«Британія — тюремний острів»: анатомія вірусної інфографіки
Одна коротка фраза від відомої людини — і читачі стрічки вже впевнені, що «в Європі ув’язнюють за слова». Доказ нібито залізний: велика цифра в акуратній таблиці, в яку легко повірити з першого погляду. Але що, якщо ця цифра реальна — і саме тому маніпуляція працює ще краще? Хто і як зібрав ці «дані», у чому полягає маніпуляція, та чому такі інфографіки здатні зламати дискусію про свободу слова одним вірусним репостом, розбирався «Фарватер.Схід».
13 грудня 2025 року Ілон Маск опублікував у соціальній мережі X фразу «UK is prison island» («Британія — тюремний острів»). Разом із цим він поширив зображення зі «статистикою» про «країни з найбільшою кількістю арештів за онлайн-коментарі», де для Великої Британії вказано число 12 183. На перший погляд усе виглядає просто: є велике число — отже, висновок Маска нібито підтверджений. Але саме в цій «простоті» й захований механізм маніпуляції: одна реальна цифра, подана без контексту, перетворюється на універсальний ярлик про «репресивний Захід», який легко вкладається в антиєвропейську пропаганду.
Ця історія важлива для української аудиторії не лише через Маска. Вона показує типову схему, як у соцмережах «факти» перетворюють на політичну зброю: спочатку створюють ідеально вірусний формат, потім від’єднують числа від методології, підміняють значення термінів, а наостанок додають голос великої фігури, яка «освячує» все одним емоційним реченням.
Звідки взялася інфографіка і чому це має насторожити
Оригінал інфографіки, яку репостять у цій історії, поширив акаунт World of Statistics (@stats_feed) у X ще у вересні 2025 року. У пості наведено список країн і цифри, а також примітку: «Figures estimated as of 2023 according to multiple data points» — тобто «оцінки за 2023 рік за кількома індикаторами».
Для читача це звучить нейтрально, але для журналістики даних це тривожний сигнал. Без переліку джерел для кожної країни ця фраза означає: перед нами не прозора статистика, а компіляція. Візуально це виглядає як «об’єктивний рейтинг свободи слова», але методологічно ми не знаємо найважливішого: що саме рахували (арешти чи справи, затримання чи вироки), за якими законами, чи є цифри порівнюваними між країнами, і чому з переліку випали інші держави, де репресії проти слова можуть бути значно масштабнішими, але дані — закриті або спотворені.
І саме така форма — «гарне число в красивій таблиці без джерел» — ідеально придатна для пропаганди: її легко поширювати й важко спростовувати одним реченням.
Британська цифра реальна, але є нюанс
Ключовий момент: 12 183 для Великої Британії справді має публічне підтвердження. У дебатах Палати лордів 17 липня 2025 року прямо зазначено: у 2023-му поліція здійснила 12 183 арешти за розділом 127 Закону про комунікації 2003 року та розділом 1 Закону про зловмисні повідомлення 1988 року.
Однак це не означає, що «12 тисяч людей посадили за коментарі». Навпаки — саме тут починається головна підміна. Маск пише «тюремний острів», а інфографіка підставляє під це слово «арешти» — процесуальний етап, який часто не доходить до суду, вироку чи тим більше ув’язнення. Коли слово «арешт» у голові читача непомітно перетворюється на «ув’язнили», виникає спотворена картина, яка й створює відчуття «каральної держави». З тих самих дебатів Палати лордів ми дізнаємося, що менше 10% випадків — а саме 1 119 — завершилися засудженням із призначенням покарання (зокрема штрафу).
Є ще один важливий нюанс: у Британії немає простої «державної таблиці», де централізовано зведені дані про арешти саме за ці дві статті. Бібліотека Палати лордів пояснює, що статистику арештів публікують за ширшими «групами правопорушень», тому цифру 12 183 вивели на основі журналістського аналізу видання The Times, і навіть там охоплення було неповним. Більше того, автори матеріалу повідомили, що їхній аналіз даних Міністерства юстиції показав, що кількість обвинувальних вироків і призначень покарання за відповідні злочини «різко» скоротилася за останнє десятиліття (порівняно з 2012 роком – майже удвічі).
«Онлайн-коментарі» як словесний фокус
Друга підміна — лексична. Інфографіка і багато репостів узагальнюють це як «арешти за онлайн-коментарі». Насправді ж правопорушення за поширення неправдивих та загрозливих повідомлень в мережі, серед іншого, охоплюють контент, пов’язаний із сексуальним насильством над дітьми, крайньою сексуальною жорстокістю, екстремальною порнографією, пропагандою самогубства або сприянням йому, сексуальною експлуатацією та пропагандою тероризму. Тому мемний формат «коментарі – арешт – тюрма», м’яко кажучи, не зовсім відповідає дійсності: аудиторії продають не складну реальність, а звичайний страх.
«Рейтинг країн» як механізм «відмивання» метрик
Найбільша сила інфографіки — не в британському рядку. Вона – у самому порівнянні: демократичні країни ставлять поруч із авторитарними так, ніби їх можна виміряти однією лінійкою. Це створює відчуття «подвійних стандартів Заходу»: мовляв, Британія «гірша», ніж Китай чи Росія, бо в ній «частіше арештовують за коментарі». Але саме тут найчастіше й лежить фальсифікація сенсу: в авторитарних державах реальні масштаби репресій можуть бути приховані, дані — неповні, а страх і самоцензура — високі, тому просте порівняння «скільки арештів» без методології майже нічого не означає.
Іншими словами, це класичне «відмивання» слабких даних через форму рейтингу: коли цифри різної природи поміщають в один стовпчик, люди перестають ставити запитання «що саме означає це число».
Чому Маск підхопив цю тему саме зараз
Твіт «Британія — тюремний острів» з’явився в момент, коли Маск активно конфліктує з європейськими регуляторами. 4 грудня 2025 року Єврокомісія оголосила про штраф €120 млн для X за порушення прозорості в межах Digital Services Act: «оманливий» дизайн «синьої позначки», проблеми сховища рекламних даних та бар’єри для доступу дослідників до даних.
На тлі штрафу Маск публічно закликав до «скасування ЄС», подаючи конфлікт у рамці боротьби за свободу слова. У такій ситуації будь-яка історія про «покарання за висловлювання» стає для нього зручним емоційним «підкріпленням». Так, Британія не є членом ЄС, але для наративу «Європа скочується до цензури» це не суттєво: важливо сформувати загальне відчуття, що «в Європі ув’язнюють за слова».
Потенційний вплив на аудиторію
Маніпуляції такого типу мають не один, а кілька ефектів. Перший — психологічний: вони нав’язують просту й страшну картину світу, де деталі замінюються одним висновком — «тюрма». Другий — політичний: вони підривають довіру до демократичних інституцій, бо створюють враження, що «демократії нічим не кращі за автократії». Третій — інформаційний: вони роблять складні суспільні дискусії неможливими, бо будь-яка спроба уточнити нюанси виглядає як «виправдання цензури».
Для України це особливо токсично, бо антиєвропейські наративи часто працюють не через відверту любов до диктатур, а через розчарування в Європі як у просторі цінностей. У цьому сенсі один допис від великої фігури може давати «пальне» для ширших кампаній: від атак на європейське регулювання до знецінення самої ідеї європейської інтеграції.
У підсумку ця історія — не про те, що «в Європі все чудово» або «в Європі все погано». Вона про те, як у соцмережах працює фабрика вражень: цифра плюс емоційний ярлик дорівнює наративу. І коли цей наратив підхоплює Маск на тлі конфлікту з ЄС через регулювання X, він перестає бути просто «картинкою зі статистикою» — і стає інструментом політичної боротьби.