Чи готується ЄС до повернення українців у 2027 році

Кілька днів тому пропагандистські сайти та телеграм-канали підняли хвилю тривоги: нібито Єврокомісія повідомила українській владі, що після березня 2027 року ЄС «згорне підтримку» українців і «найуразливіших доведеться повертати». Усі посилалися на інтерв’ю народної депутатки Вікторії Гриб у YouTube-ефірі «Суперпозиції». У переказах це виглядало як уже ухвалене рішення ЄС. Проте чи варто українцям за кордоном вже починати пакувати валізи? У питанні розбирався «Фарватер.Схід».

Що саме прозвучало в ефірі від народної депутатки Вікторії Гриб? У матеріалі з посиланням на інтерв’ю наведено дослівний фрагмент:

«До нас приїхала єврокомісар по питаннях ВПО. І що вона сказала? Вона говорить: «ви знаєте, Європа після березня 27-го року вже не буде продовжувати прихисток для українців»… Якщо є українці, які там знайдуть роботу собі, якщо є українці, які якимось чином отримають там або вид на проживання, або отримують навіть громадянство, то вони зможуть вже залишатися…А інші – це хто? Це от якраз категорія населення, які самі вразливі. Бо в них немає роботи, вони не змогли там дійсно отримати вид на проживання або громадянство. І їм треба буде повертатися».

Звідси меседж розійшовся по російськомовних платформах, уже в форматі «Єврокомісія повідомила» і з прямою підказкою, що «Київ має готуватися до повернення найбільш вразливих». Так це подали, зокрема, The Moscow Times і NEWS.am; у тому ж ключі вийшли заголовки таблоїдів та агрегаторів — від KP.ru до регіональних сайтів. Наведемо кілька показових цитат із їхніх публікацій:

«Єврокомісія повідомила українську владу про те, що Євросоюз має намір завершити програму підтримки українських біженців після березня 2027 року. У зв’язку з цим Київ має  готуватися до повернення найбільш вразливих груп…» – The Moscow Times (RU)

x

«Євросоюз згорне програму підтримки українських біженців після березня 2027 року… Києву потрібно готуватися до повернення додому найбільш вразливої категорії громадян». – KP.ru

x

«…після зазначеного терміну в країнах Європи зможуть залишитися тільки ті, хто має роботу і посвідку на проживання/громадянство. Решта будуть змушені повернутися». – NEWS.am

 

x

Що написано в документах ЄС

Рекомендація Ради ЄС від 16 вересня 2025 року про скоординований перехід від тимчасового захисту починається з чіткої рамки: тимчасовий захист діє до 4 березня 2027 року, треба «підготувати поступовий, сталий і скоординований перехід», коли це стане безпечно. Жодних «депортацій» чи «повісток» документ не містить. Навпаки, в ньому детально виписано:

• перехід на інші законні підстави проживання (робота, навчання, дослідження, сім’я тощо) для тих, хто інтегрується;
• упорядковане і гуманне повернення за бажанням;
• «ознайомчі візити», інформування та підтримка реінтеграції;
• під час участі в добровільних програмах повернення людина має право легально залишатися в країні ЄС.

Усе це дослівно можна побачити на сторінках Офіційного журналу ЄС: «when the conditions in Ukraine are conducive…», «promote and facilitate the transition… to national legal statuses», «voluntary return programmes … persons concerned should be allowed to continue legally residing …» («коли умови в Україні будуть сприятливими…», «сприяти та полегшувати перехід… до національного правового статусу», «програми добровільного повернення… зацікавленим особам слід дозволити продовжувати легально проживати…»)

Де саме маніпуляція

Маніпуляція тримається на двох підмінах:

По-перше, хибна атрибуція — тобто підміна джерела: репліку депутатки видали за офіційне повідомлення ЄС («Єврокомісія повідомила …»). Але жодного публічного «повідомлення про повернення уразливих», «наказу» чи «плану депортацій» немає—є продовження захисту і рекомендаційна рамка для інформування людей, синхронізації правил і плавного виходу з тимчасового формату тоді, коли буде безпечно.

По-друге, добровільність була змінена на примус. У Рекомендації вжито термін voluntary return programmes («програми добровільного повернення»), причому під час участі в такій програмі дозволено залишатися легально; це опис «як допомогти тим, хто сам захоче повернутись», а не «як висилати». Перетворення «voluntary» («добровільно») на «повертатимуть уразливих» — і є ядро фейку.

До речі, навіть частина матеріалів, що розкручували історію, визнає в тексті «необов’язковий характер рекомендацій» — але заголовки й ліди залишаються «про наказ і повернення».

Яка мета цієї маніпуляції

У таких історіях мета не одна, а цілий «букет» — і кожна працює на власну аудиторію. Спершу б’ють по нервах українців у ЄС: їм підсовують думку, що «вас тут тримали тимчасово, а тепер виштовхнуть». Це апелює до базового страху втратити безпеку й дім — страху, на якому легше зламати довіру до інституцій і підштовхнути людей до хаотичних рішень: поспішно повертатися, відмовлятися від курсів інтеграції, не подавати документи на легальний статус, уникати контактів із владою. Ключова емоція — тривога, ключове повідомлення — «часу мало – рятуйся, хто може».

Другий вектор — дискредитація Євросоюзу в очах ширшої аудиторії. Тут грають інші акорди: «Європа втомилася від України», «обіцяли одне — роблять інше», «права людини — лише на папері». Так створюють враження, що підтримка України заходить у глухий кут, а «справжнє обличчя» ЄС — репресивне. Для внутрішньої російської аудиторії це підсилює заспокійливий наратив: «ми все правильно робимо, Захід сам відступається». Для частини європейців — сіє сумнів: «а чи не забагато ми взяли на себе?»

І насамкінець — тиск на Київ. Коли заголовки про «повернення уразливих» набирають обертів, у медіапросторі з’являється фонова вимога: «готуйте інфраструктуру, розселяйте, забезпечуйте», — тобто витискають політичну реакцію на проблему, якої в правовому полі ще не існує. Мета — нав’язати українському уряду оборонну позицію, змусити витрачати ресурс на спростування, переключити увагу з реальних викликів (безпека, енергетика, фінансування) на боротьбу з вигаданою «депортаційною загрозою».

Як цього досягають технічно? Зазвичай схема виглядає так. Спершу з’являється слабке первинне джерело — інтерпретація чи оціночна репліка публічної особи без прямого посилання на документ. Далі йде підвищення статусу: «думку» подають як «рішення» або «повідомлення» від інституції. На фінальній стадії запускають масове дублювання: одні й ті самі формулювання тиражуються агрегаторами, регіональними сайтами, телеграм-каналами. За кілька годин створюється ілюзія «консенсусу» й «очевидності», а людина, яка бачить десятки однакових заголовків, мимоволі сприймає їх як правду.

Зрештою маємо не «ультиматум ЄС», а звичну гру на страхах: окрему репліку з інтерв’ю перетворили на «наказ», підмінивши зміст офіційних рішень, які насправді передбачають лише добровільні повернення «коли умови дозволять» і пропонують легальні траєкторії для тих, хто інтегрується.