Дружина покійного регіонала Олена Струк із Києва володіє бізнесом на окупованих територіях?
Кілька фірм, однойменних із українськими, зареєстровані на ТОТ Луганщини на ім’я Олени Петрівни Струк. Це дружина покійного екс-нардепа від Партії регіонів, а згодом мера міста Кремінна Володимира Струка. Вона категорично заперечує свою причетність до фірм на ТОТ, та факти свідчать, що таки, схоже, причетна.
Окупаційна адміністрація мріє відновити пивоваріння на відомому заводі «Пінта». Не зараз, звичайно, бо під Кремінною ідуть бої, а в перспективі. Цей завод від початку належав Олені Струк, дружині покійного екс-нардепа Володимира Струка, що мешкає у Києві. «Фарватер.Схід» з’ясував, що за російськими законами підприємство належить громадянці РФ Олені Петрівні Струк.
У 2022 році місто потрапило до окупації. Будівлі заводу сильно постраждали від обстрілів, адже Кремінна вже кілька років практично на лінії зіткнення. Наразі завод не працює, та він зареєстрований у російських реєстрах. Задекларований статутний фонд ТОВ «Пинта-Кременской пивоваренный завод» становить ₽170 000 000 (у перерахунку близько $1 700 000).
Один завод і дві фірми по обидві сторони фронту
Реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю «Пинта-Кременской пивоваренный завод» за російськими законами відбулася 27 липня 2022 року, невдовзі після окупації Кремінної. Про це відомо з російського сервісу перевірки контрагентів «Чекко». А у листопаді, воно вже було у реєстрах Федеральної податкової служби. Директоркою підприємства та підписанткою значиться Закарядзе Віра Іванівна.
Судячи зі статистичних даних, фірма не веде економічної діяльності. Протягом останніх років російський «Пинта-Кременской пивоваренный завод» показує нульову доходність у звітності, а єдиною працівницею є директорка і бухгалтерка в одній особі.
Фізична адреса тієї «Пінти» повністю збігається із реквізитами українського підприємства. Щоправда фірма української юрисдикції «прописана» в Кремінній по вулиці Промисловій, 33б, а її російський клон – у тій же будівлі 33б по вулиці Дзержинського. Насправді це назва тієї самої вулиці до декомунізації, яку окупанти тепер повернули.
А ще у обох підприємств засновниці носять одне й те саме ім’я – Олена Петрівна Струк (рос. – Елена Петровна Струк). Це ім’я дружини покійного екс-нардепа від Партії регіонів та міського голови Кремінної Володимира Струка. Вона від самого початку існування заводу була його співзасновницею.
Наразі, за даними Аналітичної системи YouControl, Олена Петрівна Струк є одноосібною власницею та кінцевою бенефіціаркою українського підприємства. Одночасно людина з таким ім’ям значиться засновницею і російського ТОВ «Пинта-Кременской пивоваренный завод».
Що каже директор української «Пінти»
Олена Струк уже тривалий час проживає в Києві. А ТОВ «Пінта-Кремінський пивоварений завод» перереєстроване за адресою у столиці України у 2024 році. За поясненнями «Фарватер.Схід» звернувся до Еміля Мікаілова, який від жовтня 2022 року є директором заводу.
– Ми здійснили перереєстрацію в Києві, та, звісно, фізичного доступу до підприємства у нас немає. У нас все «повіджимали»… тільки техніки віджали 29 одиниць. Цеха, виробництво – все пошкоджено. Новини про завод дізнаємося, як і всі, з Інтернету. І я, і засновниця проживаємо у Києві. Ми оцінили збитки від пошкодженого та втраченого майна і подали позов на Російську Федерацію до Харківського господарського суду, – каже пан Мікаілов.
Причетність Олени Струк до перереєстрації пивзаводу в Росії або її можливу участь у діяльності підприємства в окупації чинний директор категорично відкидає.
– Ми точно цього не робили. На жаль, там влади немає. Вони примудряються якимось макаром це все проводити. Але завод у нас «віджали» на самому початку війни, про це ми одразу повідомили у поліцію. Яким чином там підприємства були перереєстровані – я, чесно кажучи, не розумію. Тим більше, що доступу до цих реєстрів у нас нема і ми туди не їздимо, – підсумовує Еміль Мікаілов.
Не тільки «Пінта»: що ще ми знайшли у російських базах
Та ім’я «Елена Петровна Струк» фігурує в російських реєстрах не лише у зв’язку з Кремінським пивзаводом. Людина з таким ПІБ і тим самим індивідуальним податковим номером (рос. – ИНН) значиться засновницею ще двох підприємств на окупованій Луганщині, згідно до даних «Чекко». Це ТОВ «Артель-центр» та ТОВ «ТТЦ «Консоль». Датою реєстрації обох є 22 серпня 2022 року.
Однойменні фірми є і в українських реєстрах, хіба що друга компанія має трохи довшу назву – ТОВ «ТТЦ «Укрпром-Консоль». Під нею підприємство й було зареєстроване в РФ спочатку, а непопулярну частину «Укрпром-» із назви прибрали в березні 2023-го. Обидва підприємства здавна зареєстровані в Луганську, і їхньою засновницею була Олена Струк («Укрпром-Консоль» – її власність на 100%, «Артіль-центр» – на 99,8%).
Директоркою «Артель-центру» на ТОТ є та сама Віра Закарядзе, що, згідно з даними реєстрів, є директоркою ТОВ «Пинта-Кременской пивоваренный завод» в окупації. На відміну від пивзаводу на лінії фронту, ТОВ «ТТЦ «Консоль» у 2023 році показало в звітності ₽5 000 000 виручки, а «Артіль-центр» – ₽507 000. У перерахунку це близько $55 000.
Співзасновницею «Артель-центру» поряд із Оленою Струк у російських реєстрах вказана особа на ім’я Мирошніченко Галина Валентинівна (як і в українських обліках). Олена Струк в дівоцтві носила прізвище Мирошніченко, це її мати.
Олена Струк усе заперечує
Сама Олена Струк дійсно проживає у Києві. Вона сказала журналістові «Фарватер.Схід», що зв’язку ні з ким на ТОТ у неї немає, і що відбувається на пивзаводі, вона не знає. А на тимчасово окупованій території, за її словами, востаннє була у 2016 році, коли їздила до Луганська на похорон батька.
– Наш директор (пивоварного заводу. – «ФС»), який був ще при Україні, Подкуйко Володимир Миколайович, залишився на тій територій і намагався «віджати» у мене завод. Віджали чи ні – я не знаю. Робити з цим я нічого не збираюся, – заявила Олена Струк.
Сервіс перевірки і аналізу контрагентів Rusprofile містить інформацію, що ІПН (рос. ИНН – індивідуальний податковий номер) присвоєний засновниці російського ТОВ «Пинта-Кременской пивоваренный завод» Олені Петрівні Струк у Криму 17 лютого 2023 року.
Цей ІПН у базі Федеральної податкової служби Росії дійсно значиться за Струк Оленою Петрівною 02.03.1970 року народження. Дата збігається з датою народження нашої співрозмовниці з Києва. Цей ІПН підв’язаний під російський паспорт на ім’я Струк Олени Петрівни 02.03.1970 року народження, що був виданий ще у 2021 році. У цей час чоловік «української» Олени Струк, Володимир Струк був міським головою Кремінної.
Також ми з’ясували, що громадянка РФ Олена Петрівна Струк отримала СНІОР (рос. СНИЛС – страховий номер індивідуального особового рахунку, що забезпечує доступ до держпослуг РФ).
На прямі запитання, чи є в неї ІПН, російський паспорт та СНІОР, Олена Струк каже:
– Та ви що, звідки? Ні, звичайно, не одержувала.
Працюють не лише «Консоль» та «Артіль-центр»
Уже після розмови з Оленою Струк ми з’ясували, що іще принаймні два підприємства, «дзеркальні» до її українських фірм продовжують існувати в окупованому Луганську. Це компанії «Віктор-транс» та «Хорс».
Компанія «Віктор-Транс» була створена іще у 1998 році і знаходилася за однією адресою із «Артіль-центр» Олени Струк, на луганській вул. Дьоміна, 4. Її зареєстрували за російським законодавством у 2023 році, зафіксовано у «Чекко». У березні того року вона одержала ОДРН (рос. – ОГРН, основний державний реєстраційний номер) із засновницею на ім’я Олена Петрівна Струк. У вересні засновник міняється.
Значно цікавіша історія про ТОВ «Хорс». Українське підприємство Олени Струк (100% власності) зареєстроване у Катеринівці, селищі, що входить до міської громади. А в російських реєстрах теперішня адреса цього підприємства– вулиця Пушкіна, 6. Саме за цією адресою до війни був розташований пивний ресторан подружжя Струків «Пінта».
Ця компанія була зареєстрована окупаційною адміністрацією «ЛНР» іще у 2015 році, повідомляє «Чекко». (Нагадаємо, Олена Струк казала, що востаннє в Луганську була у 2016-му.) ОДРН фірма одержала у листопаді 2022 року. А у лютому 2023 року до російського реєстру юросіб вносяться відомості, що власницею компанії є Олена Петрівна Струк. Наприкінці того ж року власниця змінюється.
Та директорка лишається та сама. Її звуть Віра Іванівна Закарядзе. Це та сама людина, яка в українських реєстрах значиться з 2013 року директоркою підприємств Олени Струк «Хорс», «Віктор-Транс», «Артіль-центр» тощо. І та, що в окупації є директоркою ТОВ «Пинта-Кременской пивоваренный завод» та ТОВ «Артель-центр», що належать умовній «російській» Олені Струк.
Ця компанія почала активно працювати у 2023 році, показавши виручку у півмільйона рублів. А у 2024-му на вул. Пушкіна, 6, відкрилася і колишня «Пінта». Тепер це не пивний ресторан, а ресторан грузинської кухні «Діді Мадлоба», та інтер’єри та меблі лишилися тими самими морськими (алюзія до назви судна з експедиції Колумба «Пінта»).
Звідки міг би бути ИНН з Криму
До 2014 року луганська фірма «Артіль-центр», про яку ми згадували вище, мала філію в Криму. А саме у Ялті, за адресою вул. Манагарова, 7А. Її директором був Микола Струк, брат тодішнього нардепа Володимира Струка.
Філія представляла собою управляючу компанія пансіонату «Перлина», який до приватизації був частиною Комплексу будівель Дому творчості письменників імені А.П. Чехова. На початку 2010-х Володимир Струк, за чутками, запрошував туди на відпочинок деяких луганських журналістів, що висвітлювали його роботу як голови селища Ювілейного.
Після анексії Криму за місцем реєстрації філії з’явилася нова юридична особа. Це ТОВ «Жемчужина» зі статутним капіталом у майже ₽11,5 млн. Абсолютно нова компанія, яка не мала історичного попередника в Україні.
Її засновниками значилися люди, які мали ПІБ, аналогічні з іменами родичів Володимира Струка: Микола Струк (брат), Струк-Марченко Карина Володимирівна (дочка), Марченко Денис Сергійович (ймовірно, зять), Мирошніченко Петро Михайлович (тесть) та Мирошніченко Галина Валентинівна (теща) тощо. Звісно, і сам Володимир Олексійович Струк із дружиною Оленою Петрівною.
За даними російського державного Геоінформаційного порталу, кадастрова вартість цього об’єкту нерухомості становить понад 43 мільйони рублів. Та реальна ціна значно вища, адже у цих розрахунках виходять із того, що один «квадрат» коштує трохи менше ₽30 тис., у перерахунку близько $300. А будівля розташована у 20 хвилинах пішки від ялтинської набережної. Тож коштувати може дорожче і в три, і в десять разів.
Фірма проіснувала до серпня 2018 року, коли була ліквідована за рішенням її засновників. Куди ж перейшов майновий комплекс фірми у вигляді будівлі пансіонату – невідомо, адже дані про власників нерухомості у Росії носять характер персональних даних. Одне можна сказати напевно – будівля «Перлини» у списках націоналізованого окупантами майна ми не зайшли.
Сам пансіонат функціонував принаймні до весни 2024 року, про що свідчать відгуки про це місце на картах «Яндекса». Його на той момент позиціонували як пансіонат для літніх людей.
Що із кримською нерухомістю Олени Струк зараз?
Записи Газової служби Криму вказують на те, що у 2020 році господарчу діяльність від імені «Перлини» здійснював ПП Кузьоменський Анатолій Данилович, місцевий громадський діяч. За словами Олени Струк, він був управляючим пансіонату і раніше.
У свою чергу Олена Петрівна Струк, яку журналіст «Фарватер.Схід» запитав про долю пансіонату в Криму, спочатку відповіла, що його «віджали». У наступній розмові вона неохоче визнала, що їхня родина дійсно переоформила «Жемчужину» у 2014 році за російськими законами:
– Це було давно, це було давно-давно. Ну, так, ми робили якісь документи, якісь там переоформлення, та це ж було давно. Я не можу вам сказати нічого. До неї («Жемчужини». – ФС) взагалі не маю стосунку. Там у нас домовий сторож як сидів, так він і сидить зараз, просто її наглядає, і все.
На зауваження, що сезон 2024 року пансіонат таки працював, судячи з відгуків відпочивальників, Олена Струк відповіла, «може, він («сторож». – ФС) від себе запускав якихось людей». Звичайно, під «сторожем» вона мала на увазі колишнього управляючого Кузьоменського.
У реєстрі судових рішень РФ ми знайшли документи судової тяжби громадянки Олени Петрівни Струк з окупаційною адміністрацією міста Ялти щодо нецільового використання земельної ділянки та порушення вимог будівництва. Тяжба тривала близько року і закінчилася у квітні 2023-го. Уповноваженим представником відповідача Олени Струк є саме той Кузьоменський Анатолій Данилович.
Примітно, що у тяжбі йдеться не про пансіонат 1956 року побудови, а про нову будівлю майже такою площею – 1385 квадратних метрів у п’ять поверхів – підвальний, цокольний, три надземних і ще мезонін. Його родина Струків почала будувати 2010 року і ввела в експлуатацію у 2016. Отже колишній (або ні) управляючий пансіонатом Кузьоменський представляє інтереси Олени Петрівни Струк не лише у питаннях, пов’язаних із «Жемчужиною».
– А я взагалі не можу зрозуміти: вам це навіщо? Хто ви – поліція, адвокатура, хто ви? Вам нащо це? – питала під кінець розмови Олена Струк.
Довелося пояснювати, що робота журналіста – доносити до людей значущу інформацію. Вам же було цікаво, правда?