Не фейк, а монтаж правди: як ТАСС маніпулює західними джерелами

Російська пропаганда давно навчилася працювати не лише з відвертою брехнею, а й із чужими словами, вирваними з контексту. Історія з «20 мільйонами українців» — саме такий випадок: у ній анонімна оцінка з британського тексту перетворилася на гучний «факт» про нібито демографічний крах України. Як саме ТАСС змонтувало західне джерело так, щоб припущення зазвучало як вирок, — з’ясовував «Фарватер.Схід».

20 березня 2026 року російське державне агентство ТАСС опублікувало матеріал із заголовком «Населення України скоротилося до 20 мільйонів людей до 2025 року — британський журналіст». На перший погляд це виглядало як звичайний переказ західного джерела. У тексті навіть було посилання на Вілла Ллойда з британського New Statesman. Але саме в таких випадках і стає помітною найефективніша пропагандистська техніка: не вигадати цитату, а так змонтувати фрагмент чужого тексту, щоб припущення стало фактом, а застереження зникли. У результаті читач отримує не чесний переказ західного матеріалу, а заздалегідь сформований кремлівський висновок: Україна нібито вже майже втратила половину населення, перебуває на межі демографічного краху, а отже, як держава — на межі історичного виснаження.

Першоджерелом цієї історії став не офіційний звіт, не дослідження ООН, не публікація профільного українського демографічного інституту і не дані державної статистики. Йдеться про текст Вілла Ллойда, заступника редактора New Statesman, опублікований 18 березня у розсилці The Saturday Read. Сам Ллойд у вступі до цього матеріалу зазначив, що повернувся до України взимку, аби зрозуміти, що затяжна війна робить з українським суспільством. Ключова фраза, з якої потім виросла маніпуляція, звучала так: «Перед тим як я повернувся в лютому, один британський посадовець сказав мені, що населення України, яке в 2014 році оцінювали у понад 40 мільйонів, до 2025 року скоротилося приблизно до 20 мільйонів, що суттєво менше за більшість оцінок у публічному доступі». Саме ця фраза і є ядром усієї історії.

У нормальній журналістській логіці ця цитата читається дуже обережно. По-перше, це не власна оцінка автора і не результат його розслідування. По-друге, це слова неназваного «британського посадовця», тобто анонімного джерела, інформацію якого неможливо незалежно перевірити. По-третє, там стоїть вираз «приблизно до 20 мільйонів», а отже, це не точна оцінка. По-четверте, сам Ллойд одразу додає ключове застереження: ця цифра є «суттєво меншою за більшість оцінок у публічному доступі». Тобто в першоджерелі вже є застереження для читача: йдеться про оцінку, яка відрізняється від основного масиву відкритих даних.

Щоб зрозуміти, чому ця деталь настільки важлива, варто нагадати ширший демографічний контекст. Україна справді переживає одну з найглибших демографічних криз у своїй новітній історії. У великому репортажі Reuters про демографічний спад ішлося про те, що населення України, яке до повномасштабного вторгнення становило близько 42 мільйонів, уже скоротилося «до рівня, нижчого за 36 мільйонів, включно з кількома мільйонами на територіях, захоплених Росією», за оцінкою Інституту демографії НАН України. Той самий інститут оцінював, що до 2051 року населення може скоротитися до 25 мільйонів.

Інші українські оцінки на той час також не підтверджували цифру в 20 мільйонів як загальну оцінку населення України у 2025 році. У лютому 2025 року віцепрем’єр Олексій Чернишов заявляв, що населення України скоротилося приблизно до 32 мільйонів. Це теж кризові показники, але вони не дорівнюють твердженню про 20 мільйонів.

ТАСС подало цю інформацію інакше. У його тексті читаємо: «Населення України скоротилося до 20 мільйонів людей до 2025 року з понад 40 мільйонів у 2014 році». Формально агентство залишило посилання на Ллойда і навіть відтворило у тексті його фразу про те, що оцінка є нижчою за більшість публічних. Але вирішальним тут є не те, що залишилося в основному тексті матеріалу, а те, що винесли в заголовок і перший абзац. Саме там приблизна оцінка з анонімного джерела стала звучати як уже доведений результат демографічного обвалу. Крім того, ТАСС ще й назвало Ллойда «редактором британського журналу The New Statesman», хоча на сторінці видання він позначений як deputy editor («заступник редактора»), а в самому тексті матеріалу вже в першому реченні він називає себе саме так. Саме по собі це не головна проблема, але дуже добре показує загальну логіку: російський текст не стільки акуратно передає першоджерело, скільки намагається швидко витягти з нього якомога вагоміший і сенсаційніший аргумент.

Механіка маніпуляції в цьому випадку працює в кілька чітких кроків. Перший крок — підміна статусу джерела. У британському тексті маємо приватну розмову автора з анонімним посадовцем. У ТАСС це перетворюється на повідомлення на кшталт «британський журналіст заявив». Тобто читачу пропонують сприймати цей вислів не як фрагмент репортажу з неперевіреною оцінкою, а як майже встановлений факт, підтверджений «Заходом».

Другий крок — усунення мовних маркерів невизначеності. У Ллойда є формула «приблизно 20 мільйонів», яка сама по собі сигналізує: цифра приблизна, неофіційна і, можливо, розмовна. У заголовку ТАСС ця невизначеність практично зникає. Там уже просто «скоротилося до 20 мільйонів людей». Для масової аудиторії це принципова різниця. Перше формулювання спонукає сумніватися й перевіряти, друге — приймати як встановлену межу.

Третій крок — усунення контексту застереження. У першоджерелі ключова частина фрази — це не просто цифра, а уточнення, що вона «суттєво менша за більшість оцінок у публічному доступі». Це авторський запобіжник від надмірного узагальнення. Він ніби каже читачеві: увага, це не консенсусна цифра. У ТАСС це застереження формально залишається всередині тексту, але перестає визначати його зміст. А в сучасному споживанні новин саме заголовок і перші рядки часто формують основне враження. Тому зберегти ремарку в середині матеріалу, але прибрати її з композиційного центру — це і є маніпуляція.

Четвертий крок — вбудовування цифри у великий пропагандистський наратив. ТАСС не подає цю історію як дискусію про складність підрахунків у країні, де не було перепису з 2001 року, мільйони людей стали біженцями, а частина територій окупована. Агентство вбудовує її в ширший кремлівський сюжет про виснаження України. У такому контексті цифра «20 мільйонів» починає працювати не як спірна оцінка, а як символ нібито незворотного розпаду. Читач має винести не висновок, що демографічна ситуація дуже складна, а висновок, що «Україна вже майже спустошена». Саме в цьому і полягає політична функція такого заголовка.

Проблема не в тому, що про демографічну кризу України не можна говорити. Навпаки, це реальна й важка тема. Агентство Reuters писало про «демографічний колапс» як про довгострокову загрозу, а український уряд і демографи визнають масштаб проблеми. Але між чесною розмовою про кризу і пропагандистським використанням кризової теми є принципова різниця. У першому випадку журналіст пояснює межі знання, відділяє оцінки від фактів, наводить кілька джерел і визнає невизначеність. У другому — найпохмурішу цифру виривають з контексту, позбавляють усіх застережень і перетворюють на доказ уже ухваленого пропагандистського висновку. Саме це і сталося у цій маніпуляції.

Демографічна тема особливо зручна для російської пропаганди ще й тому, що вона одночасно впливає на кілька цільових аудиторій. Для внутрішньої російської аудиторії теза «в Україні вже залишилося 20 мільйонів» підсилює відчуття, що війна нібито вже майже виграна, навіть якщо політично вона не завершена. Для міжнародної аудиторії це аргумент на користь твердження, що подальша підтримка України марна, бо країна нібито вже втратила людський потенціал для відновлення. Для української аудиторії — це деморалізаційний сигнал: не лише про втрати, а й про нібито майже незворотне знелюднення країни. Сила такого повідомлення саме в тому, що воно впливає не лише через факти, а й через образ майбутнього: якщо населення вже «впало до 20 мільйонів», значить попереду не відновлення, а лише подальше зникнення.

Ще одна важлива деталь — спосіб, у який пропаганда експлуатує справжню статистичну невизначеність. Україна справді не мала повного перепису населення від 2001 року. Після 2014 року, а особливо після 2022 року, точний підрахунок населення ще більше ускладнили окупація, внутрішнє переміщення, масовий виїзд за кордон і постійні зміни контролю над територіями. Саме тому демографи оперують кількома різними показниками: населення в міжнародно визнаних кордонах, населення на підконтрольній уряду території, наявне населення, постійне населення, чисельність громадян за кордоном тощо. Пропаганда використовує цю складність дуже просто: вона бере найрадикальнішу з наявних оцінок і видає її за повну, беззастережну картину. Те, що для демографа є полем для уточнень, для пропагандиста стає зручним інструментом грубого політичного висновку.

У цьому випадку особливо показово, що навіть саме західне джерело не робило з цієї цифри масштабного статистичного висновку. У тексті Ллойда ця фраза виконує передусім емоційно-образну функцію. Вона занурює читача в настрій матеріалу: затяжна війна, спустошені міста, людське виснаження, тривога за те, що залишиться після війни. Це радше репортажний прийом, а не завершений демографічний аналіз. ТАСС вириває саме цю загальну, образну оцінку і перетворює її на «тверду» новину. Це дуже характерна техніка: взяти з репортажу фразу, яка в оригіналі працює на атмосферу, і перенести її в інший жанровий контекст, де вона починає сприйматися як факт.

У підсумку цей випадок є показовим прикладом того, як працює сучасне перекручення західних джерел у російських державних медіа. У першоджерелі маємо британський текст, де журналіст переказує слова анонімного посадовця, використовує приблизне формулювання і сам підкреслює, що названий показник нижчий за більшість публічних оцінок. Натомість у тексті ТАСС заголовок подає цю цифру як уже майже встановлений факт про Україну. Формально джерело назване, а цитата не вигадана. Але зміст повідомлення змінено докорінно. І це, можливо, найнебезпечніший тип маніпуляції — той, що ховається не в прямій брехні, а в ретельному монтажі правди.