Російська пропаганда в Італії. RT, «Бессмертный полк» та спадок Пригожина
«У Соціальному центрі миру в Болоньї відбудеться показ документального фільму журналіста Вінченцо Лоруссо «Донбас учора, сьогодні, завтра». Також відбудеться презентація книги Ольги Ігнатьєвої про різанину в Будинку профспілок у Одесі 2014 року». Цю подію на 30 червня анонсує Культурна асоціація Росія – Емілія-Романья. На 22 червня жителів італійської столиці кличе слухати «історії, розповіді, пісні воєнних років» Facebook-сторінка Бессмертный полк –РИМ.
Оле Хут, «ФС»
Росія намагається просувати свої наративи в державах ЄС. Часом це призводить до цікавих відкриттів. Цьогоріч ним стала активізація «Українського антифашистського комітету» в італійській Болоньї. Він тісно пов’язаний з відгалуженням петербурзької фабрики тролів «Cyber Front Z». А режисує увесь цей театр абсурду екс-журналістка «Russia today» (RT) Дарья Пушкова, очільниця «Россотрудничества» в Італії.
Прапори «народних республік Донбасу», портрети «героїв СВО» замість радянських воїнів Другої світової, батюшки Російської православної церкви, яку сталінський режим нищив, поруч із портретами вусатого «отця народів» – таким був «Бессмертный полк – 2024» у багатьох містах Італії. Хоча власне італійців там майже не було.
Православні комуністи імператорського «Безсмертного полку» атакують
Безпрецедентна кількість акцій до Дня перемоги цьогоріч пройшла у Італії. І йдеться не місцеві заходи до Дня перемоги у Європі, які зазвичай відбуваються 8 травня. Це – про російський «Безсмертний полк».
9 травня ходи з портретами радянських військових Другої світової пройшли майже в десятку міст (в деяких, як-от у Болоньї, – пізніше, у неділю 12 травня). Заходи відбулися у Римі, Мілані, Неаполі, Болоньї, Генуї, Катанії, Палермо та Вероні.
Щорічні акції «Безсмертний полк» разом із символом «георгіївської стрічки» Росія використовує, аби підтримувати образ «борця з всесвітнім фашизмом».
Цікаво, що заходи представляють собою дивовижну суміш ідеологічних символів, які на практиці завжди суперечили одне одному. Так, майже кожен із заходів супроводжувався прапорами РФ, царської Росії, Радянського союзу, «прапором перемоги» та «республік Новоросії», більшість із яких не мають жодного стосунку до Другої світової взагалі.
Залучення до заходів «Полку» служителів Російської православної церкви, яких радянський режим нещадно винищував, також виглядає доволі дивно. Проте, ще раз підкреслює роль та місце російських церковників у пропаганді «русского міра».
Усе це навряд здивує тих, хто хоч трохи має уявлення про російську пропагандистську машину. Та цього року російські креативники підготували й сюрпризи. Зокрема, у Болоньї покласти квіти до могил закатованих партизан вийшли і представники «Українського антифашистського комітету в Болоньї» на чолі з президенткою… Сереною Маркіоні.
Як італійська бібліотекарка Серена Маркіоні із «задовільним» знанням російської мови (за її власною оцінкою в анкеті) потрапила до лав «Українського антифашистського комітету», поки залишається загадкою.
Хоча російське походження самого «комітету» сумнівів не викликає. Навіть у італійських спецслужб. Та про це трохи згодом.
«Русский дом» в Римі на чолі російської пропаганди
Учасниками цих заходів були переважно росіяни. Емігранти, які обрали для життя цивілізовану європейську Італію та продовжують любити Росію дистанційно. А також, за повідомленням посольства РФ у Італії, «працівники російських дипломатичних і консульських представництв і члени їхніх родин, громадяни колишніх радянських республік, Італії та інших держав».
Анонси акцій розміщували у Facebook як посольство і консульства, так і розгалужена мережа «асоціацій культурного співробітництва» між Росією та Італією та окремими її регіонами. Такі, як Associazione Culturale Russia Emilia Romagna (Культурна асоціація Росія – Емілія-Романья) та інші. Крім того, були створені регіональні сторінки, наприклад, «Бессмертный полк Неаполя», «Бессмертный полк в Генуе», та загальнонаціональна сторінка «Бессмертный полк Италии».
Координував цю всю роботу «Русский дом», який є представництвом російського державного агентства «Россотрудничество».
Від самого створення Кремль розглядав «Россотрудничество» як інструмент впливу в інших державах та входило по пулу підвідомчих структур МЗС Росії. Та стратегія гібридних війн надала йому особливого значення. Не дивно, що цю структуру з особливими задачами очолюють люди з особливою біографією. Точніше сказати, родослівною, адже російське кумовство внесло свої корективи навіть у цю тонку справу.
З 2020 року головою «Россотрудничества» є Євген Олександрович Примаков, міжнародний журналіст, дипломат та громадський діяч. Втім, мало хто знає, що він є онуком російського екс-високопосадовця Євгена Максимовича Примакова. Той упродовж 5 років очолював Службу зовнішньої розвідки, а згодом – МЗС та Уряд РФ і вважається одним із ідеологів антизахідного крила у пострадянській Росії.
Зважаючи на це, не дивною є і поява в лавах «Росспівробітництва» інших відомих прізвищ. Зокрема, Дарьі Пушковой, – дочки спічрайтера Михайла Горбачова у часи ЦК КПРС, відомого дипломата та російського пропагандиста Олексія Пушкова.
Дарья Пушкова, як і її шеф Примаков, за фахом є журналісткою-міжнароднцею та вистигла попрацювати під керівництвом Маргарити Симоньян у «Russia Today». Зокрема, на стратегічно важливому напрямку – в лондонському корпункті телеканалу.
У 2019 році Дарья Пушкова була призначена головою італійського представництва «Россотрудничества». На цій посаді вона замінила іншого одіозного російського функціонера Олега Осіпова. Наприкінці своєї кар’єри в Римі родина Осипових скомпрометувала «Русский дом» неприкритими спробами втручання у внутрішню політику Італії. Осипова тоді терміново перевели на нову посаду в Індії.
Поява Пушкової у керма «Россотрудничества» в Римі змінила напрямок роботи філії та перенесла акценти з організаційної на інформаційно-пропагандистську складову. І хоча «Россотрудничество» з 2022 року знаходиться у санкційних списках низки європейських держав, це не заважає структурі продовжувати спокійно працювати в Італії і надалі.
«Український антифашистський комітет», «Комітет антинацистського Донбасу» та «Cyber Front Z» з петербурзькою пропискою
Отже, пропагандистська складова роботи італійського «Русского дома» наразі проявилася у низці акцій «Бессмертного полка». І тут ми переходимо до згаданого вище «Українського антифашистського комітету» у Болоньї на чолі з бібліотекаркою Сереною Маркіоні.
Сторінку «Комітету» можна знайти у Facebook, хоч і з трудом. Його емблема демонструє повний набір російського пропагандиста: кольори георгіївської стрічки з підфотошопленим радянським Орденом Слави І ступеню у центрі.
Сторінка створена майже 10 років тому і починалася з дописів про «нацистські звірства України на Донбасі». Згодом вона перетворилася на класичний конспірологічний майданчик: пости про світову змову США та НАТО, якій протидіє путінська Росія. За пошуковим запитом вона згадується переважно в парі з іншою проросійською структурою – Культурною асоціацією «Росія – Емілія-Романья» (Болонья – головне місто регіону Емілія-Романья на півночі Італії).
Та активність «українських антифашистів» у Telegram виявилася набагато вищою та красномовнішою. Значну частину контенту представляють репости з іншого Telegram-каналу, «Комітет антинацистського Донбасу».
Інформацію про цей «Комітет» ми знаходимо у розсекреченому в 2022 році бюлетені Департаменту інформації та безпеки Італії (підрозділу італійської спецслужби). Зокрема, італійські спецслужби ідентифікували його як регіональну філію російського «Cyber Front Z»:
«…особливе значення має створення групи під назвою «Єдиний інформаційний фронт», яка використовується для координації спільних дій угрупованням «Cyber Front Z», створеним з метою протидії «антиросійській пропаганді» західних країн. Італійська версія цієї групи отримала назву «Комітет антинацистського Донбасу…»
Що таке «Cyber Front Z» нам відомо з журналістського розслідування «Фонтанки» дворічної давнини. Чергова фабрика прокремлівських тролів, яка знаходиться на території заводу «Арсенал» у Санкт-Петербурзі.
Куратором «проекту» є Олексій Некрилов, екс-співробітник ТОВ «Главсеть», «Максінфо» та «Новінфо». Саме ці фірми фігурують у зв’язці з Євгеном Прігожина у матеріалах Міністерства юстиції США щодо втручанням у американські вибори 2016 року. Схоже, що справа Прігожина продовжує жити і після його смерті… навіть в Італії.