«Просто додай ЗСУ»: як звичайний кримінал Кремль робить знаряддям пропаганди
Звичайний рецидивіст із Харкова раптом перетворюється на дезертира, а побутове вбивство під час п’янки – на «звіряче вбивство, скоєне військовим». Як російська пропаганда змішує реальні історії з брехнею за рецептом «просто додай ЗСУ» і чому ці фейки виглядають правдоподібно, дослідив «Фарватер.Схід».
Цей метод настільки не новий, настільки простий і навіть примітивний, що ми навіть вагалися, чи варто про нього говорити. Справді: ми розбирали підроблені відео із використанням штучного інтелекту, підроблені скриншоти з публікацій західних політиків у соцмережах, маніпуляції зі статистикою. І поряд із ними – ось це?! Та його стає все більше і воно дійсно може працювати. Тож зустрічайте: метод називається «просто додай ЗСУ».
Останнім часом росіяни часто використовують реальну кримінальну хроніку, «лише трохи» перекручуючи факти. Фейки такого типу мають на меті створити уявлення про українську армію як про некеровану групу злочинців, які дезертують, мародерствують та коять жорстокі вбивства.
Ось поширена Telegram-каналом «Укропский фреш» історія. «Наполеоном злочинного світу» автори назвали нібито дезертира із 61 ОМБр. Російські пропагандисти стверджують, що боєць 61-ї окремої механізованої бригади ЗСУ дезертував із Курської області, довго переховувався в Харкові, крав та жебракував, а згодом його спіймала поліція.
Цей фейк сфабрикували на основі реальної новини про 45-річного рецидивіста. Його справді засудили за майже 20 крадіжок у Харкові. Оригінальна інформація жодним чином не пов’язує злочинця із ЗСУ.
Фальсифікація здійснювалася через кілька кроків. По-перше, взяли реальну кримінальну історію, щоб зробити фейк «правдоподібним». По-друге, вигадали, що злочинець був військовим-дезертиром, хоча жодних доказів цього немає. Далі додали деталі про Курську область и наратив про «самогубні штурми», щоб створити образ паніки в лавах ЗСУ.
Інший фейк від того самого «Укропського фрешу» стосується історії про жорстоке подвійне вбивство, що нібито скоїв боєць 22-ї ОМБр. За версією пропагандистів, військовий повернувся додому у відпустку, застав дружину з коханцем і завдав їм близько 50 ножових поранень. У тексті роблять наголос на «звірстві» вбивці і натякають, що його можуть «відправити у штурмові загони».
Знов-таки фейк базується на реальній кримінальній справі про подвійне вбивство в Харкові, яке сталося під час п’янки. Злочинець справді був рецидивістом, та він не мав жодного стосунку до війська. У реальності це класичне «на ґрунті раптово виниклого неприязного ставлення під час сумісного вживання спиртного». Пили три чоловіки, один образився і зарізав почарківців. Історія трагічна, бо обірвалися людські життя, та до чого тут ЗСУ?
Тут так само нізвідки взяли, що злочинець – військовий та змінили мотив злочину. Замість п’яної сварки вигадали історію «зради та помсти» (типу поки одні воюють, інші грішать із їхніми дружинами в тилу). Ну, і додали невелику ріку крові – щоб відповідало шекспірівським пристрастям, замість 7 ножових поранень, зробили півсотні.
Такі фейки створюються з метою впливу на дві цільові аудиторії. Українська аудиторія має отримати деморалізуючий сигнал про «злочинні ЗСУ», щоб викликати зневіру та страх перед поверненням військових у цивільне життя. Російській же аудиторії намагаються нав’язати думку про «аморальність» української армії, що має виправдовувати російську агресію.
Суть і мета таких фейків зрозумілі. Через використання реальних фабул читач готовий повірити, що все саме так і було. Та при навіть поверхневій перевірці стає зрозуміло, що це вигадки, покликані дискредитувати українських воїнів і створити уявлення про злочинну сутність ЗСУ.