Балачки про мир. На яких умовах Україні пропонують припинити «конфлікт»
У п’ятницю 19 липня Володимир Зеленський провів телефонну розмову із кандидатом у президенти США Дональдом Трампом. У інтерв’ю BBC, що вийшло того ж дня, український лідер заявив, що гаряча фаза війни може завершитися вже до кінця 2024 року. «Фарватер.Схід» розповідає, які мирні плани запропоновані протягом двох із половиною років повномасштабної війни.
Президент України Зеленський у своєму Telegram-каналі підкреслив, що вони з Дональдом Трампом «домовились обговорити під час особистої зустрічі, які саме кроки можуть зробити мир чесним і справді тривалим».
Американський політик, у свою чергу, зауважив, що мав «дуже хорошу розмову» із президентом України Володимиром Зеленським. Він також заявив про необхідність переговорів України з Росією.
«Я вдячний президенту Зеленському за те, що він звернувся до мене, тому що я як наступний президент Сполучених Штатів принесу мир у світ і покладу край війні, яка забрала стільки життів і зруйнувала незліченну кількість невинних сімей. Обидві сторони зможуть зібратися разом і домовитися про угоду, яка покладе край насильству і прокладе шлях до процвітання», – написав Трамп після телефонної розмови з Зеленським у соціальній мережі Truth Social.
Зеленський у інтерв’ю BBC наполягає, що весь світ повинен чинити тиск на РФ, аби переконати її сісти за стіл переговорів щодо припинення війни. Не всі території відвойовуються силою, сказав він, можливий дипломатичний шлях. Що слабша Росію на полі бою, то сильніша позиція України в перемовинах. Закінчення гарячої фази війни Зеленський вважає можливим уде до кінця 2024-го.
«Тиснучи на Росію, я думаю, можна досягти дипломатичного врегулювання»
За два з половиною роки російсько-української війни багато закордонних політиків пропонував свої ідеї мирного врегулювання. У цьому матеріалі розберемо основні з них.
Китайський «мирний план»: за все хороше
Найбільш відомим є план, запропонований китайським МЗС у річницю російської агресії – 24 лютого 2023 року. Він складався з 12 пунктів:
1. Поважати суверенітет всіх країн: Кожна країна має право на свої кордони та незалежність. Усі країни повинні дотримуватись міжнародних законів та справедливо ставитися одна до одної.
2. Відмовитися від менталітету холодної війни: Безпека однієї країни не повинна досягатися за рахунок інших. Всі країни повинні враховувати інтереси та безпеку одна одної, уникаючи конфліктів і працюючи разом для стабільності.
3. Припинити бойові дії: Війна нікому не приносить користі. Усі сторони мають припинити стрілянину і працювати над мирними перемовинами.
4. Відновити мирні переговори: Діалог і переговори – єдиний шлях до розв’язання конфлікту. Міжнародне співтовариство має підтримувати будь-які зусилля для досягнення миру.
5. Вирішити гуманітарну кризу: Необхідно допомагати цивільному населенню, забезпечити безпечні коридори для евакуації та збільшити гуманітарну допомогу.
6. Захистити цивільних і військовополонених: Сторони конфлікту повинні дотримуватися міжнародних законів, не нападати на мирних жителів і поважати права військовополонених.
7. Забезпечити безпеку атомних електростанцій: Неприпустимо атакувати атомні електростанції. Усі сторони повинні уникати аварій і співпрацювати з міжнародними організаціями для забезпечення безпеки.
8. Зменшити стратегічні ризики: Ядерна зброя не повинна використовуватися. Потрібно уникати розробки та використання хімічної та біологічної зброї.
9. Сприяти експорту зерна: Необхідно підтримувати угоди про експорт зерна, щоб уникнути глобальної продовольчої кризи.
10. Зупинити односторонні санкції: Санкції без згоди ООН не вирішують проблем, а тільки погіршують ситуацію. Потрібно припинити такі санкції для зменшення напруги.
11. Зберігати стабільність промислових і постачальних ланцюгів: Потрібно захищати світову економіку від політичних впливів і співпрацювати для стабільного розвитку.
12. Сприяти відновленню після конфлікту: Міжнародне співтовариство повинно допомагати у відновленні постраждалих від конфлікту регіонів. Китай готовий надати допомогу у цьому процесі.
Українська влада стримано-дипломатично відреагувала на ініціативу Китаю, вітаючи сам факт пропозицій, але відзначаючи відсутність у документі критичних для України умов, наприклад, виведення російських військ. США, Європейський Союз і НАТО сприйняли «план» скептично. Вони поставили під сумнів здатність Китаю діяти як неупереджений посередник, доки країна не засуджує російську агресію і продовжує звинувачувати ЄС і НАТО в конфлікті.
«Глобальний Південь» з китайським акцентом
Минулого року із мирними пропозиціями виступив і президент Бразилії Лулу да Сілва. Чіткого формалізованого плану він не надав, але натомість припустив, що Україна могла би відмовитись від Криму в обмін припинення війни.
«Можливо, можна обговорювати Крим. Зеленський теж не може мати все, що, як йому здається, хоче. Світ потребує спокою. Ми маємо знайти рішення»
У МЗС відповіли, що Україна, звісно, цінує зусилля щодо пошуку рішення, але своїми територіями не торгує. «Немає жодної юридичної, політичної чи моральної причини, чому ми маємо поступатися хоча би сантиметром української землі», – додав речник українського МЗС Олег Ніколенко.
Згодом «мирні ініціативи» Бразилії перетворилися на бразильско-китайський мирний план. Його оприлюднили у травні цього року напередодні Глобального саміту миру у Швейцарії, куди обидві країни не надсилали своїх представників.
«Цей план можна розглядати як дорожню карту Глобального Півдня, або дорожню карту країн, що розвиваються. Китай і Бразилія – дві найбільші країни Глобального Півдня – координують свої зусилля, щоб просувати бачення країн Глобального Півдня щодо більш збалансованого і справедливого світового порядку», – повідомив газеті Global Times (англомовне дочірнє видання газети «Жемінь жибао», органу Центрального комітету Компартії Китаю) професор Китайського університету закордонних справ Лі Хайдун.
В цьому документі, як і в попередній китайській пропозиції, так само присутні заклики до «деескалації» та утримання від «роздмухування вогню», заклики до запобігання гуманітарній кризі, захисту цивільного населення і обміну полоненими, акцент на переговорах як «єдиному життєздатному рішенню кризи». Також у плані повторюються заклики до запобігання розповсюдженню ядерної зброї та захисту АЕС; захисту стабільності глобальних промислових ланцюгів і ланцюгів поставок.
Порівняно з минулорічним китайським планом, із цього зник пункт про сприяння експорту зерна. Він утратив актуальність після того, як Україна самостійно відігнала російський флот з Криму, забезпечивши безпеку судноплавства в Чорному морі. Пункт про відмову від «менталітету холодної війни» перетворився у заклик «протидіяти поділу світу на ізольовані політичні або економічні групи».
Водночас пункт про необхідність відновлення мирних перемовин набув тут сформульований чіткіше. «Китай і Бразилія підтримують проведення міжнародної мирної конференції у належний час, визнаний як Росією, так і Україною, з рівною участю всіх сторін, а також чесне обговорення всіх мирних планів», – ідеться у документі.
Та основна вимога України – виведення російських військ з її території – так само взагалі не згадується в цьому плані. Хоча міністр закордонних справ КНР Ван Ї заявив журналістам, що Росія та Україна окремо «підтвердили більшу частину змісту» принципів політичного вирішення, які були викладені в цьому документі.
Американське «соломонове рішення»
Що менше часу залишається до виборів президента в США у листопаді, то більше уваги приділяється намірам одного з кандидатів – Дональда Трампа – припинити війну в Україні. Він неодноразово обіцяв це зробити у найкоротший термін, та не пояснював, як саме.
Великі сподівання на Трампа покладає і угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан. Від 1 липня Угорщина стала головуючою країною у Європейській Раді, і наступного ж дня Орбан відбув у «миротворче турне». Він завітав до Києва, Москви, Пекіну та США, де зустрівся з кандидатом у президенти Трампом.
ЄС стверджує, що Орбан перевищив повноваження своєї країни як голови блоку. Та угорський прем’єр збирається продовжити самопроголошену «місію миру», незважаючи на критику. Він стверджує, що ЄС мусить приєднатися до мирного плану Китаю і до Сполучених Штатів (в разі повернення Дональда Трампа до влади), аби тиснути на Росію та Україну з метою розпочати мирні переговори.
План припинення війни в Україні Трампу надали двоє його ключових радників. Ідею нещодавно описало агентство Reuters. План передбачає надання Києву американської зброї тільки в разі, якщо він вступить у мирні переговори.
Водночас США попередять Москву, що будь-яка відмова від переговорів призведе до посилення американської підтримки України. Згідно до цього плану, під час мирних переговорів буде встановлено перемир’я, що ґрунтуватиметься на наявній лінії фронту. За словами авторів плану, Дональд Трамп відреагував позитивно.
«Ми говоримо українцям: «Ви маєте сісти за стіл переговорів, і якщо ви не сядете за стіл переговорів, то підтримка з боку США вичерпається». А Путіну ви кажете: «…якщо ви не сядете за стіл переговорів, то ми дамо українцям усе необхідне, щоб убити вас на полі бою».
За словами розробників цієї стратегії, у разі перемоги Трампа на виборах буде вкрай важливо швидко посадити Росію та Україну за стіл переговорів. Це можна буде зробити, пообіцявши відкласти вступ України до НАТО надовго. Україна не повинна офіційно поступатися Росії територією. Та Київ навряд чи зможе відновити ефективний контроль над усією своєю територією в найближчій перспективі.
Для досягнення міцного миру в Україні будуть потрібні додаткові гарантії безпеки для Києва, а «озброєння України до зубів», ймовірно, стане ключовим елементом цього завдання. Водночас деякі аналітики висловили стурбованість, що цей план може дати Москві перевагу на переговорах.
Та в кожного з президентів воюючих держав є своє бачення завершення війни. Володимир Зеленський у своїй «формулі миру» серед іншого наполягає на повному виведенні всіх російських військ з території України аж до державного корону станом на 1991 рік. Владімір Путін в свою чергу також вимагає виведення «окупаційних військ» зі «своєї території». Щоправда для нього «своя територія» – це п’ять українських регіонів в їхніх адміністративних кордонах, а «окупаційні війська» – Сили оборони України.