Династичний союз, освячений Кремлем. Спільний бізнес Медведчуків та Кабаєвих на окупованих територіях
Поки Захід бореться з обхідними схемами російського експорту, близьке оточення Путіна створює нову бізнес-архітектуру – через родинні зв’язки, підставних осіб та тіньову економіку. У центрі – гонконзький трейдер, пов’язаний із родиною Аліни Кабаєвої. Логістичні ланцюги цього офшора тісно співпрацюють з рейдерською бізнес-імперією Медведчука, яка забезпечує азійські ринки підсанкційними товарами з тимчасово окупованих територій. Про династичний союз «кремлівських кумів» – читайте у нашому розслідуванні.
Метал. Саме він поступово займає провідне місце у структурі підсанкційної торгівлі путінських поплічників на тлі зменшення обсягів традиційного експорту вкраденого українського вугілля та збіжжя. Вивезений із захоплених українських заводів, цей метал змінює власників і країни походження. На кожну нову хвилю санкцій з’являються нові фірми, зареєстровані в різних частинах світу. Через цю мережу метал, вкрадений на тимчасово окупованих територіях, безперешкодно потрапляє на вільний ринок попри багаторівневі обмеження з боку ЄС, США та Великої Британії. Однак бенефіціари цієї моделі залишаються незмінними, а їх імена добре відомі читачу.
З футболістів у металотрейдери. Новий стартап тіньового тестя Путіна
Радянський футболіст і батько ймовірної путінської фаворитки – Марат Кабаєв уже не вперше стає «героєм» напівкримінальних хронік. У його активі спроби рейдерських захоплень іноземних підприємств на території Росії, сприяння російському ВПК та торгівля підсанкційними товарами. Серед найбільш резонансних кейсів останніх років – вивезення афілійованими до Кабаєва фірмами зерна та вугілля з окупованих територій на ₽1,2 мільярди у 2023 році.
Однак після гучних скандалів у ЗМІ злочинна діяльність «кремлівського тестя» не припинилася, хоч і відійшла на другий план.
Більш того, за отриманими у ході нашого розслідування даними, вона навіть розширилася і отримала нові організаційні форми, інтегруючись у гібридну модель російської військової економіки.
З другої половини 2024 року «асортимент» підсанкційних товарів кабаєвських компаній зазнав значних змін. Про це свідчать дані митних перевезень однієї з центральних фірм, що входять до орбіти впливу колишнього спортсмена – Green Rabbit (ми вже писали про неї раніше у розрізі незаконної торгівлі вуглем-антрацитом з окупованої Луганщини).
Узагальнені дані сервісів TradeMo та Volza за 2024 рік свідчать про те, що левова частка перевезень Green Rabbit («Зелений кролик» – англ.) стосувалася вже не вугілля чи зерна, як раніше. Центральне місце у звітному балансі зайняла торгівля металом, а основними контрагентами-постачальниками «Зеленого кролика» стали «Союзметалсервіс» та «Сталекс – центр».
Такі зміни легко пояснити з економічної точки зору: з 2024 року світова вугільна галузь переживає кризові явища, які характеризуються зниженням попиту і як наслідок – падінням цін на «чорне золото». Тому не дивно, що прокремлівські комерсанти швидко переорієнтувалися на більш прибуткову металургію.
Тим більше, що контрагенти Green Rabbit – не прості російські виробники. Усі вони – нові власники захоплених під час окупації українських металургійних підприємств.
Звідки взялися постачальники металу
Засновники ТОВ «Союзметалсервіс», який у 2024 році офіційно відвантажив «кабаєвському кролику» металопродукції на $2,7 млн, ховаються за законом РФ про корпоративну інформацію. Однак ретро-дані російських інфобаз дають чітко зрозуміти, що до 2023 року це товариство було керуючою компанією для низки підприємств так званого «ЮГМК» («Південний горно-металургійний комплекс») на окупованих територіях.
Цей «комплекс» пов’язаний із постаттю Євгена Юрченка – російського інвестора, який у 2021 році замінив Сергія Курченка у ролі зовнішнього керівника захоплених промислових об’єктів Донбасу. Формально вони не перейшли у приватну власність російського олігарха, він їх просто «юзає», з усіма витікаючими бонусами. Одним із яких є засекречення від цікавих очей реальної бухгалтерії та фінансових показників «ЮГМК».
На даний час під управлінням «ЮГМК» фактично знаходяться такі українські гіганти як Алчевський металургійний комбінат, Стахановський феросплавний завод, Макіївський та Єнакіївський металургійні заводи, Макіївкокс, Комсомольське рудоуправління тощо.
Аналогічна ситуація склалася і з іншим топ-партнером «Кролика» – компанією «Сталекс Центр» з ростовською реєстрацією. За даними «Руспрофайла», її співзасновником є Ігор Андрєєв.
До сфери впливу цього донецького олігарха через «Сталекс Центр» та «Сталекс Захід» входять Юзівський металургійний завод, Донецький металургійний завод, Докучаївський флюсодоломітний комбінат, Єнакіївський коксохімпром тощо. Усі вони розташовані на окупованій частині Донбасу і до приходу Росії мали зовсім інших власників.
Отже, увесь металопрокат, що отримує гонконзький Green Rabbit від «Союзметалсервісу» для подальшої реалізації в Азії, має виключно українське походження. А уся ця схема – не більше, аніж банальне грабування та надприбуткова феодальна експлуатація захоплених підприємств путінськими царедворцями.
«Зелений кролик» із «вухами Медведчука»
Аналізуючи оборудки усіх фігурантів нашого розслідування, ми звернули увагу на одну цікаву деталь. Окрім кабаєвського Green Rabbit, імперія «Союзметалсервісу» має ще декількох контрагентів – покупців на азійському ринку, які часто перетинаються у різних комбінаціях. Це Pisano Services, Florence LLC та Florange LLC.
Усі вони вже фігурували у журналістських розслідуваннях, але в іншому контексті: як компанії, що обслуговують інтереси комерційних структур Віктора Медведчука.
Ми знайшли й інші докази того, що бізнес Медведчука в окупації тісно пов’язаний із структурами, які входять до сфери впливу Марата Кабаєва.
Незважаючи на відсоткове зниження обсягів експортованого вугілля в останні роки, торгівля антрацитом з окупованих територій залишається відчутною статтею доходів «Зеленого кролика».
Натомість основним постачальником вугілля для Green Rabbit, за даними дата-сервісу TradeMo, у 2024 році була російська фірма «Торговий дім «Донскіє углі», зареєстрована у Ростові. Це компанія, яка здійснює управління значним обсягом захоплених вугільних активів на Луганщині та Донеччині.
У одному з попередніх розслідувань ми вже детально розкривали схему підпорядкування «Донських углів» бізнес-структурам Віктора Медведчука, тому не будемо зупинятися на цьому детально. Констатуємо лише одне: «кабаєвський кролик» реалізує на азійському ринку тисячі тон донбаського антрациту, який йому постачає компанія Медведчука.
Не експортом єдиним: що імпортують російські рейдери
Як виявилося, окремі з цих структур, задіяних у вертикально-організованому грабунку окупованих територій, є не тільки експортерами. Поряд із цим, вони імпортують до Росії цілу низку товарів спеціального призначення.
Зокрема, у 2024 році вже добре відомий нам партнер російських неоолігархів – «Союзметалсервіс» через різні ноунейм-компанії з азійською пропискою завіз з території Китаю та Бразилії десятки тон металевих виробів, феросиліціума, запчастин та обладнання, що використовується у металургійній галузі. На деяких накладних прямо вказано – «не військового призначення» або «для цивільних цілей».
Не піддаючи сумніву мирний характер цього імпорту, ми однак можемо прямо стверджувати, що він спрямований на підтримку життєдіяльності «ЮГМК» – російської структури, яка складається із насильницьки захоплених приватних підприємств і здійснює незаконну господарську діяльність в інтересах російського агресора (не кажучи вже про інтереси конкретних осіб з числа фаворитів режиму).
Діяльність усіх перелічених компаній може розцінюватися як порушення санкційного режиму з усіма подальшими наслідками, адже з 2023 року металургійний сектор Росії знаходиться під секторальними санкціями OFAC (Управління по контролю за іноземними активами, США). Але, як бачимо, це не сильно заважає «обраним» росіянам робити гроші на українській крові.
Додамо лише, що Марата Кабаєва, досі нема навіть в українських санкційних списках.