«НАТО готує війну з Росією»? Як Кремль перекручує оборонні заяви Заходу

Упродовж останніх тижнів російські медіа та посадовці активно просували твердження, що буцімто НАТО планує війну проти Росії. Цей наратив спирається на вирвані з контексту або перекручені висловлювання західних лідерів про необхідність посилення оборони Європи та підготовку до можливого конфлікту. У результаті заклики зміцнювати оборону російська пропаганда подає як доказ агресивних намірів самого Заходу. «Фарватер.Схід» з’ясував, коли й хто запустив цю маніпуляцію, які висловлювання були спотворені і з якою метою поширюються такі повідомлення.

Нинішня хвиля російських заяв про «підготовку НАТО до війни» виникла на тлі публічних виступів західних лідерів про посилення обороноздатності Європи. У грудні 2025 року Генеральний секретар НАТО Марк Рютте під час виступу в Берліні заявив, що союзникам слід «перейти до воєнного мислення», збільшити витрати на оборону і наростити виробництво зброї. Рютте застеріг: «Конфлікт біля наших дверей. Росія повернула війну до Європи. І ми повинні бути готові». Він пояснив, що багато членів Альянсу недооцінюють серйозність загрози з боку Росії, а НАТО має зробити все, щоб «відвернути війну, подібну до тієї, яку пережили наші прадіди». Тобто йшлося про зміцнення оборони задля стримування РФ і недопущення повторення масштабної війни.

Схожі заяви лунали й від інших високопосадовців у Європі. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц прямо порівняв дії Кремля з агресією Гітлера у 1938 році, наголошуючи, що поступки агресору лише відтерміновують велику війну. Прем’єр-міністерка Естонії Кая Каллас (яка у 2025 році очолила європейську дипломатію) закликала країни ЄС збільшити витрати на оборону, бо «ми маємо витрачати більше на запобігання війні. Але ми також повинні готуватися до війни». Подібно висловлювався і прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер: «Найкращий спосіб стримати конфлікт — бути готовими до нього», — сказав він, коментуючи попередження про ризик нападу Росії на країну НАТО в найближчі роки.

Ключовий контекст усіх цих заяв — оборонний. Йдеться про необхідність підготуватися до можливого розширення російської агресії, щоб її відвернути. Тобто Захід демонструє готовність захищатися, а не бажання самостійно розпочати війну.

Як запустили маніпуляцію

Москва одразу відреагувала на «воєнну риторику» Заходу, інтерпретувавши ці слова як агресивні наміри. Уже 14 грудня 2025 року речник Кремля Дмитро Пєсков назвав слова Марка Рютте «безвідповідальними», звинуватив генсека НАТО у «низькій обізнаності про історію Другої світової» і заявив, що покоління Рютте «забуло, що таке жахи війни». Пєсков підкреслив, що в Росії добре пам’ятають уроки 1940-х, просуваючи тезу, що саме Москва нібито рятувала Європу від нацизму, а нинішні європейці легковажно «граються з вогнем».

Подібні тези розвинув і президент РФ. 19 грудня Володимир Путін, коментуючи слова Рютте, висловив «здивування»: мовляв, знав Рютте як розумну людину, але «що ж він таке верзе про війну з Росією?». Путін саркастично порадив генсеку НАТО перечитати стратегію нацбезпеки США, де Росія прямо не названа ворогом, і запитав: «Як же ви налаштовуєте НАТО на війну з Росією, якщо головна країна НАТО нас ворогом не вважає?». Таким чином, Путін виставив заяви про готовність до оборони як ірраціональні й невиправдані навіть з точки зору США, намагаючись посіяти сумніви в самій необхідності готуватися до протидії російській загрозі.

Кульмінацією інформаційної кампанії став традиційний підсумковий брифінг глави МЗС РФ Сергія Лаврова 20 січня 2026 року. На початку цієї тригодинної пресконференції Лавров зробив резонансну заяву: «Європейські лідери — Кая Каллас, Урсула фон дер Ляєн, Мерц, Стармер, Макрон, Рютте — всерйоз готуються до війни проти Російської Федерації і, власне, не приховують цього», — заявив глава МЗС РФ. Він ствердив, що Захід «не приховує своїх намірів» воювати з Росією, посилаючись на ті самі висловлювання про підготовку до можливого конфлікту. Таким чином, західні заклики «бути готовими до війни» були свідомо інтерпретовані Лавровим як «готувати війну проти РФ».

Лавров також заявив, що «мета завдати Росії стратегічної поразки залишається в головах і планах європейських лідерів». За його словами, Москві нібито ніколи не бракувало доброї волі для мирного врегулювання, але Захід «зривав усі домовленості». У підсумку Лавров змалював картину, де Росія прагне миру, а натомість «Європа готує війну проти нас».

Механізм спотворення

Фактично кремлівська пропаганда вдалася до класичної підміни понять. Західні лідери говорили про підготовку до оборони у разі розширення російської агресії — російські медіа подали це як підготовку до нападу на Росію. Для цього цитати були вирвані з контексту або перекладені з перекрученим смисловим акцентом.

Наприклад, оригінальна цитата Марка Рютте про те, що «ми — наступна ціль Росії… ми повинні бути готові до війни такого масштабу, який пережили наші діди й прадіди», у кремлівському викладі перетворилася на агресивну тезу: «НАТО треба готуватися воювати з Росією». Рютте закликав не допустити повторення світової війни шляхом стримування агресора; але Лавров представив це як бажання самих європейців розв’язати війну з РФ.

Подібним чином були інтерпретовані і слова Каї Каллас. Вона зазначала, що Європа має інвестувати в оборону й «готуватися до війни» для стримування екзистенційної загрози від Росії. Проте це було подано як доказ того, що «ЄС збирається воювати з Росією». Британський прем’єр Стармер говорив: «щоб стримати конфлікт, треба бути до нього готовим», а пропаганда трансформувала це у послання про «підготовку до Третьої світової» і «планування війни проти РФ». Навіть історичні паралелі Мерца чи Макрона (щодо необхідності не повторити помилок умиротворення агресора) було подано як «воєнну риторику» нових «нацистів».

Важлива деталь — персоналізація та демонізація окремих західних лідерів. Лавров не просто критикував абстрактну політику НАТО, він поіменно звинуватив низку керівників у підготовці війни. Зокрема, Каю Каллас він узагалі намагався виставити як «підбурювачку заворушень» ледь не на Близькому Сході, натякаючи на її підтримку протестів в Ірані — тобто малював образ «небезпечної фанатички війни», хоча такі закиди публічно не підкріплені доказами. Канцлера Мерца Лавров порівняв із нацистами, сказавши, що в сучасній Німеччині нібито відроджуються «зарозумілі імперські підходи, які вже привели до катастрофи Другої світової». При цьому він свідомо не згадав, що посилення німецької армії — це «оборонна реакція на російську агресію, а не план мілітаризації заради нападу». Спотворивши мотиви європейської оборонної політики, Лавров намагався виставити саме Європу спадкоємцем агресорів ХХ століття, а Росію — навпаки «моральним правонаступником визволителів».

Мета маніпуляції

По-перше, для внутрішньої аудиторії. Росіянам прагнуть пояснити затяжну війну проти України тим, що «насправді ми воюємо з НАТО». Теза про підготовку НАТО до прямої війни підживлює образ оточеної фортеці «Росія», якій загрожують з усіх боків. Це мобілізує населення: люди більше схильні терпіти труднощі й підтримувати агресивну політику Кремля, якщо вірять, що йдеться про відсіч натівським загарбникам. Кремль дає сигнал своїм громадянам: «Ми не можемо зупинитися, бо ворог (НАТО) не залишає нам вибору й хоче знищити Росію». Таким чином виправдовується відмова від переговорів і подальша ескалація — мовляв, боротьба йде не на життя, а на смерть.

По-друге, для західної аудиторії. Мета — посіяти розбрат і сумніви серед союзників по НАТО та їхніх суспільств. Кремль акцентує: «дивіться, навіть Трамп проти, а європейці тягнуть до війни». Кремль намагається підсилити наратив, що «Європа без потреби провокує Росію, втягуючи й Америку», щоб спонукати Вашингтон дистанціюватися від «нерозважливих європейців» або принаймні викликати таке бажання в американських виборців. Зокрема, російські медіа підкреслювали: заяви Рютте «суперечать позиції адміністрації Трампа».

Москва розраховує підірвати довіру до європейських урядів, сіючи страх перед світовою війною. Звідси й персональні нападки на політиків, таких як Каллас чи Мерц — щоб виборці в ЄС сприйняли їх як небезпечних радикалів, які нібито марять війною. Російська дезінформація навіть поширює меседжі про «воєнну істерію в Брюсселі», мовляв, «здоровий глузд там зник».

По-третє, для країн так званого «глобального Півдня». Просуваючи тезу про агресивне НАТО, Кремль намагається вплинути на нейтральні чи проросійські держави Азії, Африки, Латинської Америки. Для багатьох із них історично симпатичний наратив про «імперіалізм Заходу». Отже, демонструючи Європу як сторону, що хоче війни, Москва прагне заручитися підтримкою цих країн або хоча б їхнім нейтралітетом. Мовляв, РФ — не агресор, а жертва, яку оточили ворожі натівські сили. Це має відволікати увагу від факту вторгнення Росії в Україну і перекладати провину за кровопролиття на колективний Захід.

Наратив про «НАТО, що збирається воювати з Росією», не новий — він лунатиме й надалі, особливо коли Кремль потребуватиме виправдати власну агресію чи залякати когось загрозою великої війни. Втім, факти говорять самі за себе. НАТО та ЄС офіційно декларують небажання конфронтації, а всі їхні дії — реакція на дії самої ж Росії.