: українська енергокомпанія ДТЕК цьогоріч завершила будівництво першої черги Тилігульської ВЕС на Миколаївщині, а тепер розширює її до 500 МВт, що стане одним з найбільших вітропарків країни. У проєкт інвестують €450 млн. За розрахунками, вітроелектростанція зможе забезпечити електроенергією до 900 тис. домогосподарств — приблизно як Київ без передмість.

Держава теж робить ставку на ВДЕ. У 2024 році уряд затвердив програму розвитку відновлюваної енергетики до 2030 року із загальним фінансуванням $20 млрд. Планується збудувати понад 10 ГВт нових «зелених» потужностей – це суттєво знизить залежність від викопного палива і зробить енергетику більш децентралізованою. Усе це свідчить: відновлювана та розподілена генерація у 2025 році вже стають повноцінною частиною енергобезпеки. Вони зменшують навантаження на централізовану мережу і роблять систему стійкішою до ударів, адже тисячі невеликих джерел живлення неможливо вивести з ладу одночасно. Що більша буде ця «мережа мереж», то важче ворогу занурити країну в темряву.

ЄС і США спільно виділили €107 млн на відновлення зруйнованих енергооб’єктів ДТЕК – ці кошти підуть на закупівлю обладнання для відбудови 1,8 ГВт генерації та захисту станцій від негоди

Допомога Заходу

Масований енерготерор проти України об’єднав західних партнерів у зусиллях з підтримки нашої енергосистеми. Допомога йде по кількох напрямках: постачання обладнання, фінансова підтримка та посилення протиповітряного захисту. За два роки війни десятки країн і міжнародних організацій відправили в Україну тонни критично важливих матеріалів – трансформаторів, генераторів, кабелів, ізоляторів, ремонтної техніки. Наприклад, ЄС і США спільно виділили €107 млн на відновлення зруйнованих енергооб’єктів ДТЕК – ці кошти підуть на закупівлю обладнання для відбудови 1,8 ГВт генерації та захисту станцій від негоди. За даними компанії, американські $46 млн будуть спрямовані на сучасні системи управління і десятки нових трансформаторів, що є ключовими вузлами енергомережі. США через USAID також профінансували закупівлю великих автотрансформаторів, які вже почали встановлюватися на українських підстанціях.

Євросоюз у межах програми «Generators of Hope» передав Україні сотні генераторів різної потужності – від компактних для живлення лікарень до велетенських для водоканалів. Окремо виділялась допомога у вигляді запчастин і матеріалів: Польща, Литва, Франція, Японія та інші партнери передавали високовольтні вимикачі, трансформаторну оливу, кабелі для ЛЕП, опори тощо. Ця матеріальна підтримка дозволила оперативно латати пошкоджені мережі та запускати світло навіть після найважчих обстрілів.

Єврокомісія в лютому 2025-го анонсувала проєкти, що додадуть ще 1,5 ГВт потужностей ВДЕ – приблизно +25% до всіх наявних «зелених» електростанцій в Україні

Не менш важливою є фінансова допомога. Європейський банк реконструкції та розвитку, Світовий банк, уряди США, ЄС, Японії надавали кредити і гранти для закупівлі палива й аварійного обладнання. Восени 2023 року ЄС створив Фонд енергетичної підтримки України, куди донори сумарно внесли вже сотні мільйонів євро. Ці кошти йдуть на закупівлю трансформаторів, генераторів, а також на імпорт електроенергії – якщо взимку виникне критичний дефіцит, Україна зможе купити струм у сусідів за гроші цього фонду. Крім того, західні партнери допомагають Україні закупити газ на зиму: наприклад, у вересні 2025-го український уряд повідомив, що для виконання плану накопичення газу не вистачає близько $1 млрд, і ці кошти будуть залучені у вигляді кредитів від міжнародних фінансових установ.

Також міжнародні партнери активно інвестують і у «зелену трансформацію». Європейський банк реконструкції та розвитку на 2025 рік виділив Україні €1 млрд підтримки енергосектору, більша частина яких піде на модернізацію мереж і розвиток ВДЕ. Єврокомісія в лютому 2025-го анонсувала проєкти, що додадуть ще 1,5 ГВт потужностей ВДЕ – приблизно +25% до всіх наявних «зелених» електростанцій в Україні. Ця допомога не лише дозволяє відновити енергетику після ударів, а й сприяє інтеграції України в європейську енергомережу ENTSO-E.

Загроза російських атак

Головний фактор ризику, що навис над українською енергосистемою взимку 2025/26, – це цілеспрямовані атаки Росії. Кремль відкрито декларує своєю метою занурити Україну в холод і темряву, сподіваючись зламати опір українців. Тож слід очікувати, що з похолоданням інтенсивність обстрілів тільки зростатиме. Уже зараз помітна ескалація: починаючи з кінця літа 2025 року, ворог перейшов до нової тактики – майже щонічно запускає рій дронів-камікадзе по різних областях, вибираючи за цілі не лише електростанції, а й допоміжну інфраструктуру. Зокрема, під прицілом опинилася залізниця – з літа росіяни систематично атакують довгими дронами електричні підстанції та вузлові станції Укрзалізниці. У середньому, за даними керівника УЗ, щоночі запускаються дрони Shahed для виведення з ладу саме залізничних об’єктів. Мета – посіяти паніку серед пасажирів і ускладнити перевезення вантажів, зокрема палива та ремонтних матеріалів, які залізницею доставляються на електростанції. Тобто удари стають все більш комплексними, спрямованими на «тилові артерії» енергетики.

Внутрішній видобуток газу може тимчасово впасти, і уряд вже готується компенсувати це додатковим імпортом, щоб споживачі не відчули дефіциту

Основними ж цілями залишаються генеруючі об’єкти та високовольтні мережі. Особливу тривогу викликає те, що Росія наростила виробництво крилатих ракет і дронів, тож може дозволити собі частіше та масованіше бити по окремих цілях. Якщо у 2022 році умовний Shahed використовувався переважно для удару по трансформаторній будці або ЛЕП, то тепер їх десятками кидають навіть на локомотив чи невеликий об’єкт – себто ворог не економить боєприпаси. А 3 жовтня 2025 року відбулася одна з найбезпрецедентніших атак: упродовж ночі росіяни атакували 6 областей, застосувавши загалом 381 дрон і 35 ракет. Основний удар припав по газовидобувній галузі – в Полтавській та Харківській областях під ракетним обстрілом опинилися головні родовища та установки «Нафтогазу».

Удар завдав критичної шкоди низці газових свердловин і компресорних станцій, частину з них довелося зупинити. У результаті внутрішній видобуток газу може тимчасово впасти, і уряд вже готується компенсувати це додатковим імпортом, щоб споживачі не відчули дефіциту. Цей випадок показує: тепер під ударом не лише електрика, а й газова інфраструктура – тобто ворог намагається підірвати одразу дві опори енергобезпеки (електропостачання і теплопостачання).

Українська ППО щосили намагається захистити небо: значну частину ракет вдалося збити. Але решта долетіли і наробили лиха. Повністю закрити величезну країну від повітряних ударів нереально, особливо враховуючи географічну близькість російських аеродромів та заводів з виробництва дронів. Найкритичніші періоди – це сильні морози, коли споживання електрики і газу зростає, а резервів менше. Ворог може цілити саме тоді, щоб завдати максимальної шкоди.

Станом на середину вересня у вітчизняних ПСГ було закачано близько 11–12 млрд кубометрів газу. Це приблизно 80–90% від плану

Запаси газу і вугілля

Забезпеченість паливом – це фундамент енергобезпеки взимку, адже електростанції потрібно чимось живити, а оселі – опалювати. Україна традиційно входить у зиму із запасами природного газу в підземних сховищах (ПСГ) та вугілля на складах ТЕС. Цьогорічна кампанія накопичення палива відбувається в умовах обмежених ресурсів та обстрілів, але загалом йде успішно.

Природний газ. Станом на середину вересня у вітчизняних ПСГ було закачано близько 11–12 млрд кубометрів газу. Це приблизно 80–90% від плану: уряд визначив цільовий обсяг 13,2 млрд куб.м до початку опалювального сезону. Щоб досягнути цілі 13,2 млрд, залишалося докупити ще 1–2 млрд кубометрів – на це було потрібно близько $1 млрд додаткових витрат. Необхідні кошти держава залучила: як зазначалося вище, міжнародні партнери надали кредити. До початку листопада Україна планує вийти на заповненість сховищ за планом. Проте останні обстріли у жовтні 2025-го, як згадано, теж негативно вплинули на видобуток, тож планові показники можуть не виконатися.

Доброю новиною є збільшення технічних можливостей імпорту газу з ЄС. Якщо раніше Україна могла отримувати реверсом до 5 млрд кубів на рік, то тепер пропускна спроможність інтерконекторів – понад 60 млн кубів на добу, тобто більше 20 млрд на рік. Польща до початку 2026-го збільшить потужність свого газопроводу до України до 4 млрд кубометрів на рік. Цікава деталь: після торішніх обстрілів європейські трейдери, які зберігали свій газ у українських ПСГ на митному складі, забрали майже всі обсяги – на початку 2023-го іноземні компанії тримали до 3 млрд кубів в наших сховищах, а у 2024-му майже нуль. Через небезпеку вони наразі не ризикують використовувати українські ПСГ, хоч ті й найбільші в Європі.

На складах українських ТЕС накопичено близько 2 млн тонн вугілля. Такий обсяг гарантує приблизно 2 місяці роботи теплових електростанцій

Вугілля. Ситуація з вугіллям також під контролем, хоч і не без ризиків. На складах українських ТЕС накопичено близько 2 млн тонн вугілля. Такий обсяг гарантує приблизно 2 місяці роботи теплових електростанцій. Це майже максимальна кількість, яку фізично можна складувати на майданчиках ТЕС – далі вугілля довозитимуть у міру спрацювання запасів. Накопичити вдалося завдяки нарощенню внутрішнього видобутку та імпорту протягом літа. Державні шахти на підконтрольній території працюють на повну, приватні теж інвестують у видобуток – зокрема, компанія ДТЕК за перше півріччя 2025 року вклала майже 3 млрд грн у підтримку вуглевидобутку. Однак головний ризик – обстріли шахт і логістики. Якщо через атаки видобуток там зупиниться чи серйозно впаде, доведеться терміново імпортувати вугілля з-за кордону.

Прогноз на зиму 2025/26

Попереду – кілька найважчих місяців, але Україна входить у них підготовленою настільки, наскільки дозволяють обставини. Якщо підсумувати викладене, можна окреслити декілька можливих сценаріїв розвитку ситуації взимку 2025/26:

• Оптимістичний сценарій: Погодні умови відносно м’які (морози нетривалі), масштабних нових руйнувань енергетики вдається уникнути завдяки ефективній ППО. У цьому випадку наявних ресурсів вистачить – енергосистема витримає без значних збоїв. Так, локальні і навіть регіональні відключення світла можливі, але вони будуть плановими, за графіками, на кілька годин. Запасів газу і вугілля вистачатиме для стабільної роботи ТЕС та ТЕЦ, домівки отримають тепло. Можливі точкові проблеми (скажімо, обстріл спричинить кількаденний блекаут в окремому місті), але держава і місцева влада до цього готові: будуть задіяні резервні схеми живлення, генератори, пункти обігріву. У підсумку країна пройде зимовий період без гуманітарної катастрофи.
• Реалістичний сценарій: Росія регулярно завдає ударів по інфраструктурі, але не настільки потужних, як у 2022-2023 роках, або ж їх вдається частково парирувати. Відбуваються хвилеподібні дефіцити: після кожної атаки на кілька днів вводяться відключення, потім ситуація вирівнюється після ремонту й імпорту електрики. МВФ саме так описував очікування: дефіцит триватиме в 2024-2025 роках, але його масштаби будуть обмежені стійкістю системи. Тобто світло можуть вимикати, але не більше ніж на 4-6 годин на добу для побутових споживачів (переважно у вечірній пік). Промисловість працюватиме зниженими обертами, можливо, підприємствам знову рекомендуватимуть нічні зміни або графіки черги. Вугілля, швидше за все, вистачить – навіть якщо будуть проблеми на шахтах, встигнуть завезти імпортне. З газом ситуація напруженіша: у разі пошкодження газових об’єктів може виникнути необхідність обмежувати споживання газу промисловістю, але населення отримає тепло пріоритетно. У цілому цей сценарій означає важку, але контрольовану зиму: енергосистема на межі, та все ж функціонує, а українці відчувають дискомфорт, але не катастрофу.

Навіть у випадку майже повного блекауту є шанси втримати ситуацію під контролем і врятувати людей – за рахунок зовнішньої допомоги та максимального згуртування внутрішніх ресурсів

• Песимістичний сценарій: Морози вдаряють сильні, а ворог здійснює кілька надпотужних комбінованих атак, спрямованих на найболючіші точки – трансформаторні розподільчі вузли та крупні електростанції. Наприклад, об’єктом атаки можуть стати одразу декілька атомних блоків (точніше, підстанції біля них) чи ключові гідроелектростанції на Дніпрі. У такому разі енергосистема може зазнати системної аварії, а більше половини областей одночасно можуть залишитися без світла. Відновлення після такого удару потребуватиме більше часу – можливо, декілька тижнів. У цей період будуть масштабні блекаути, потенційно – по 8-12 і більше годин без електрики на добу в багатьох регіонах. Це, у свою чергу, вплине на тепло і воду: можуть зупинятися котельні, насоси водоканалів. На додачу, росіяни можуть зруйнувати кілька великих газових родовищ або компресорів, і тоді виникне дефіцит газу для опалення в розпал зими. У такому сценарії Україні доведеться екстрено просити допомоги в Заходу: збільшити імпорт електроенергії (наскільки дозволить перетин) та закупити дорогий газ або дизель для мобільних котелень. Це надзвичайно важкий варіант, але навіть у випадку майже повного блекауту є шанси втримати ситуацію під контролем і врятувати людей – за рахунок зовнішньої допомоги та максимального згуртування внутрішніх ресурсів.

В будь-якому разі зима буде важкою, але колапсу вдасться уникнути, якщо не трапиться екстраординарних обставин. Українці вкотре продемонструють витривалість і взаємопідтримку, Захід – солідарність, а ворог – свою поразку в спробі зламати наш дух. Головним інструментом управління ризиками цієї зими стане гнучкість і готовність швидко реагувати на будь-які виклики.