Акустичний терор. Як Росія намагається зломити дух спротиву українців
Звуки вибухів і пострілів, постійне виття сирен та сигналів повітряної тривоги за кілька років війни стали повсякденністю для українців. Цей глибоко прихований у підсвідомість травмуючий досвід вже нікуди не подінеться до кінця життя. У колективній пам’яті українського народу укоріниться як мінімум на декілька поколінь. Це наслідок акустичного терору з боку РФ, вперше у світовій історії свідомо застосованого до 40-мільйонної нації.
Поняття акустичного терору доволі нове. За таким запитом Google дає посилання переважно на публікації експертів харківського «Майдан Моніторинг». Саме вони виділили акустичний терор як один із неочевидних злочинів РФ. Росіяни свідомо створюють рефлекси страху для цілого народу, аби пригнітити волю українців до спротиву.
Вони вбивають наших дітей
До 2023 року Кирило ріс звичайною дитиною, ходив до дитячого садку та доволі непогано розмовляв для його чотирьох років. Допоки у будинок поряд не влучила ракета. Хлопчика не зачепило осколками, він не бачив картини руйнувань, але після того він не вимовив ані слова. Наступного вересня Кирило мав би іти до школи. Але зараз це стає тільки мрією для його батьків.
– Ми вирішили тимчасово виїхати з України, адже останній рік був для нас і малого справжнім пеклом. Почувши кожен звук навіть віддаленого вибуху або початок сирени у мене на телефоні, він ховався під ліжко. Якщо це ставалося на вулиці або не вдома, Кирило просто падав на підлогу, закривав вуха і починав голосно кричати, немов намагався «перекричати» ці звуки, – розповідає мати хлопчика Тетяна, яка зараз перебуває у Німеччині.
Зараз дитина трохи заспокоїлася, але подальша динаміка її розвитку невідома. Кирило не дивиться в очі, не розмовляє. При цьому, психологи фіксують розлад дефіциту уваги й гіперактивності та, нажаль, порушення окремих інтелектуальних функцій. На руках – скерування до психіатра.
У батьків 12-річної Яни з Краматорська інша проблема. У дівчинки синдром хронічної втоми. Усе почалося з порушення сну через постійні сирени та вибухи навкруги. Двоє братів Яни до навіть не просипалися під час обстрілів, а у неї інша реакція.
– Зараз ми в Польщі, Яні стало трохи легше і вона отримує кваліфіковану допомогу, травмуючих її звуків немає, – відзначає її мати Ганна. – Та вона досі прокидається вночі, якщо десь на вулиці щось гримне, від будь-яких різких звуків. Найбільше вона боїться звуків літака, адже у місті, де ми знаходимося є аеропорт. Наразі ми продовжуємо займатися в українській школі он-лайн, адже Яна не готова емоційно до польської школи, її часто переслідують панічні атаки, викликані так званою «фонофобією».
Таких історій десятки тисяч і страждають від цього цілі родини.
Акустичний терор як новітня зброя
Понад два роки Харків живе в умовах цілодобової військової агресії, яка супроводжується звуковим насиллям з боку російської армії. Уперше в історії місто-мільйонник стає заручником і жертвою акустичного тероризму. Ракетні обстріли, удари керованими авіабомбами та безпілотниками у багатьох випадках позбавлені суто військового сенсу. Це терор цивільного населення, і його складовою є саме акустичний терор.
– Акустичний терор має усі ознаки злочину терору в юридичному сенсі, – зазначає Ігор Дубровський з харківського інформаційного центру «Майдан Моніторинг». – Насамперед це загально-небезпечне діяння, яке характеризується масовістю і має публічний характер виконання з претензією на широкий резонанс. Його мета – навмисне створення у суспільстві стану страху, напруженості, спрямоване на залякування населення. Це все є інструментом для шантажування влади через страждання мирного населення.
Водночас експерт зазначає: поки що не існує юридичного визначення цього виду терору та загально визнаної методики документування. Перші кроки в цій справі зробила саме група під керівництвом Ігоря Дубровського. У грудні 2023 – березні 2024 року за підтримки Фонда Конрада Аденауера в Україні вони провели соціологічне дослідження серед місцевих мешканців. Ця наукова розвідка стала емпіричною базою для створення першого звіту щодо російського акустичного терору як складової загальної терористичної тактики Кремля стосовно України.
Дослідники з «Майдан Моніторинг» вивчали вплив звуків війни на людей на прикладі свого рідного Харкова. Та насправді ситуація подібна у багатьох інших містах України.
До суду вже можна позиватися
Площа, яку покриває звук «прильоту», у рази більша за зону впливу ударної хвилі. Звуки вибухів розносяться на десятки кілометрів і завжди чути десяткам тисяч людей, які фізично нібито не постраждали. Та ці звуки й передуючі їм сигнали повітряної тривоги створюють постійне психологічне напруження. «Майдан Моніторинг» на основі опитування констатує, що
Занурення у стан постійного стресу неминуче призводить до загострення хронічних захворювань та виникнення нових гострих станів. Наразі, за окремими оцінками медичних фахівців, шкоду для здоров’я внаслідок саме звукового впливу відчувають до 70% харківців. Усе це в подальшому може стати предметом міжнародного судочинства.
– Треба навчитися це правильно документувати. Існують вимірювальні системи, які складаються з різних мікрофонів і мережі датчиків вібрації. Усе це йде на самописець і документується за правилами міжнародних вимірів. Наскільки мені відомо, такі системи виробляються у Бельгії, Великій Британії та Сполучених Штатах. Вони не дешеві, але не настільки дорогі, щоб їх неможливо було придбати для зацікавлених органів. Документування протягом тривалого часу може стати доказом щодо шкідливого акустичного впливу в судових інстанціях, – заявив кандидат психологічних наук Віктор Пушкар на VII Харківському безпековому форумі, що відбувся 18 жовтня цього року.
У свою чергу Ігор Дубровський вважає, що велике значення має послідовність та наполегливість у судових інстанціях. Перший прецедент може стати суттєвим зрушенням у подальшій практиці визнання акустичного тероризму як окремого явища на міжнародному рівні.
– Юристи – люди обережні, адже змушені працювати в певних рамках. Але відстоювати свої права варто навіть якщо наразі немає чітких законодавчих норм щодо звукового насильства. На даний час я вважаю оптимальною стратегією подання індивідуальних позовів або від групи людей з підкріпленням медичних висновків щодо наданої шкоди здоров’ю. До агресора можна і потрібно позиватися. Війна не вічна, і «розбір польотів» рано чи пізно буде, – підкреслює Ігор Дубровський.
Експерти зазначають, що такі приклади вже є, і громадянам треба бути більш наполегливими у відстоюванні своїх прав. Зокрема, є прецеденти коли перша національна інстанція відхилила позов з цього приводу, а касаційна вже прийняла і розглядає по суті. Наступний рівень вже буде міжнародний, і до цього треба свідомо йти.