«На євромайдан у Грузії вербують українців». Чи справді «активістів» набирають через Work.ua?
Хто хоче на євромайдан у Тбілісі?! Особливо, якщо з перетином кордону питання вирішить організатор поїздки? Росіяни носять по соцмережах скриншот з оголошенням про набір в Україні бажаючих їхати на протести в Грузії. І «Фарватер.Схід» спробував віднайти оригінал. Чи це нам удалося, – читайте далі.
Російська пропаганда повідомляє, що в Україні вербують чоловіків для участі у вуличних протестах у Грузії. Допис ілюструють скриншотом оголошення, нібито опублікованого на українському сайті пошуку роботи Work.ua.
У Чернігові, ідеться на скриншоті, шукають «міцних хлопців» для фізичної роботи на акціях протесту в Грузії. Обіцяють оплату в розмірі 2 000 гривень за зміну, забезпечення харчуванням і проживанням, а також гарантію «вільного перетину кордону».
У публікаціях, крім того, згадують знайдений у Тбілісі на проспекті Рустевелі «український паспорт» як нібито доказ участі українців у протестах. Ці тези супроводжуються твердженням, що протести в Грузії організовані за сценарієм Майдану, а їхньою метою є дестабілізація ситуації в країні.
Вперше фейковий допис з’явився у пропагандистському Telegram-каналі «Укропский фреш», потім на цей допис послався крупний Telergam-канал «Украина.ру», а також ми знайшли його на каналах «Насправді» та «Zergulio» та низці інших. Разом лише перелічені канали мають аудиторію у понад 900 тисяч підписників, а на момент підготовки цієї публікації ці дописи отримали більше 250 тисяч переглядів.
Ми перевірили оголошення на сайті Work.ua, починаючи з 30 листопада. Саме ця дата фігурувала в «оголошенні», але воно вже могло бути оновлене і тоді дата змінилася би на більш свіжу. Тому перевіряли до дня виходу публікації включно. Жодного такого оголошення ми не знайшли. Більш того, на платформі не зареєстровано ФОП Петренко В.Н., зазначеного у «скриншоті» оголошення на пропагандистських ресурсах. Нарешті, взагалі не існує на сайті такої вакансії, як «активіст».
Умови вакансії, зокрема гарантія «вільного перетину кордону» для чоловіків у період воєнного стану, суперечать законодавству України. Військовозобов’язані чоловіки не можуть залишати країну без відповідного дозволу. А значить, «оголошення» натякає на участь вищого керівництва держави або спецслужб у подібних ініціативах, тим самим створюючи образ України як «експортера нестабільності» та країни, яка втручається у внутрішні справи інших держав.
Одним із «доказів» виступає згадка про «український паспорт», знайдений у Тбілісі. Подібні «докази» російська пропаганда використовувала і раніше. Наявність паспорта не доводить участь його власника у протестах, тим більше організацію акцій. Це дешевий спосіб створити ілюзію «зв’язку» між протестами в Грузії та Україною. Тим більше, що типографії, які виготовляли фальшиві українські паспорти за російськими замовленнями, дійсно існували, і їхня продукцію могла бути використана і за цим призначенням. Це не кажучи вже, що анонімний допис на дошці оголошень – не надто надійне джерело.
Російська пропаганда не вперше використовує маніпуляції, щоб створити образ України як «експортера нестабільності». «Підтримка Україною тероризму» або навіть його «експорт» є однією з провідних тем у російській пропаганді, направленій на міжнародну аудиторію. Наприклад, свого часу широко висвітлювались пропагандою звернення африканських країн, що проводять активну проросійську політику, до ООН із закликами «вжити заходів щодо України».
Насправді протести в Грузії є реакцією народу на відмову грузинського уряду від курсу на євроінтеграцію, а не результатом зовнішнього втручання. Дійсно, в Україні початок Революції гідності спричинила така сама зміна курсу президентом Януковичем. І якщо вже казати про джерело нестабільності, то і в Україні 2013 року, і в Грузії 2024-го уряди пішли на відмову від сталої політики євроінтеграції під впливом Москви. Отже і джерело нестабільності для обох країн – те саме.
Нагадаємо, раніше ми розбирали маніпуляцію про те, що «Зимова єПідтримка» українського уряду є калькою з «Зимової допомоги» у нацистському Третьому Рейху. А перед цим розповідали, як український жарт про двоповерхові лондонські автобуси для ТЦК став частиною російської пропаганди.